10 квітня 2025 року м. Львівсправа № 380/20810/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (відповідач/Національна академія), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період невиплати індексації з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору як позивача у справі про стягнення компенсації втрати частини доходів, що є складовою заробітної плати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з порушенням вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), відповідач за наявності факту несвоєчасної виплати сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, що встановлений рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812 та від 30 квітня 2021 року у справі № 380/3114/21, які набрали законної сили, не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати, а відтак допустив протиправну бездіяльність. З огляду на викладене з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позову заяву. Відповідач вказує, що коли суми доходу нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, вчинених на виконання судового рішення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812 виконане в порядку безспірного списання органами Державного казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Тож факт несвоєчасної виплати Національною академією коштів (несвоєчасного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812) відсутній, а тому відсутні і правові підстави для здійснення компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати.
Також відповідач відзначає, що у справах № 380/3114/21 та № 380/23182/21 позивач ініціював судові провадження щодо виплати йому індексації грошового забезпечення у неповному обсязі з 01 січня 2016 року по 03 червня 2019 року та ненарахування й невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року у повному розмірі, що теж включає спірний період виплати. Рішеннями судів як першої, так і апеляційної інстанції в частині визнання протиправними дій Національної академії щодо виплати індексації грошового забезпечення у неповному обсязі за період з березня 2018 по 03 червня 2019 року, зобов'язання здійснити донарахування та виплату індексації за вказаний період з урахуванням базового місяця березня 2018 року та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року у повному розмірі відмовлено.
З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 14 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року клопотання представника відповідача від 25 жовтня 2024 року про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін залишено без задоволення.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
У спірні періоди ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 березня 2019 року № 92 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я та виключено з 03 червня 2019 року із списків особового складу на підставі наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 03 червня 2019 року № 138.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року та зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року.
На виконання вказаного рішення суду Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 26 лютого 2021 року виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 39930,20 грн (а.с.27).
Надалі рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 380/3114/21, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2014 року; зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми.
На виконання вказаного рішення суду Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у жовтні 2021 року виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 43361,05 грн, що підтверджується випискою з його карткового рахунку (а.с.28).
03 жовтня 2024 року представник позивача - адвокат Хлопецький Олександр Олександрович звернувся до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного із заявою, у якій просив, зокрема у позасудовому порядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (якщо її виплату не було здійснено за результатами виконання судових рішень у справах №№ 1.380.2019.006812, 380/3114/21) або повідомити причини відмови.
Листом від 07 жовтня 2024 року № 7759 Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного повідомила представника позивача - адвоката Хлопецького Олександра Олександровича у відповідь на його заяву від 03 жовтня 2024 року, зокрема про те, що зважаючи на відсутність факту несвоєчасної виплати доходів ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням строків їх виплати, правові підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів відсутні.
Позивач, уважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати у жовтні 2021 року відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до статті 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону № 2050 компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону № 2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, заробітна плата (грошове забезпечення).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, що не мають разового характеру, зокрема заробітної плати (грошового забезпечення), суми індексації грошових доходів громадян. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 465/322/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 816/1627/18.
З огляду на вказане суд відхиляє покликання відповідача на те, що коли суми доходу нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Крім того, у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що «згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».
Також варто звернути увагу на те, що Верховний Суд, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказав, що, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у разі бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція вже висловлювалася Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 822/1110/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, від 13 березня 2020 року у справі № 803/1565/17.
Суд встановив, що індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач виплатив позивачу на виконання рішення суду у справі № 1.380.2019.006812 26 лютого 2021 року та на виконання рішення суду у справі № 380/3114/21 - у жовтні 2021 року.
Суд звертає увагу на те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення мали бути здійснені відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Ураховуючи періоди, за які індексація грошового забезпечення мала бути виплачена позивачу, та час її фактичної виплати, суд доходить висновку про те, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Оскільки індексація грошового забезпечення належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та, враховуючи те, що відповідач здійснив її виплату з порушенням строків, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної її виплати у жовтні 2021 року.
Покликання відповідача на те, що рішеннями судів як першої, так і апеляційної інстанції в частині визнання протиправними дій Національної академії щодо виплати індексації грошового забезпечення у неповному обсязі за період з березня 2018 по 03 червня 2019 року, зобов'язання здійснити донарахування та виплату індексації за вказаний період з урахуванням базового місяця березня 2018 року та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 червня 2019 року у повному розмірі відмовлено, суд до уваги не бере, оскільки предметом позову у цій справі є нарахування та виплата на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а не з березня 2018 року по 03 червня 2019 року, тож такі посилання відповідача жодного значення для вирішення цього спору не мають.
Крім того, суд ураховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати у жовтні 2021 року.
У зв'язку з цим з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати у жовтні 2021 року.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79026) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати у жовтні 2021 року.
Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати у жовтні 2021 року.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 10 квітня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна