Іменем України
11 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/320/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
14 лютого 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач), в якій представник позивача просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 15 січня 2025 року включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 15 січня 2025 року включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 , звідки був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення на підставі наказу № 279-ос від 13.04.2022.
Починаючи з 29 січня 2020 року відповідач розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії.
15 січня 2025 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/825/23 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума перерахованого грошового забезпечення. Позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового зад6езпечення у повному обсязі за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 19 лютого 2025 року позовну заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою суду від 03.03.2025 продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач позов не визнав, надав 25.03.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву в якому заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.
Позивач проходить дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби України. Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - начальника загону) від 04.07.2017 №366-ос «Про особовий склад» позивач прийнятий на військову службу за контрактом.
В подальшому, згідно наказу начальника загону від 22.07.2021 №529-РС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду інспектора прикордонної служби І категорії - інструктор кінологічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом начальника загону від 13.04.2022 №279-ОС «Про особовий склад» позивачу призупинена військова служби, з 11.04.2022, звільнено з посади інспектора прикордонної служби І категорії - інструктор кінологічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 та зараховано у розпорядження начальника загону. В тому числі, позивачу призупинена дія контракту, виплата грошового забезпечення, здійснення продовольчого та речового забезпечення.
Згідно наказу начальника загону від 16.02.2024 №121-ОС «Про особовий склад» на підставі постанови про закриття кримінального провадження від 25 вересня 2023 року, відповіді територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 08.02.2024 №13-02-2450/24-кр, листа офісу Генерального прокурора від 29 січня 2024 року№11/2/1-91 Вих-24, позивачу продовжено військову службу та дію контракту, поновлено пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Наказом начальника загону від 20.02.2024 №128-ОС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - старшим розвідником другої групи розвідки розвідувальної прикордонної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Згідно наказу начальника загону від 01.07.2024 №597-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 360/825/23, згідно платіжної інструкції №2 від 14.01.2025, розрахункового листа від 24.03.2025 №320 здійснено перерахунок та виплата грошового забезпечення у розмірі 92816,37 грн (військовий збір - 1413,45 грн).
Вимога щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року є неправомірною, оскільки згідно з положенням Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів (стаття 2). Тобто, ймовірна компенсація може бути нарахована лише з 29 лютого 2020 року.
Право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.
Закон не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Разом з тим, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.
Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дата нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 року у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 року у справі №826/8319/16.
Відповідно до розділу 4 підрозділу 7 розділу 5 (IV. Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення) Інструкції 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
З огляду на викладене, грошова допомога для оздоровлення виплачена у 2020 та у 2021 роках є одноразовими видами грошового забезпечення, і на ці суми не нараховується компенсація втрати частини доходів.
На підставі вищенаведеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 , є учасником бойових дій.
Відповідно до довідки відповідача від 25.03.2025 №08/1622 позивач з 01.03.2002 по 02.07.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) Державної прикордонної служби України.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.07.2017 №366-ос «Про особовий склад» позивач прийнятий на військову службу за контрактом.
В подальшому, згідно наказу начальника загону від 22.07.2021 №529-РС «Про особовий склад» - призначений на посаду інспектора прикордонної служби І категорії - інструктор кінологічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом начальника загону від 13.04.2022 №279-ОС «Про особовий склад» позивачу призупинена військова служби, з 11.04.2022 звільнено з посади інспектора прикордонної служби І категорії - інструктор кінологічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 та зараховано у розпорядження начальника загону. В тому числі, позивачу призупинена дія контракту, виплата грошового забезпечення, здійснення продовольчого та речового забезпечення.
Згідно наказу начальника загону від 16.02.2024 №121-ОС «Про особовий склад» на підставі постанови про закриття кримінального провадження від 25 вересня 2023 року, відповіді територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 08.02.2024 №13-02-2450/24-кр, листа офісу Генерального прокурора від 29 січня 2024 року№11/2/1-91 Вих-24, позивачу продовжено військову службу та дію контракту.
Наказом начальника загону від 20.02.2024 №128-ОС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - старшим розвідником другої групи розвідки розвідувальної прикордонної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Згідно наказу начальника загону від 01.07.2024 №597-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 360/825/23 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 11.04.2022 грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити ОСОБА_1 перерахунок виплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.04.2022, грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 360/825/23 відповідачем здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення у розмірі 92816,37 грн (військовий збір - 1413,45 грн), що вбачається з платіжної інструкції №2 від 14.01.2025, розрахункового листа за січень 2025 року №320 від 24.03.2025.
Також дослідженням розрахункового листа за січень 2025 року встановлено, що відповідачем не здійснено нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.04.2022.
Представником позивача надано до матеріалів справи копію повідомлення про зарахування 15 січня 2025 року на картковий рахунок позивача на виконання рішення суду у справі № 360/825/23 перерахованого грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення в сумі 92766,37 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06.07.1999 № 8-рп/99, зауважив, що: «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Питання здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють зміст положень Закону № 2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Подібна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 461/1390/16-а та від 15.05.2024 у справі № 200/5032/20-а.
З наведеного, суд вважає безпідставним твердження представника відповідача про відсутність у позивача права на виплату компенсації у зв'язку з виплатою перерахованого грошового забезпечення на підставі рішення суду.
Суд вважає, що право на отримання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є соціальним правом громадянина, тобто правом, яке закріплено у в законодавстві і перебуває під захистом держави.
Статтею 7 Закону № 2050-III, пунктом 8 Порядку № 159 визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Судом установлено, що виплата позивачу грошового забезпечення в повному розмірі не відбулась, відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що ним не заперечується.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, згідно з якою аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації в указаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Також у пункті 35 цієї постанові Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року, 17 листопада 2021 року, 27 липня 2022 року, 11 травня 2023 року (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20 відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювала такі висновки: [...]
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду; [...].
Суд вважає за необхідне застосувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, стосовно того, що нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а отже, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Додаткове звернення з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів від позивача норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не вимагають.
Судом встановлено, що перерахунок грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 11.04.2022, право на які за позивачем визначено судовим рішенням від 22.12.2023 у справі № 360/825/23, здійснено та виплачено відповідачем лише 15 січня 2025 року.
За таких обставин компенсації позивачу підлягали доходи починаючи з 29 січня 2020 року по день їх виплати - 15 січня 2025 року.
Відповідачем не заперечується, що ним не здійснено нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування та виплата перерахованого грошового забезпечення відбулись у зв'язку із неправомірними діями відповідача, що встановлено рішенням суду від 22.12.2023 у справі № 360/825/23, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення.
У свою чергу невиплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахованого грошового забезпечення, виплаченого 15 січня 2025 року на виконання рішення суду від 22.12.2023 у справі № 360/825/23, свідчить про відмову відповідача виплатити таку компенсацію згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 826/8319/16, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, є безпідставним, оскільки у цій справі суд дійшов протилежних висновків, про необхідність виплати компенсації за весь період невиплати доходів, а не з часу постановлення судового рішення, на підставі яких такі доходи фактично виплачені.
Так, у постанові від 26 лютого 2020 року (справа № 826/8319/16) Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що «компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат…».
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення за період затримки виплати.
Відповідно позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо правового регулювання грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовців Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних відносин і відсутності ознак разового характеру такого виду грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).
Пунктом 2 Розділу I Інструкції № 558 визначено, що у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату (пункт 3 Розділу I Інструкції № 558).
Положення пункту 7.1 розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції № 558 передбачають, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, грошова допомога на оздоровлення військовослужбовців Державної прикордонної служби України виплачується щорічно і є обов'язковою виплатою, що не містить разового характеру.
Оскільки грошова допомога на оздоровлення належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив виплату перерахованого грошового забезпечення з порушенням строків виплати, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 11.04.2022.
Суд також звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Зважаючи на викладене у сукупності, суд висновує про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 11.04.2022, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 .
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 11.04.2022 за весь час затримки виплати з 29.01.2020 до 15.01.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.04.2022 за весь час затримки їх виплати з 29.01.2020 до 15.01.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суд вважає, що обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю лише зі словесним корегуванням обраного способу судового захисту.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 11.04.2022 за весь час затримки виплати з 29.01.2020 до 15.01.2025.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.04.2022 за весь час затримки їх виплати з 29.01.2020 до 15.01.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян