11 квітня 2025 року справа №320/39125/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом (позов здано оператору поштового зв'язку 15.05.2024, у суді зареєстровано 17.08.2024) до Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (Комісія Міноборони).
Просив:
- визнати протиправними дії відповідача в частині призначення та виплати компенсації в розмірі 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини;
- зобов'язати призначити та виплатити компенсацію в розмірі 25 % втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини відповідно до довідки від 07.11.2023 №097753 Житомирського обласного МСЕК №2 про ступінь втрати професійної працездатності, що становить 25 % внаслідок травми, «Так, пов'язаної із захистом Батьківщини».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 провадження у справі відкрито, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що звернувся до Житомирської МСЕК №2 для визначення ступеня втрати працездатності вчасно, протягом 2 місяців і 17 днів із дати звільнення з військової служби, без врахування 26 діб перебування на стаціонарному лікуванні, що є поважною причиною, тому вважає відмову у призначенні одноразової грошової допомоги через твердження про недотримання тримісячного строку для відповідного встановлення такої втрати - безпідставною.
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Наголосили, що у межах спірних відносин діяли у спосіб, що прямо передбачений законом. Вважають доводи про поважність пропуску тримісячного строку від встановлення втрати працездатності після звільнення з військової служби через перебування на стаціонарному лікуванні необґрунтованими.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.07.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №209 звільнений із військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно свідоцтва про хворобу №1410, затвердженого ЦВЛК ЗСУ №3627/21 від 07.07.2023.
У відповідності до довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2023 №1/96/3332, ОСОБА_1 в період з 26.09.2022 по 25.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Донецькій області (підстаа: витяги із наказів командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.10.2022 №87, від 04.04.2023 №83).
Також ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Як вбачається із довідки обласної МСЕК №2 (м. Житомир) про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА №097753, ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у 25 %, причини втрати професійної працездатності - «Травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини», дата встановлення страхового випадку - 19.06.2023; підстава - акт огляду МСЕК №629/3, дата огляду - 07.11.2023
Як видно із витягу з протоколу засідання Комісії Міноборони від 12.01.2024 №1/в, Комісія, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .. Зазначено, що заявника звільнено з військової служби 24.07.2023, а 07.11.2023 встановлено ступінь втрати працездатності, тобто у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Також процитовано положення підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Це викладено у пункті 128 відповідного рішення від тієї ж дати.
Позивачем надано засвідчений примірник виписки із медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-23828/3339, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні у загально-хірургічному відділенні КНП «Чуднівська лікарня» з 28.08.2023 по 14.09.2023.
Із засвідченої копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-23914/3561, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Чуднівська лікарня» з 14.09.2023 по 22.09.2023. Також позивач надав засвідчену копію свідоцтва про хворобу №1410.
Таким чином, у період з 28.08.2023 по 22.09.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні.
28.03.2024 ОСОБА_1 направив на ім'я Голови Комісії Міноборони заяву із проханням повторно розглянути подані ним документи на засіданні Комісії і виплатити компенсацію в розмірі 25 % втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини; просив врахувати період перебування на стаціонарному лікуванні.
На названу заяву заступником начальника Головного управління соціальної підтримки Міноборони надано відповідь від 23.04.2024. Зазначено, що Комісією 12.01.2024 вже прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-ХІІ).
За змістом статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
За правилами частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом до частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
За нормами частини другої статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
За змістом статті 16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок №975.
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Одноразова грошова допомога призначається у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (підпункт 7 пункту 4).
У разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму (пункт 18 Порядок №975).
На підстав з'ясованих у справі обставин і наведених правових норм, суд приходить до таких висновків.
Так, єдиною підставою у досліджуваному випадку для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги стало твердження про встановлення ступеня втрати працездатності ОСОБА_1 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
При цьому, як підтверджується матеріалами справи, так і визнається відповідачем, окрім названого вище строку, наявність підстав для отримання такої допомоги не оспорюється; докази для цього наявні у матеріалах справи.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у справі № 260/2081/23 виклав правовий висновок про те, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.
Тобто, це не означає, що зі збігом такого тримісячного строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права.
Суд констатує, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що підтверджується належними доказами, у період з 28.08.2024 по 22.09.2024, суд розцінює як обставину, що об'єктивно перешкоджала дотриманню тримісячного строку для встановлення часткової втрати працездатності з дня звільнення такої особи з військової служби. Також суд зазначає, що відповідний строк у випадку, який розглядається, пропущений незначно.
Таким чином, враховуючи встановлення законодавцем права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ступеню втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, наявності передумов для її отримання, а також об'єктивної підстави недотримання тримісячного строку встановлення часткової втрати працездатності з дня звільнення такої особи з військової служби, зважаючи і на те, що такий строк пропущено незначно, позбавлення позивача відповідної допомоги не відповідає принципу справедливості і співмірності.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведеного, суд приходить до висновку про недотримання відповідачем у досліджуваному випадку наведених положень і резюмує, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне для повного та ефективного захисту порушених прав позивача викласти резолютивну частину рішення у такому вигляді: «Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у пункті 128 і оформлене протоколом №1/в від 12.01.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ступеню втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини;
зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про призначення та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини».
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для їх розподілу - відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у пункті 128 і оформлене протоколом №1/в від 12.01.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ступеню втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (код ЄДРПОУ: 00034022; місцезнаходження: 03049, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6) прийняти рішення про призначення та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.