10 квітня 2025 року м. Львівсправа № 2а-2282/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУ МВС у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів у розмірі 18960,00 грн,-
У березні 2011 року Державна податкова інспекція у Личаківському районі міста Львова, правонаступник - Личаківська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС України у Львівській області (далі - також позивач, Інспекція, контролюючий орган) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - також відповідач, ОСОБА_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУ МВС у Львівській області (далі - також третя особа), в якому просила стягнути з ОСОБА_1 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 18960,00 грн на рахунок місцевого бюджету Личаківського району м. Львова.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення первинної реєстрації транспортного засобу - вантажного автомобіля марки VOLKSWAGEN Transporter Т4, номерний знак НОМЕР_1 відповідач не сплатила до бюджету суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 18690,00 грн.
Відповідно до письмових заперечень від 07 листопада 2017 року відповідач проти позовних вимог заперечила повністю та зазначила, що чинним законодавством чітко передбачено, що перша реєстрація в Україні транспортних засобів не проводиться у разі відсутності документів про сплату податку або документів, які дають право користування пільгами. Крім того, жодного податкового повідомлення стосовно відповідача податковим органом не винесено, ОСОБА_1 такого не одержувала, тому відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 07 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, в задоволенні позову відмовив.
Верховний Суд постановою від 22 травня 2024 року касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області задовольнив частково; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2024 року визначено головуючою суддею Клименко Оксану Миколаївну.
Ухвалою судді від 10 червня 2024 року прийнято матеріали адміністративної справи № 2а-2282/11/1370 до провадження; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; зобов'язано позивача подати до суду докази, які підтверджують процедуру стягнення податкового боргу (податкову вимогу, докази її надіслання відповідачу тощо); запропоновано учасникам справи подати пояснення із урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року.
09 липня 2024 року представник позивача подала через систему «Електронний суд» клопотання від 08 липня 2024 року, в якому на виконання вимог ухвали судді від 10 червня 2024 року повідомила, що податкова вимога стосовно платника податку ОСОБА_2 не виставлялася.
Відповідач та третя особа, належно повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та про своє право на подання заяв по суті справи, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №№ 0600270959447, 0600270959536, у встановлений судом строк заяв по суті справи та доказів на їх обґрунтування не подали.
Ураховуючи неподання належно повідомленими відповідачем та третьою особою заяв по суті справи та доказів на їх обґрунтування у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з даними УДАІ ГУМВСУ у Львівській області 16 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_1 було зареєстровано транспортний засіб марки VOLKSWAGEN Transporter Т4, номерний знак НОМЕР_1 , 1999 року випуску.
Відповідно до довідок ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 28555/10/19 від 19 листопада 2010 року та № 1297/17-010 від 24 січня 2011 року кошти у сумі 18960,00 грн зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від ОСОБА_1 не надходили.
Відсутність надходження до місцевого бюджету коштів зі сплати податку з власників транспортних засобів у сумі 18960,00 грн за реєстрацію у жовтні 2009 року транспортного засобу марки VOLKSWAGEN Transporter Т4, номерний знак НОМЕР_1 стала фактичною підставою для звернення Інспекції до суду із вказаним позовом.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для стягнення з відповідача до бюджету суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 18690,00 грн.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (далі - Закон № 1963, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1963 перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів та зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.
Частиною першою статті 5 Закону № 1963 передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Водночас сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками, встановленими Законом № 1963.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону № 1963 фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Згідно із частиною шостою статті 5 Закону № 1963 у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до вказаного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю, в числі іншого, за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з пунктом 8 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Отже, безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу, а не після такої реєстрації.
Тому ніхто не може здійснити першу державну реєстрацію транспортного засобу без попередньої сплати за нього податку з власників транспортних засобів. Провівши реєстрацію транспортного засобу, посадові особи ВРЕР підтвердили виконання відповідачем усіх необхідних вимог, зокрема і сплати податку з власників транспортних засобів. За наявності у платника податку відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання необхідно визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Суд уважає за необхідне відзначити, що реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку спричиняє відповідальність посадових осіб ВРЕР, які здійснили таку реєстрацію, а тому відсутність надходження такого податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.
