11 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7333/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласної МСЕК № 2 до комунального закладу «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради» про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення обласною МСЕК №2 (Комунальним закладом «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради») щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні групи інвалідності, зазначене в листі №957 від 29.10.2024;
- зобов'язати Обласну МСЕК №2 (Комунальний заклад «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради») повторно провести огляд ОСОБА_1 для встановлення всіх захворювань, з вивченням документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитуванням хворого; об'єктивним обстеженням та оцінкою всіх систем організму; необхідними лабораторними, функціональними та іншими методами дослідження усіма членами комісії;
- зобов'язати Обласну МСЕК №2 (Комунальний заклад «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради») повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда безстроково з дня її огляду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що рекомендацією нейрохірурга ТОВ медичний центр «Клініка Шкіряка» від 05.08.2024 та рекомендацією від 03.05.2024, стали підставою для звернення до МСЕК щодо встановлення групи інвалідності. Також під час проведення самої процедури огляду працівниками МСЕК було допущено ряд порушень, а саме: не задавали питань щодо стану здоров'я на теперішній час, незважаючи, що позивач прибув на засідання на милицях і за допомогою сторонніх осіб; не встановлювався ступінь працездатності; не досліджувалась фізична можливість рухати кінцівками, мати взагалі пересуватись без сторонньої допомоги.
11 листопада 2024 року, ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву. Вказав, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Зазначив, що позивач не посилається на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення.
Дослідивши матеріли справи суд встанови в наступне.
ОСОБА_1 оглянутий 29.10.2024 на обласній МСЕК.
За результатами огляду та вивчення медико-експертної документації виявлені функціональні порушення, які в незначному ступеню обмежують життєдіяльність, що не дають підстав для встановлення групи інвалідності, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 №1317 та наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності», невизнана особою з інвалідністю (а.с.22).
Як зазначив відповідач у відзиві, з рішенням обласної МСЕК №2 гр. ОСОБА_1 не погодився та подав заяву 05.11.2024 щодо оскарження рішення до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ» м. Дніпро. По оскарженню рішення, 07.11.2024 справа була направлена до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ» м. Дніпро.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 №875-XII (далі - Закон №875-ХП).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю (частина 2 статті 3 Закону №875-XII).
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України» від 06.10.2005 №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Частинами 1-3 статті 7 Закону №2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я. Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Частиною 8 статті 7 Закону №2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають:
групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я.
причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи; військової агресії Російської Федерації проти України;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Станом на момент проходження позивачем медичного огляду процедура проведення медико-соціальної експертизи була врегульована Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою КМУ №1317 від 03.12.2009 (далі - Положення про МСЕК).
В свою чергу, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями були визначені Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою КМУ №1317 від 03.12.2009.
За змістом пункту 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про МСЕК).
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження житгєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.
Пунктом 12 Положення про МСЕК передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.
Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до пункту 19 Положення про МСЕК комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За приписами пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії.
Згідно з пунктом 18 Положення про МСЕК відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про МСЕК).
На момент огляду позивача механізм встановлення груп інвалідності був врегульований Інструкцією про встановлення груп інвалідності (затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за №1295/20033) (далі - Інструкції №561).
Пунктом 1.4 Інструкції №561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Критерії визначення інвалідності встановлені пунктами 26-27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
На підставі аналізу положень Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності можна дійти висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Предметом спору в даній справі є незгода позивача з рішенням МСЕК щодо невизнання його інвалідом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу про те, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а та від 12.10.2021 у справі №280/4820/19.
Приписами пунктів 23-24 Положення про МСЕК у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
З аналізу наведених норм видно, що чинним законодавством визначено можливість проведення переогляду особи медико-соціальною комісією вищого рівня та прийняття нею остаточного рішення, тобто можливість оскарження рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не оскаржувалася процедура винесення прийняття оскарженого рішення у формі довідки МСЕК, а незгода тільки з визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача, що є дискреційним повноваженнями обласної МСЕК.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Обласної МСЕК № 2 до комунального закладу «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради» (код ЄДРПОУ: 03317424, 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 34/19) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА