11 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/229/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з травмою, пов'язаної із захистом Батьківщини, у періоди: з 30.01.2023 по 04.03.2023; з 10.04.2023 по 05.06.2023; з 06.06.2023 по 07.06.2023; з 07.06.2023 по 25.08.2024; з 26.08.2024 по 11.09.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн (сто тисяч гривень) в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди: з 30.01.2023 по 04.03.2023; з 10.04.2023 по 05.06.2023; з 06.06.2023 по 07.06.2023; з 07.06.2023 по 25.08.2024; з 26.08.2024 по 11.09.2024;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошових коштів за період перебування на військовій службі: за травень 2023 року; за липень 2023 року; за червень 2024 року; за липень 2024 року; за серпень 2024 року; за вересень 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти за період перебування на військовій службі: за травень 2023 року; за липень 2023 року; за червень 2024 року; за липень 2024 року; за серпень 2024 року; за вересень 2024 року;
- виплатити ОСОБА_1 оздоровчі виплати за період 2022-2023 року;
- виплатити ОСОБА_1 грошові кошти за неотримане речове майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що відповідачем не виплачено додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з травмою, пов'язаної із захистом Батьківщини, оздоровчих та компенсації за неотримане речове майно.
Ухвалою суду від 22 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Вказує, що додаткова винагороду позивачу до травня 2024 здійснювалась у повному обсязі. З червня місяця 2024 року нарахування та виплата додаткової грошової винагороди молодшому сержанту ОСОБА_1 була призупинена, оскільки, до військової частини НОМЕР_1 надійшло Окреме доручення Міністра оборони України №3740/уд від 22 червня 2024 року відповідно до якої, грошове забезпечення після чотирьох місяців (але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль) безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні необхідно виплачувати на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) про продовження тривалого лікування (пункт 6.13 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800). Допомогу на оздоровлення позивач також отримав у повному обсязі. Щодо компенсації за неотримане речове майно відповідач вказав, що позивачем відповідний рапорт не подавався.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та у ВЧ НОМЕР_2 .
Вказана обставина сторонами не заперечується.
Відповідно до довідки про обставини травми, виданої ВЧ НОМЕР_1 від 04.01.2023 №54, 07.10.2022 позивач отримав порання під час виконання бойового завдання (а.с.19).
В подальшому, з 30.01.2023 по 11.09.2024 перебував на стаціонарному лікування та у відпустці за станом здоров'я (а.с.12-14, 16-20, 22-23).
Відповідно до свідоцтва про хворобу №2362/1, травма позивача кваліфікована як тяжка (а.с.22).
Позивач звертався до відповідача із скаргою щодо невиплати додаткової винагороди за травень та липень 2023, а також компенсації за неотримане речове майно на що останній повідомив, що позивачу необхідно надати медичні документи для підтвердження перебування на лікуванні. Щодо компенсації за неотримане речове майно вказав, що заява буде розглянута із подальшим перерахунком коштів (а.с.24).
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Як вбачається з довідки нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2023 рік, позивачу було нараховано за видом нарахування «винагорода додаткова 100 тис. іншим»: 200 тис. (01.01.2023 - 01.02.2023); 310 тис. (01.07.2023), 400 тис (01.09.2023-01.12.2023).
Як вбачається з довідки нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2024 рік, позивачу було нараховано за видом нарахування «винагорода додаткова 100 тис. іншим»: 400 тис. (01.01.2024 - 01.04.2023); 200 тис. (01.06.2023), 400 тис (01.09.2023-01.12.2023).
Отже, відповідачем нараховано і виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн (сто тисяч гривень) в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди: з 30.01.2023 по 04.03.2023; з 10.04.2023 по 05.06.2023; з 06.06.2023 по 07.06.2023, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
У відзиві на позову заяву відповідач зазначив, що з червня місяця 2024 року нарахування та виплата додаткової грошової винагороди молодшому сержанту ОСОБА_1 була призупинена, оскільки, до військової частини НОМЕР_1 надійшло Окреме доручення Міністра оборони України №3740/уд від 22 червня 2024 року відповідно до якої, грошове забезпечення після чотирьох місяців (але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль) безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні необхідно виплачувати на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) про продовження тривалого лікування (пункт 6.13 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах У країни, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800).
Суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а також у відпустках для лікування за станом здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Відтак, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, не встановлено обов'язкової умови щодо висновку (постанови) військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) про продовження тривалого лікування.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
При цьому, підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
В даному ж випадку, вищевказані умови, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди з червня 2024 року позивачем дотримані та підтверджуються довідкою про обставини травми.
Періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров'я підтверджуються відповідними виписками, які наявні в матеріалах справи та вказані вище.
Періоди перебування позивача у відпустці на підставі рішення ВЛК після тяжкого поранення підтверджуються рішеннями ВЛК, які наявні в матеріалах справи та вказані вище.
Враховуючи вкладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині позовних вимог про виплату додаткової грошової допомоги збільшеної до 100 тис. за період з 07.06.2023 по 25.08.2024; з 26.08.2024 по 11.09.2024.
Щодо вимог про виплату «оздоровчих виплат» за період 2022-2023 року.
Суд вважає, що під «оздоровчими виплатами» позивач має на увазі матеріальну допомогу на оздоровлення.
Як вбачається з довідки нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022 рік, позивачу було нараховано за видом нарахування «грошова допомога на оздоровлення»: 16554,82 грн.
Як вбачається з довідки нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2023 рік, позивачу було нараховано за видом нарахування «грошова допомога на оздоровлення»: 23506,73 грн.
Отже, відповідачем нараховано і виплачено грошову допомогу на оздоровлення за спірні періоди, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо компенсації за неотримане речове майно.
Частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі по тексту - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
За змістом пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі по тексту - Інструкція №232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу)
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 14.08.2019 у справі №820/3719/17.
Військовою частиною НОМЕР_3 складена довідка - розрахунок №3 про вартість речового майна, що підлягає при видачі при звільненні в запас. Відповідно до цієї довідки, сума компенсації становить 33526,41 грн.
У той же час відповідач у листі від 16 листопада 2024 року №5/51/3587 вказав, що заява про компенсацію за неотримане речове майно буде розглянуто із подальшим перерахунком коштів (а.с.24).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Отже, позивачем була подана відповідна заява що відповідач і підтвердив у відповіді від 16 листопада 2024 року №5/51/3587.
Таким чином, вказана вимога про виплату компенсації за неотримане речове майно підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошових коштів за період перебування на військовій службі: за травень 2023 року; за липень 2023 року; за червень 2024 року; за липень 2024 року; за серпень 2024 року; за вересень 2024 року.
Суд зазначає, що позивачем не конкретизовано в позовній заяві які саме виплати має нарахувати відповідач та не обґрунтовано в якій частині грошового забезпечення було порушено його право.
Враховуючи викладене, вказана вимога не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з травмою, пов'язаної із захистом Батьківщини, у періоди: з 07.06.2023 по 25.08.2024; з 26.08.2024 по 11.09.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн (сто тисяч гривень) в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди: з 07.06.2023 по 25.08.2024; з 26.08.2024 по 11.09.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА