про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
11 квітня 2025 року м. Київ Справа №320/17596/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №320/17596/25
за позовною заявою ТОВ "ТРАНСПОРТНО-ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ "НОВА УКРАЇНА"
до Державної служби України з безпеки на транспорті через Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, -
У провадження Київського окружного адміністративного суду надійшла вказана справа.
11.04.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення стягнення на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.12.2024 за №099185.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що позивач звернувся із позовною заявою про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.12.2024 за №099185. При цьому зазначає, що 17.10.2024 за наслідками проведення рейдової перевірки представниками Відділу державного нагляду ДСБТ в Одеській області було складено Акт №089150 щодо можливого порушення перевізником ТОВ "ТРАНСПОРТНО-ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ "НОВА УКРАЇНА" вимог законодавства про автомобільний транспорт.
03.12.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №099185, яким стягнуто з ТОВ "ТРАНСПОРТНО-ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ "НОВА УКРАЇНА" адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 гривень.
При цьому, порушення кваліфіковане за абз. 6 ч. 4 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 вказаного Закону.
На думку позивача, вказана постанова є очевидно протиправною, оскільки під час розгляду справи було грубо порушено вимоги статті 50 Закону України "Про адміністративну процедуру", та проігноровано пояснення і клопотання відповідача представниками Відділу державного нагляду ДСБТ в Одеській області.
Водночас, у матеріалах справи, наданих представниками Відділу державного нагляду ДСБТ в Одеській області, чітко відображено, що під час перевірки було надано усі документи, передбачені ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме:
- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення (а саме Дозвіл Республіки Молдова №0500695 на виконання регулярного рейсу Кишинів - Київ)
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- білетно-облікову документацію;
- схему маршруту (Кишинів - Київ).
Позивач зазначає, що оскільки вказаний рейс позивача (Кишинів - Київ) є регулярним, то, відповідно до ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", список пасажирів не є необхідним.
Таким чином, на думку позивача, є усі наявні підстави та необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення примусового виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №099185 у сумі 34000 гривень.
При цьому також зазначає, що є очевидними ознаки протиправності рішення щодо винесення вказаної постанови, оскільки відповідач, виносячи оскаржувану постанову, не дотримався необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Окрім того було грубо порушено процесуальні вимоги, а саме ст. 50 Закону України "Про адміністративну процедуру".
Отже, на думку позивача, невжиття відповідних заходів забезпечення позову може значною мірою порушити права товариства, заблокувати його господарську діяльність та зменшити можливість виконання зобов'язань, зокрема перед працівниками та водіями, що матиме негативний вплив на забезпечення прав громадян на пересування як на території України, так і за її кордонами, що є особливо актуальним в умовах воєнного стану та обмеженістю спроможностей інших видів транспорту. Зважаючи, що накладення неправомірних адміністративно-господарських штрафів щодо позивача є системним (наразі декілька з них оскаржуються в суді), такі протиправні дії відповідача можуть позбавити можливості здійснення товариством господарської діяльності, внаслідок позбавлення обігових коштів, арешту рахунків та транспортних засобів, що унеможливить виконання міжнародних перевезень.
Зважаючи на вищенаведене, позивач просить задовольнити клопотання про забезпечення позову.
Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Так, питання правомірності постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є предметом вирішення спору по суті заявленої позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи в частині, що стосується очевидності ознак протиправності рішень суб'єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року (справа № 640/9167/19) по-перше: виходячи з процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов'язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття “очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 11 березня 2021 року (справа № 640/23179/19), вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо “очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, незважаючи на те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При цьому основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що доводи позивача в частині очевидної протиправності оскаржуваного рішення фактично не є беззаперечними та потребують оцінки під час розгляду справи по суті спору. Тобто, встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оспорюваного рішення відповідача, є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі.
Таким чином, правова оцінка питань правомірності постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, яким стягнуто з ТОВ "ТРАНСПОРТНО-ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ "НОВА УКРАЇНА" адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 гривень, має надаватися судом під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи. Водночас, не розглядаючи справу по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, суд позбавлений можливості погодитись із твердженням про очевидну протиправність оскаржуваного рішення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року (справа №640/9593/20), та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Суд зазначає, що матеріали позовної заяви не містять доказів звернення Державної служби України з безпеки на транспорті до територіальних органів Державної виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчого провадження та прийняття такими органами постанов про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання спірних постанов.
Суд зазначає, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Отже, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, а тому не доведено наявності тих обставин, які є обов'язковими передумовами для надання тимчасового судового захисту.
Крім того, вжиття заходів та забезпечення позову, в даному випадку, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику).
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя Сас Є.В.