11 квітня 2025 року справа №320/41094/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (адреса 04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7, ЄДРПОУ 37356981) з позовом до Міністерства юстиції України (адреса 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3631/5 від 13.10.2023 року, який прийнятий на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.10.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ Міністерства юстиції України №3631/5 від 13.10.2023 прийнятий з порушенням та без врахування пояснень позивача. Позивач вважає наказ Міністерства юстиції України від 13.10.2023 № 3631/5 незаконним, протиправним та таким, що прийнятий всупереч нормам чинного законодавства, з порушенням процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Спірним наказом порушено права та інтереси позивача, у зв'язку із чим він звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві, покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) у яких вказано, що: Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
У відповіді на відзив позивач підтримав свої позовні вимоги.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» від 14.09.2023р. на незаконні дій державного реєстратора, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.09.2023 за № СК-3729-23, 22.09.2023 за № СК-3794-23.
Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) було призначено розгляд вищевказаної скарги на 13.10.2023.
Міністерством юстиції України було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про розгляд Скарги.
Також представниками Колегії було складено акт про неможливість повідомлення інших заінтересованих осіб у зв'язку з тим, що номери не відповідали.
Крім цього, оголошення про засідання Центральної колегії Міністерства юстиції України, яке відбулось 13 жовтня 2023 року, було розміщено на офіційному веб-сайті Мін'юсту.
10.10.2023 Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» складено висновок, яким підтверджено факт незаконності дій державного реєстратора. Колегією встановлено, що не оспорюється Позивачем, що ТОВ «Юрпромтехсервіс» на праві власності належать нежитлові будівлі, щодо яких прийняті оскаржувані рішення.
Кім цього, колегією встановлено, згідно з відомостями Державного реєстру прав державним реєстратором Міюц С.О. на підставі оскаржуваних рішень скасовано операцію припинення іпотек за номерами записів №№ 5881335, 5884163 на підставі Ухвали. Також, встановлено, що оскаржуваними рішеннями зареєстровано відступлення прав вимог за іпотеками на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 1080, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Ростиславом Степановичем.
Також згідно висновку Колегії: перевіривши подані для проведення державної реєстрації прав документи Колегією встановлено, що резолютивна частина Ухвали не передбачала скасування припинення записів про іпотеки. Таким чином, державний реєстратор Міюц С.О. прийняла оскаржувані рішення на підставі Ухвали, яка не давала змоги встановити підстави для скасування припинення записів про іпотеки на нежитлові будівлі. Отже, оскаржувані рішення прийнято за наявності підстав для відмови, оскільки подані для державної реєстрації документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Крім того оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором Міюц С.О., підлягають анулюванню як такі, що випливають з факту прийнятих з порушенням оскаржуваних рішень , оскільки також призвели до внесення недостовірної інформації до Державного реєстру прав. Так як оскаржувані рішення прийняті з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону Україну «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також оскаржуванні рішення прийняті за наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 24 Закону, та допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою, а призвели до внесення недостовірної інформації до Державного реєстру прав, враховуючи неможливість відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, оскаржувані рішення підлягають анулюванню. Таким чином, на переконання Колегії скарга підлягає задоволенню.
Пунктами 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Абзацом першим частини другої статті 24 Закону визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
На підставі вказаного висновку Колегії Міністерством юстиції України прийнято наказ №3136/5 від 13.10.2023 року «Про задоволення скарги» згідно якого, наказано: 1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» від 14.09.2023 задоволено; 2. Визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 04.06.2020 №№ 52523032, 52520596, від 05.06.2020 №№ 52548264, 52547447 державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-VІ.
Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно статті 6 Закону № 1952-VІ організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 83-7 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ 02 липня 2014 року № 228, Мін'юст здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Статтею 7 Закону № 1952-VІ передбачено, що Міністерство юстиції України у сфері державної реєстрації прав розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 37 Закону № 1952-VІ встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Зокрема, Міністерство юстиції України розглядає: скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії; скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Єдиного державного реєстру іншими особами.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності /частина 3 статті 37 Закону № 1952-VІ/.
Відповідно частини шостої статті 37 Закону № 1952-VІ за результатами розгляду скарги на рішення, дії або :діяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції країни чи відповідного територіального органу:
про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або діяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
про залишення скарги без розгляду по суті.
За змістом частини сьомої статті 37 Закону у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає рішення про:
- скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;
- тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п'яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.
Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок) врегульована процедура розгляду скарг.
Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її належністю відповідному територіальному органу чи Мін'юсту, а також встановлення став для відмови в її задоволенні (пункт 5 Порядку № 1128).
У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.
Якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін'юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально (пункт 5 Порядку № 1128).
Відповідно до пункту 13 Порядку за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту; підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику (пункт 14 Порядку).
У свою чергу Порядок створення Мін'юстом та його територіальними органами Колегій з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - Колегії), організаційні та процедурні засади діяльності Колегій регулюються Положенням про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженої наказом Міністерства юстиції країни 09 січня 2020 року № 71/5 (далі Положення № 71/5).
Згідно з пунктом 2 розділу 1 Положення № 71/5 колегії є постійно діючими консультативно- дорадчими органами при Мін'юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - скарги).
Колегії створюються Мін'юстом чи відповідним територіальним органом шляхом затвердження їх складу відповідно до цього Положення.
Мін'юстом створюються центральна Колегія та регіональні Колегії. Центральна колегія Мін'юсту розглядає усі скарги, розгляд яких належить до компетенції Мін'юсту, крім тих, що за дорученням Міністра юстиції України або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передано на розгляд регіональної Колегії Мін'юсту.
Пунктом 9 розділу 3 Положення № 71/5 за результатами розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.
Висновок Колегії має містити: дату та місце проведення засідання Колегії; перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги; реквізити та суть скарги; рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги; мотиви рішення Колегії у стислому викладенні; мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються; результати голосування ("за", "проти", "утримався") членів Колегії.
Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги. Якщо внаслідок звільнення члена Колегії, який брав участь у відповідному засіданні Колегії, його тимчасової непрацездатності або з інших причин, пов'язаних з відповідним членом Колегії, висновок Колегії не може бути ним підписаний, у висновку зазначається причина такого непідписання. Якщо через відповідні причини кількість членів Колегії, які підписали висновок, є меншою ніж кількість, необхідна відповідно до абзацу другого цього пункту для прийняття Колегією рішення, Мін'юст, відповідний територіальний орган забезпечує новий розгляд скарги Колегією в іншому складі.
В дослідженому випадку Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (Колегія) розглянуто скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» від 14.09.2023р. на незаконні дій державного реєстратора, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.09.2023 за № СК-3729-23, 22.09.2023 за № СК-3794-23 на рішення від 04.06.2020 №№ 52523032, 52520596, від 05.06.2020 №№ 52548264, 52547447 державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни
Вказані рекомендації Колегії реалізовані в наказі Міністерства юстиції України №3136/5 від 13.10.2023р., спірне рішення державного реєстратора №3136/5 від 13.10.2023р. скасовано.
На підставі висновку Колегії від 10.10.2023 року рекомендовано: скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» задовольнити; скасувати рішення від 04.06.2020 №№ 52523032, 52520596, від 05.06.2020 №№ 52548264, 52547447 державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни.
Відхиляючи доводи позивача про наявність порушень при розгляді скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до абзацу 4 статті Закону України "Про звернення громадян" скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Частиною п'ятою статті 37 Закону № 1952-VІ встановлено, що скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження. У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.
Матеріалами справи підтверджено, що Міністерство юстиції України про розгляд скарг повідомляло сторін належним чином. Зі змісту вказаних повідомлень встановлено, що засідання Колегії призначене на 13 жовтня 2023р., про яке повідомлено заінтересованих осіб, у тому числі позивача, державного реєстратора, скаржника.
Крім того інформація про час і місце засідання Колегії розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, тобто є публічною та загальнодоступною.
Розгляд скарг відповідачем призначено в межах строку, передбаченого частиною п'ятою статті 37 Закону № 1952-VІ, відповідачем прийнятті рішення в межах наявних у відповідача та наданих відповідачу матеріалів, обґрунтовано, із дотриманням встановленого порядку.
Покликання позивача на відомості та матеріали, які були відсутні у відповідача не впливає на законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем наказу. Скасування ж акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів, не буде забезпечувати дотримання принципів правової стабільності та справедливості.
З огляду на зазначене наведені позивачем твердження не доводять наявність порушень при прийнятті рішення відповідачем та не спростовують правильність наказу відповідача.
Крім цього, на переконання суду, обставини наведені позивачем не вплинули на об'єктивність їх по суті розгляду скарги та обґрунтованість ухваленого за результатами такого розгляду наказу.
Згідно з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові по справі № 826/15358/17 від 29 квітня 2020 року певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, якщо воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як справедливого.
Отже, за принципами ЄСПЛ скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Суд, зокрема, дійшов висновку, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.
Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах; чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
За висновком Колегії від 10 жовтня 2023 року, спірне рішення державного реєстратора не відповідають встановленим законом вимогам, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Аналіз положень наведених вище дає підстави для висновку, що після отримання скарги на дії, бездіяльність або рішення державного реєстратора, утворюється Колегія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка перевіряє наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, за результатом розгляду приймається мотивоване рішення.
На переконання суду, при прийнятті висновку Колегія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія має об'єктивно встановити, чи мало місце прийняття спірного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце спірна дія або бездіяльність суб'єкта оскарження.
При цьому законодавство не висуває до рішень Міністерства юстиції, прийнятих за результатами розгляду скарг, вимог щодо поглибленого та детального викладення мотивів його прийняття, а лише визначає його форму - наказ /частина шоста статті 37 Закону № 1952-VI/.
Натомість висновок Колегії з розгляду скарг, на підставі якого приймається рішення (наказ), має бути вмотивованим та містити мотиви його прийняття, оскільки тільки такий висновок дає змогу уповноваженому органу прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства.
Тобто уповноважений орган має оцінити висновок Колегії з розгляду скарг, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
За викладених обставин суд вважає, що відповідач у спірних наказах виклав достатню їх мотивацію шляхом зазначення в якості підстав для їх прийняття відповідних висновків центральної Колегії та межах наданих наявних та наданих заінтересованими особами матеріалів.
Покликання позивача на обставини, що виникли при поданні ним відповідачу пояснень щодо скарги, то суд відзначає, що такі перебували в межах волі позивача, який мав можливість заздалегідь переконатись у надсиланні та доставки свого листа, поцікавитись надходженням та його реєстрацією Відповідачем, скористатись альтернативними способами їх подання, тощо.
Крім цього вказані обставини у будь-якому разі не підтверджують порушення зі сторони відповідача, який приймав рішення у межах наявних у нього матеріалів, в порядку, спосіб та у межах визначених законом.
Частиною першою статті 37 Закону № 1952-VI передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Відтак стаття 37 Закону № 1952-VI надає право будь-якій особі, яка вважає, що її права у сфері державної реєстрації порушено, право на оскарження рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України, його територіального органу або до суду.
Факт допущення відповідачем порушень не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи судом враховуючи предметну підсудність даної категорії справ та підстави позову.
Доводів протиправності оскаржуваного наказу, які б вплинули на результати розгляду справи, позивачем не наведено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про прийняття оскаржуваного наказу відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому, заявлені позовні вимог не підлягають задоволенню як такі, що не підтверджені документально та нормативно під час розгляду справи.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення та обґрунтованість спірного наказу, а позивачем не надано достатніх, достовірних та допустимих доказів на спростування наявності підстав для його винесення.
Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані відповідачем.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2025.
Суддя Панченко Н.Д.