02 квітня 2025 року м. Київ №320/50527/24
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої судді Шевченко А.В., суддів Дудіна С.О., Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТІФАЙ» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТІФАЙ» (далі - позивач, ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ») із позовом до Національного Банку України (далі - відповідач, НБУ), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 17 червня 2024 року N 21/645-РК про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТІФАЙ» ліцензії на діяльність фінансової компанії з правом надання фінансових послуг - надання коштів та банківських металів у кредит, фінансовий лізинг та факторинг;
зобов'язати Національний банк України прийняти рішення, яким поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТІФАЙ» ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання фінансових послуг - надання коштів та банківських металів у кредит, фінансовий лізинг та факторинг, забезпечити внесення до Державного реєстру фінансових установ змін, що стосуються поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТІФАЙ» ліцензії на діяльність фінансової компанії з правом надання фінансових послуг - надання коштів та банківських металів у кредит, фінансовий лізинг та факторинг, та включити відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТІФАЙ» до Державного реєстру фінансових установ.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на виконання Постанови Національного банку України від 12 серпня 2022 року № 177 «Про особливості застосування процедур реєстрації та ліцензування учасників ринку небанківських фінансових послуг у період дії воєнного стану та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 06 березня 2022 року № 39» (далі - Постанова № 177) та Постанови від 24 грудня 2021 року «Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг» № 153 (далі - Постанова № 153), ним було подано до Національного банку України запевнення про відповідність прямого учасника та кінцевих власників істотної участі в Товаристві вимогам щодо їх фінансового/майнового стану.
Водночас, позивач вказує, що у зв'язку із введенням воєнного стану та бойовими діями на території України, одна із кінцевих власників ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» - ОСОБА_1 - перебуває за кордоном, відтак не може надати доступ до майна, яке знаходиться в Україні, а тому Товариство було позбавлено можливості підготувати аудиторські висновки відповідності її майнового стану, про що письмово було повідомлено відповідача.
На думку позивача, у Національного банку України була інформація щодо задовільного фінансового стану ОСОБА_1 , позаяк у неї були відкриті банківські рахунки в Україні, та надавала особисті запевнення до НБУ, звітувала про отримані доходи та майно до податкових органів, проте відповідачем не були взяті до уваги вказані обставини та протиправно винесено рішення від 17.06.2024 № 21/253-рк про анулювання позивачу ліцензії на діяльність фінансової компанії з правом надання фінансових послуг - надання коштів та банківських металів у кредит, фінансовий лізинг та факторинг.
Вказуючи на те, що рішення про відкликання ліцензії має прийматися лише за умови порушення фінансовою установою вимог щодо діяльності надання послуг, відмови у наданні визначеної законом інформації щодо своєї діяльності, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні зазначено лише про надання неповного пакета документів одного з кінцевих власників Товариства, а саме ОСОБА_1 та звертає увагу на те, що рішення по суті поданих документів щодо останньої, відповідачем не приймалось. Також позивач стверджує, що у рішенні НБУ відсутня інформація щодо невиконання саме ліцензійних умов, оскільки надання документів та/або інформації на вимогу НБУ є окремим обов'язком надавача фінансових послуг, та не може ототожнюватися із недотриманням ліцензійних вимог.
Також, позивач вказує на те, що Національним банком України не були враховані подані позивачем аудиторські звіти щодо фінансового стану прямого власника істотної участі ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» - ТОВ «ФК «ФІНЄВРОВЕКТОР» та бенефіціарного власника - ОСОБА_2 , які є задовільними та підтверджують наявність у них майна/активів, що перевищують власний капітал ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ».
Крім того, на думку позивача, анулювання ліцензії на здійснення певного виду діяльності є одним із крайніх заходів впливу - адміністративно-господарською санкцією, яка може застосовуватись до суб'єкта за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності виключно за умови дотримання визначених законом підстав та порядку, із дотриманням відповідної процедури. Відтак, вказує, що відповідачем було порушено принцип співмірності регуляторних вимог та наглядових дій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у складі колегії суддів: головуючий суддя Шевченко А.В., судді: Дудін С.О., Кушнова А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів.
Протокольною ухвалою суду від 22 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті позовних вимог.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржуване рішення Національного банку України прийнято добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та нормами чинного законодавства, обґрунтовано з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Зауважує, що Національним банком було надано ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» достатньо часу для виконання вимог Постанови № 177 та подання повного пакету документів для підтвердження відповідності майнового стану власників істотної участі, проте всупереч приписам чинного законодавства, власники істотної участі ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» не виконали приписи Постанови № 177, а також Рішення № 21/253-рк, що стало підставою для прийняття Рішення № 21/645-рк про застосування до Позивача заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на діяльність фінансової компанії.
Щодо посилання позивача на форс - мажорні обставини, вказує, що власники істотної участі «ФК «ФОРТІФАЙ» не підпадають під виключення, визначені пунктом 71 Постанови № 177, позаяк Київська область та місто Київ не є територіями, на яких ведуться бойові дії з квітня 2022. Вказує, що позивач не надав сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних підрозділів щодо наявності обставин непереборної сили, які перешкоджали виконанню ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» та/або власників істотної участі ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» обов'язків, передбачених законодавством України. Зазначає, що усім небанківським фінансовим установам (крім страхових компаній) Постановою № 177 було передбачено однаковий строк для виконання вимог зазначеної Постанови, тобто усі небанківські фінансові установи знаходилися в рівних умовах.
Щодо фінансового стану власників істотної участі в ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» зазначив, що ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ», всупереч вимогам Постанови № 177, не було подано інформацію про майновий стан ОСОБА_1 , підготовлену та складену за формою та згідно з вимогами, визначеними в додатку 9 до Положення № 153, які і не надано інформацію аудитора, складену згідно з вимогами, визначеними в розділі VI Положення № 153 щодо ОСОБА_1 станом на дату подання запевнення, що призвело до неможливості Національного банку надати оцінку відповідності фінансового/ майнового стану власників істотної участі Товариства.
Разом із тим заперечує щодо порушення Національним банком принципу співмірності, вказуючи, що оскаржуване рішення прийнято ним із врахуванням пункту 43 глави 3 розділу ІІ Положення № 199, частини першої, пункту 13 частини четвертої статті 48, пункту 5 частини першої статті 50 Закону про фінансові послуги, підпункту 1 пункту 364 глави 48 розділу V Положення № 183 та законодавчо визначеної відповідальності, що настала внаслідок невиконання Товариством вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють умови ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що відсутність документів стосовно майнового стану ОСОБА_1 обумовлена об'єктивними обставинами воєнного часу, зокрема, перебуванням бенефіціара за межами України та розташуванням частини активів у Турецькій Республіці. Таким чином, стверджує, що позивач діяв добросовісно та вжив усіх можливих заходів для подання необхідної документації. Акцентує увагу суду, що НБУ було завчасно повідомлено про неможливість надання повного пакета документів у встановлений строк.
Крім того, ще раз підкреслив, що регулятор мав застосувати менш жорсткі заходи впливу, такі як надання додаткового часу для усунення недоліків, замість прийняття рішення про анулювання ліцензії.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, з підстав, зазначених у відзиві на позов, просила суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, колегією суддів встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТІФАЙ» (код ЄДРПОУ: 43057041) було внесене до Державного реєстру фінансових установ 27 січня 2020 року та мало ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання фінансових послуг - надання коштів та банківських металів у кредит, фінансовий лізинг та факторинг.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, прямим власником істотної участі Товариства «Фінансова компанія «ФОРТІФАЙ» є ТОВ «ФК «ФІНЄВРОВЕКТОР». У свою чергу, кінцевими власниками істотної участі в ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» є ОСОБА_1 (49,99 %) та ОСОБА_2 (49,99 %).
Правлінням Національного банку України 12.08.2022 прийнято постанову № 177 «Про особливості застосування процедур реєстрації та ліцензування учасників ринку небанківських фінансових послуг у період дії воєнного стану та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 06.03.2022 № 39» (із змінами) (далі - Постанова № 177), відповідно до якої всі небанківські фінансові установи мали подати документи щодо фінансового/майнового стану власників істотної участі в цих небанківських фінансових установах.
03.12.2022 набули чинності зміни до Постанови № 177, якими Національним банком продовжено строк для подання вказаних документів про фінансовий/майновий стан до 31.03.2023.
На виконання вказаних постанов, листами від 29.03.2023 № 29/03-1, від 31.03.2023 № 31/03-2. № 31/03-3 та № 31/03-5 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ФОРТІФАЙ» до Національного банку були подані:
- запевнення про відповідність прямого та кінцевих власників істотної участі в Товаристві ТОВ «ФК «ФІНЄВРОВЕКТОР» - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимогам щодо фінансового/майнового стану, установленим у пунктах 5 та 6 Постанови № 177;
- документи згідно з главами 38, 39 розділу V Положення № 153 для оцінки фінансового/майнового стану ТОВ «ФК «ФІНЄВРОВЕКТОР» та ОСОБА_2 станом на дату подання запевнення;
- запевнення ОСОБА_1 про відсутність підстав для погіршення майнового стану визначених у пункті 336 глави 39 розділу V Положення № 153.
25.03.2024 Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України (далі - Комітет) прийнято Рішення № 21/253- рк «Про вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРТІФАЙ» про вжиття заходів, спрямованих на усунення (виправлення) виявлених під час нагляду порушень та приведення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРТІФАЙ» у відповідність з вимогами законодавства України» (далі - Рішення № 21/253-рк), яким було встановлено Позивачу строк для усунення порушень - до 22 квітня 2024 року.
На виконання вказаного рішення, позивач листом від 19 квітня 2024 року повідомив відповідача, що частина документів ОСОБА_1 стосовно підтвердження даних щодо майна (активів) та його вартості не може бути прийнята аудиторами, оскільки деяке майно, що підлягає оцінюванню розташоване за кордоном.
Листом від 17 травня 2024 року № 27-0008/38573 Національним банком України надано роз'яснення позивачу про виконання вимог щодо оцінки нерухомого майна, яке розташоване за кордоном.
Листом від 21 травня 2024 року відповідачем надіслано вимогу № 27-0026/39369 до Товариства щодо надання висновку аудитора про підтвердження фінансового/майнового стану ОСОБА_1 , у відповідь на яку 27 травня 2024 року ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» листом повідомило, що ОСОБА_1 , з метою оцінки нерухомого майна, розташованого в Турецькій Республіці, звернулася до відповідного оцінювача для замовлення звіту про оцінку нерухомого майна.
17.06.2024 Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг прийнято рішення № 21/645-рк «Про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРТІФАЙ» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на діяльність фінансової компанії» (далі - Рішення № 21/645-рк).
Не погоджуючись з вказаними рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк виконує функцію щодо здійснення державного регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та іншими законами України.
Також, відповідно до пункту 20 частини першої статті 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк визначає особливості функціонування банківської системи України, діяльності небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, здійснення нагляду, в тому числі валютного, за такими особами у разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі - Закон про фінансові послуги), вказаний закон встановлює загальні засади функціонування ринку фінансових послуг, діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг, державного регулювання та нагляду за такою діяльністю, а також захисту прав клієнтів; визначає правовий статус фінансових компаній та ломбардів, організаційно- правові засади їх створення, діяльності, реорганізації та припинення діяльності з надання фінансових послуг, а також повноваження Національного банку щодо державного регулювання та нагляду за такими установами.
Частиною першою статті 3 Закону про фінансові послуги визначено, що відносини, що виникають на ринку фінансових послуг, регулюються Конституцією України. Цивільним кодексом України, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», цим Законом, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Національного банку.
Відповідно статті 22 Закону про фінансові послуги державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових послуг щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 4 цього Закону, та супровідних до них послуг здійснює Національний банк України.
Метою державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг, відповідно до статті 21 Закону про фінансові послуги, є забезпечення захисту законних інтересів клієнтів, сталого розвитку і стабільності фінансового ринку, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.
Основними завданнями, які виконує Національний банк для досягнення мети, визначеної частиною першою статті 21 Закону про фінансові послуги, є
- додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;
- контроль за прозорістю та відкритістю функціонування ринків фінансових послуг.
Статтею 21 Закону про фінансові послуги передбачено, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюються Національним банком, зокрема, шляхом:
- нормативно-правового регулювання діяльності з надання фінансових та супровідних послуг та нагляду за такою діяльністю;
- здійснення пруденційного нагляду та нагляду за ринковою поведінкою учасників ринку фінансових послуг;
- застосування коригувальних заходів, заходів раннього втручання та заходів впливу.
Відповідно до статті 23 Закону про фінансові послуги, Національний банк здійснює нагляд за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг відповідно до цього Закону, спеціальних законів та нормативно-правових актів Національного банку у таких формах безвиїзний нагляд або інспекційні перевірки (інспектування).
Нормативно-правові акти Національного банку з питань, віднесених до його повноважень, є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб (стаття 56 Закону України «Про Національний банк України»),
Таким чином, повноваження Національного банку щодо розробки і затвердження нормативно-правових актів, які є обов'язковими до виконання учасниками ринків фінансових послуг, контролю за їх виконанням, здійснення нагляду (контролю) за додержанням небанківськими фінансовими установами умов провадження діяльності з надання фінансових послуг та застосовування заходів впливу, визначені на законодавчому рівні.
Виходячи з повноважень, наділених законодавством України, Правлінням Національного банку України прийнято Постанову від 12.08.2022 № 177 «Про особливості застосування процедур реєстрації та ліцензування учасників ринку небанківських фінансових послуг у період дії воєнного стану та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 06.03.2022 № 39».
Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 177, небанківські фінансові установи зобов'язані були протягом 90 календарних днів із дня набрання чинності цією постановою подати до Національного банку України:
1) письмове запевнення в довільній формі про відповідність прямих та кінцевих власників істотної участі в небанківській фінансовій установі вимогам щодо фінансового/майнового стану, установленим у пунктах 5 (щодо власників істотної участі юридичних осіб) та 6 (щодо власників істотної участі фізичних осіб) цієї постанови (далі - запевнення);
2) документи згідно з главами 38, 39 розділу V Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2021 року № 153 (із змінами) (далі - Положення № 153) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для оцінки фінансового/майнового стану прямих і кінцевих власників істотної участі в небанківській фінансовій установі станом на дату подання запевнення.
Водночас, 03.12.2022 набули чинності зміни до Постанови № 177, якими Національним банком було продовжено для власників істотної участі в небанківських фінансових установах строк для подання документів про фінансовий/майновий стан до 31.03.2023.
Документи, що подаються небанківською фінансовою установою до Національного банку для оцінки майнового стану фізичної особи визначені в пунктах 335, 337 глави 39 розділу V Положення № 153.
Так, щодо фізичної особи подаються:
- інформація аудитора, складена згідно з вимогами, визначеними в розділі VI Положення № 153;
- інформація про майновий стан фізичної особи, підготовлена та складена за формою та згідно з вимогами, визначеними в додатку 9 до Положення № 153:
- письмове запевнення про те, що немає підстав для погіршення майнового стану, визначених у пункті 336 глави 39 розділу V Положення № 153.
Відповідно до пункту 349 глави 41 розділу VI Положення № 153, підготовка інформації аудитора передбачає:
1) формування висновку аудитора щодо того, чи були отримані документи та інформація в достатньому обсязі для висловлення вмотивованої, об'єктивної, неупередженої та обґрунтованої думки аудитора з приводу аналізованих питань;
2) формування висновку аудитора щодо суттєвості впливу виявленої невідповідності (окремо або в сукупності) на загальний висновок щодо задовільного фінансового/майнового стану заявника за визначеними критеріями оцінки;
3) оцінювання: чи подана заявником інформація в усіх суттєвих аспектах згідно з вимогами Положення № 153; чи забезпечено достовірне подання такої інформації.
Таким чином, інформація аудитора є основним документом, необхідним Національному банку для здійснення оцінки відповідності фінансового/майнового стану власника істотної участі в небанківській фінансовій установі вимогам Постанови № 177.
Відповідно до статті 39 Закону про фінансові послуги власники істотної участі у фінансовій установі повинні мати бездоганну ділову репутацію та відповідати іншим вимогам, встановленим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку.
Пунктом 3 Постанови № 177 передбачено, що Національний банк за результатами розгляду документів, визначених у пункті 1 Постанови № 177, має право розглянути питання про відповідність власника істотної участі в небанківській фінансовій установі вимогам, установленим у пунктах 5, 6 Постанови № 177.
Так, Національний банк України під час розгляду питання про відповідність власників істотної участі в небанківській фінансовій установі оцінює, зокрема, майновий стан фізичної особи, яка прямо та/або опосередковано володіє істотною участю в небанківській фінансовій установі.
Пункт 7 Постанови № 177 передбачає, що Національний банк у разі невідповідності фінансового/майнового стану власника істотної участі в небанківській фінансовій установі вимогам пунктів 5, 6 Постанови № 177 має право прийняти рішення про невідповідність власника істотної участі в небанківській фінансовій установі вимогам законодавства України та відкликання (анулювання) ліцензії/ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у небанківської фінансової установи (рішення приймає Комітет).
Відтак, зміст пункту 7 Постанови № 177 свідчить про право Національного банку прийняти рішення про невідповідність власника істотної участі в небанківській фінансовій установі вимогам законодавства України виникає у разі невідповідності власника істотної участі в небанківській фінансовій установі вимогам, установленим у пунктах 5. 6 цієї постанови, яка в свою чергу визначається за результатами розгляду та аналізу поданих документів.
Отже, здійснення Національним банком оцінки відповідності фінансового/майнового стану прямих і кінцевих власників істотної участі в небанківській фінансовій установі відповідно до Постанови № 177 можливе лише за умови отримання від небанківської фінансової установи всіх документів, визначених у пункті 1 Постанови № 177.
Судом встановлено, що на виконання приписів Постанови № 177, ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» не було подано всього пакету документів, визначених Постановою № 177, зокрема інформації щодо майнового стану ОСОБА_1 , підготовлену та складену за формою та згідно з вимогами, визначеними в додатку 9 до Положення № 153, та інформацію аудитора, складену згідно з вимогами, визначеними в розділі VI Положення № 153 щодо ОСОБА_1 станом на дату подання запевнення, що не заперечувалося представником позивача.
З аналізу позовної заяви вбачається позиція позивача щодо того, що подача лише письмового запевнення щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам Положення № 177, оскільки, на думку позивача, Національний банк володів інформацією щодо майнового стану ОСОБА_1 , а також що фінансовий стан іншого власника істотної участі ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» відповідав вимогам Положення № 177.
Водночас, суд критично ставиться до такого твердження, оскільки пунктами 335, 337 глави 39 розділу V Положення № 153 визначено чіткий і конкретний перелік документів, що подаються небанківською фінансовою установою до Національного банку для оцінки майнового стану фізичної особи, який не містить в собі альтернативних варіантів «прийнятної форми підтвердження», про яку стверджує позивач.
Так, щодо фізичної особи подаються:
- інформація аудитора, складена згідно з вимогами, визначеними в розділі VI Положення № 153;
- інформація про майновий стан фізичної особи, підготовлена та складена за формою та згідно з вимогами, визначеними в додатку 9 до Положення № 153;
- письмове запевнення про те, що немає підстав для погіршення майнового стану, визначених у пункті 336 глави 39 розділу V Положення № 153.
Пунктом 3 Постанови № 177 передбачено, що Національний банк має право розглянути питання про відповідність власника істотної участі в небанківській фінансовій установі встановленим вимогам саме за результатами розгляду документів, визначених у пункті 1 Постанови № 177.
Натомість, позивачем, всупереч вказаним вимогам, не було подано інформацію про майновий стан ОСОБА_1 , підготовлену та складену за формою та згідно з вимогами, визначеними в додатку 9 до Положення № 153, та інформацію аудитора, складену згідно з вимогами, визначеними в розділі VI Положення № 153 щодо ОСОБА_1 станом на дату подання запевнення, що призвело до неможливості Національного банку надати оцінку відповідності фінансового/ майнового стану власників істотної участі Товариства.
При цьому, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, відповідно до яких, належним виконанням Постанови № 177 є надання всіх документів, визначених в пунктах 335, 337 глави 39 розділу V Положення № 153.
Так, у Постанові від 18.02.2025 в аналогічній справі № 420/31415/23 Верховний Суд зазначив:
«48. Колегія суддів враховує, що для оцінки майнового стану фізичної особи до НБУ подаються документи, визначені в пунктах 335, 337 глави 39 розділу V Положення № 153, а саме:
- інформація аудитора, складена згідно з вимогами, визначеними в розділі VI Положення №153;
- інформація про майновий стан фізичної особи, підготовлена та складена за формою та згідно з вимогами, визначеними в додатку 9до Положення №153;
- письмове запевнення про те, що немає підстав для погіршення майнового стану, визначених у пункті 336 глави 39 розділу V Положення №153.
49. Розділом VI Положення № 153 визначено вимоги до інформації аудитора, що містить висновок щодо наявності у заявника власних/грошових коштів та оцінку достатності підтверджень джерел їх походження/розкриття траси платежу.
50. ТОВ «ФІНОД» всупереч вимогам Постанови № 177 не було подано інформацію аудитора, складену згідно з вимогами, визначеними в розділі VI Положення № 153 щодо кожного з власників істотної участі у ТОВ «ФІНОД».
51. Разом з тим інформація аудитора є основним документом, необхідним Національному банку України для здійснення оцінки відповідності фінансового/майнового стану власника істотної участі в небанківській фінансовій установі вимогам пунктів 5,6 Постанови № 177.
54. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що позивач не виконав належним чином вимог щодо надання всіх необхідних документів, передбачених Постановою № 177.».
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відносно доводів позивача про порушення відповідачем принципу співмірності та адекватності застосованих заходів впливу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 21 Закону про фінансові послуги, Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг керується принципами, зокрема співмірності (пропорційності), який передбачає, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг мають здійснюватися пропорційно, виходячи з мети державного регулювання та нагляду і необхідності забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу, а також обставин та умов конкретної ситуації (включаючи розмір надавача фінансових або супровідних послуг, види здійснюваної ним діяльності та притаманні їй ризики, фінансовий стан такого надавача фінансових або супровідних послуг і власників істотної участі в ньому).
Главою 3 розділу II Постанови № 183 встановлюється, що Національний банк обирає та застосовує заходи впливу з урахуванням:
- характеру допущених порушень, повторності та/або систематичності їх здійснення (вчинення);
- характеру та обставин здійснення ризикової діяльності; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень та/або здійснення ризикової діяльності:
- особливостей виду діяльності на ринку небанківських фінансових послуг, характеру і обсягів послуг, які надаються; загального фінансового / майнового стану особи, щодо якої розглядається питання про застосування заходів впливу;
- оцінки можливих негативних наслідків для клієнтів і кредиторів учасника ринку небанківських фінансових послуг або для фінансової стабільності.
При цьому, варті уваги доводи відповідача, що ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» мало більше року для виконання вимог Постанови № 177 та подання повного пакету документів для підтвердження відповідності майнового стану власників істотної участі, що свідчить про те, що у власників істотної участі ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» було достатньо часу для підготовки всіх документів визначених Постановою № 177 та подання їх до Національного банку.
Відповідно до пояснень, наданих представником відповідача, 15.08.2022 Національний банк на сторінці офіційного Інтернет-представництва повідомив всі небанківські фінансові установи про те, що їм необхідно подати документи щодо відповідності фінансового та майнового стану їх власників істотної участі. Із врахуванням змін до Постанови № 177, Національний банк продовжив для власників істотної участі в небанківських фінансових установах строк для подання документів про фінансовий/майновий стан до 31.03.2023.
Натомість, позивачем не було виконано у повному обсязі вимоги Постанови № 177 від 12.08.2022 у законодавчо встановлений строк (до 31.03.2023), а також в строк, додатково встановлений Рішенням № 21/253-рк (до 22.04.2024) та до прийняття Рішення № 21/645-рш (17.06.2024), тобто майже за два роки, що свідчить про факт ужиття позивачем заходів, які були неефективними та несвоєчасними.
Крім того, суд зважає на пояснення представника Національного банку, відповідно до яких на засіданнях Комітету, що відбулись 25.03.2024 та 17.06.2024, були присутні головний бухгалтер ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» Нестерчук Тетяна та безпосередньо Осикіна Людмила Іванівна, які приймали участь в обговорені питань щодо виявлених порушень.
Відтак, колегія суддів погоджується із тим, що захід впливу у вигляді анулювання ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» ліцензії на діяльність фінансової компанії є адекватними, співмірними та обґрунтований невиконанням позивачем рішення про усунення порушення ліцензійних умов та необхідністю припинення порушення законодавства України з питань регулювання ринків небанківських фінансових послуг.
Крім того, позивачем не було надано жодних доказів існування обставин непереборної сили, які перешкоджали ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» виконати вимоги законодавства та надати запитувані документи протягом майже двох років.
При цьому, позивач, обґрунтовуючи неподання повного пакету документів, посилається на наявність форс-мажорних обставин, зокрема на перебування бенефіціара - ОСОБА_1 за межами України та розташуванням частини її активів у Турецькій Республіці у зв'язку із воєнним станом та веденням бойових дій на території України,
Водночас, суд констатує, що вказані обставини не є обставинами непереборної сили, а чинним законодавством України чітко регламентовано порядок та спосіб доказування форс- мажорних обставин.
Так, відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово- промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Разом із тим, сертифіката, виданого Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними підрозділами щодо наявності обставин непереборної сили, які перешкоджали виконанню «ФК «ФОРТІФАЙ» обов'язків, передбачених законодавством України, до відповідача не подавалися, як і не надавалися суду в ході розгляду справи.
Щодо посилань ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» на те, що «в рішенні НБУ відсутня інформація щодо невиконання саме ліцензійних умов, оскільки надання документів та або інформації на вимогу НБУ є окремим обов'язком надавача фінансових послуг, та не може ототожнюватися із недотриманням ліцензійних вимог», колегія суддів звертає увагу на таке.
Положенням про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2023 року № 199 (далі - Положення № 199), визначено порядок авторизації осіб, які мають намір провадити/право провадити діяльність з надання фінансових послуг, та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг (ліцензійні умови), включаючи зокрема: вимоги, обов'язкові для виконання небанківською фінансовою установою, юридичною особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання і нагляд за якими здійснює Національний банк України, під час здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг.
Пунктом 43 глави 3 розділу II Положення № 199 встановлено, що надавач фінансових послуг зобов'язаний протягом усього строку дії ліцензії дотримуватися вимог законодавства України з питань регулювання ринків небанківських фінансових послуг, виконувати вимоги Положення № 199, а також виконувати вимоги, розпорядження, рішення Національного банку України (включаючи ті, що стосуються усунення виявлених порушень вимог, визначених Положенням № 199), надавати на вимогу Національного банку України інформацію, документи і звітність у встановлений Національним банком України строк.
Отже, надавачі фінансових послуг повинні дотримуватись установлених ліцензійних вимог до певної діяльності, а власники істотної участі в надавачі фінансових послуг повинні враховувати зазначені вимоги, як визначальні для самої можливості ведення певного виду діяльності.
Відтак, неподання ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» до Національного банку всіх документів, визначених підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 177 на підтвердження майнового стану власників істотної участі Товариства, свідчить про порушення ТОВ «ФК «ФОРТІФАЙ» також пункту 43 глави 3 розділу II Положення № 199.
Таким чином, рішення Комітету № 21/253-рк від 25.03.2024 за своєю суттю є рішенням про зобов'язання усунення виявлених порушень саме ліцензійних умов, невиконання якого, в свою чергу, може зумовлювати застосування заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій, а тому доводи позивача у даній частині також є помилковими.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду у справі № 420/31415/23, в якій той дійшов наступних висновків:
« 72. Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обов'язок, визначений у пункті 74 Положення № 153 щодо надання інформації та/ або документів на вимогу НБУ надавачем фінансових послуг є окремим обов'язком від дотримання ліцензійних вимог та його невиконання не може ототожнюватись із недотриманням ліцензійних вимог, оскільки положення, що містяться у Главі 5 Розділу ІІ Положення № 153 є загальними ліцензійними вимогами, які застосовуються до всіх суб'єктів, на яких поширюється дія цього Положення. Своєю чергою, для конкретних суб'єктів господарювання (страховиків, кредитних спілок, споживчих товариств тощо) встановлено додаткові (специфічні) умови провадження діяльності.
73. Отже, надавачі фінансових послуг повинні дотримуватись установлених ліцензійних вимог, а власники істотної участі в надавачі фінансових послуг повинні враховувати зазначені вимоги як визначальні для самої можливості ведення діяльності з надання фінансових послуг».
Також слід зазначити, що у згаданій постанові Верховний Суд зробив висновок, що ненадання повного пакету документів, визначеного Положенням № 177, є порушенням ліцензійних умов та унеможливлює розгляд питання про відповідність власників істотної участі, а тому рішення про анулювання ліцензії є правомірним:
« 74. Зважаючи на викладене, невиконання позивачем обов'язку, визначеного у пункті 74 Положення № 173 є порушенням ліцензійних умов, яке є підставою для застосування до товариства відповідальності, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 38-1 Закону №2664-111.
75. Суди попередніх інстанцій не врахували того, що оцінка, зокрема, майнового стану власників істотної участі та визнання відповідності майнового стану в небанківській фінансовій установі вимогам законодавства України здійснюється за результатами розгляду та аналізу поданих небанківськими фінансовими установами усіх документів, передбачених пунктом 1 Постанови № 177.
76. Проте, неподання документів ТОВ «ФІНОД» унеможливило розгляд Національним банком України питання про відповідність власників істотної участі в ТОВ «ФІНОД» вимогам законодавства України.
79. Варті уваги доводи касаційної скарги про те, що неможливість здійснення оцінки Національним банком відповідності фінансового/майнового стану прямих і кінцевих власників істотної участі в небанківській фінансовій установі створює суттєві ризики несвоєчасного або невиконання небанківською фінансовою установою власних зобов'язань перед клієнтами та іншими кредиторами, а відтак з метою досягнення мети державного регулювання ринку фінансових послуг Національний банк України повинен реагувати на такі порушення.
82. Зважаючи на те, що Верховний Суд погоджується з правомірністю рішення відповідача про анулювання ліцензії, рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 08.09.2023 № 21/1751-рк про виключення ТОВ «Фінод» з Державного реєстру фінансових установ також узгоджується з вимогами законодавства.».
Отже, оцінка Національним банком України відповідності фінансового/майнового стану прямих і кінцевих власників істотної участі в небанківській фінансовій установі є важливою частиною державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні, що спрямована на досягнення мети, зазначеної в статті 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
При цьому, наявність власників істотної участі в небанківській фінансовій установі з фінансовим/майновим станом, який відповідає вимогам, установленим Національним банком України, забезпечує стабільність здійснення діяльності небанківською фінансовою установою, створює запас міцності у небанківській фінансовій установі, а також дозволяє забезпечити виконання небанківською фінансовою установою власних зобов'язань перед своїми клієнтами та іншими кредиторами.
На думку колегії суддів, під час перебування країни у військовому стані, на державу покладено подвійний та посилений обов'язок захищати права, свободи громадян, які активно звертаються до фінансових компаній для надання фінансових послуг, а тому вимога підтвердження щодо платоспроможності компанії, яка надає такі послуги, шляхом витребування у засновників таких компаній докази фінансової стабільності, є цілком обґрунтованою.
У відповідності до частин першої, другої, четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За переконанням суду, відповідач довів правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТІФАЙ» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий суддя Шевченко А.В.
Судді: Дудін С.О.
Кушнова А.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 10 квітня 2025 року.