Наявність обставин, які б свідчили про вину відповідача у ненадходженні податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до місцевого бюджету податковим органом не доведено.
З урахуванням викладеного суд резюмує, що першій реєстрації в Україні транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 передувала сплата податку з власників транспортних засобів, яка є безумовною підставою для такої реєстрації, оскільки без сплати відповідного податку не проводиться перша реєстрація транспортного засобу, а тому відсутні підстави для стягнення такого податку з відповідача.
Також суд зазначає, що зі змісту наявної у матеріалах справи копії протоколу виїмки від 28 липня 2011 року видно, що слідчим відділом слідчого управління Прокуратури Львівської області вилучена документація, яка була в приміщенні Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, зокрема й документи, які подавались ОСОБА_1 для здійснення першої реєстрації транспортного засобу марки VOLKSWAGEN Transporter Т4, номерний знак НОМЕР_1 , 1999 року випуску, серед яких, крім іншого, вказані реквізити квитанцій.
Своєю чергою, Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року відзначив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2013 року у справі № 1-233/11, яким встановлено, що ОСОБА_3 , обіймаючи посаду начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, протягом січня - березня 2010 років здійснив реєстрацію транспортних засобів без сплати та з частковою сплатою податку з власників транспортних засобів, зокрема транспортного засобу ОСОБА_1 : VOLKSWAGEN T4, 1999 р.в., зареєстровано 22.10.2009, ОСОБА_1 , несплата податку 18960,00 грн.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У цій же постанові від 22 травня 2024 року Верховний Суд вказав, що враховуючи межі обов'язковості вироку суду в кримінальній справі, адміністративний суд, вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, окрім оцінки обставин доведеності факту вчинення цих дій, має дослідити також дотримання позивачем процедури стягнення податкового боргу.
Відповідно до частини п'ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
З огляду на положення частини п'ятої статті 353 КАС України суд своєю ухвалою від 10 червня 2024 року зобов'язав позивача подати до суду докази, які підтверджують процедуру стягнення податкового боргу (податкову вимогу, докази її надіслання відповідачу тощо).
09 липня 2024 року представник позивача подала через систему «Електронний суд» клопотання від 08 липня 2024 року, в якому на виконання вимог ухвали судді від 10 червня 2024 року повідомила, що податкова вимога стосовно платника податку ОСОБА_2 не виставлялася.
Суд зазначає, що спеціальним законом з питань оподаткування, який, зокрема установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) та був чинним на час виникнення у відповідача обов'язку зі сплати податку є Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).
Згідно з пунктами 1.3, 1.10 статті 1 цього Закону:
податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Відповідно до підпунктів 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.
Тобто для звернення до суду про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вказане податкове зобов'язання повинно набути ознак податкового боргу.
Своєю чергою, письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу повинна бути виражена у формі податкової вимоги.
Утім як зазначив позивач податкова вимога стосовно платника податку ОСОБА_2 не виставлялася.
Будь-яких інших доказів здійснення процедури стягнення податкового боргу з ОСОБА_2 відповідно до положень Закону № 2181 контролюючий орган суду не надав.
Водночас довідка про результати перевірки щодо сплати податку з власників транспортних заходів та інших самохідних машин і механізмів та розрахунок заборгованості з цього податку, додані позивачем до позовної заяви, не є належними доказами наявності боргу зі сплати узгодженого податкового зобов'язання щодо податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідно до положень Закону № 2181.
Отже, суд констатує, що позивач не дотримав процедури стягнення з відповідача податкового боргу.
З урахуванням викладеного у сукупності відсутні підстави для стягнення з відповідача до бюджету суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 18690,00 грн та, як наслідок, для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Тож оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79000) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУ МВС у Львівській області (вул. Городоцька, 124, м. Львів, 79015) про стягнення податку з власників транспортних засобів у розмірі 18960,00 грн - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 10 квітня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна