10 квітня 2025 року № 320/47284/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в місті Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просить визнати протиправною та скасувати довідку відповідача від 06 вересня 2024 року №412/24.
В подальшому позивачем до суду подано заяву про забезпечення доказів, яке обґрунтоване наявністю підстав, що ДПС України не надає відповіді на запити, у зв'язку з чим позивач припускає, що засоби доказування можуть бути втрачені та подання відповідних доказів стане згодом неможливим.
Дану заяву головуючому судді Лиска І.Г. було передано 04.04.2025.
Позивач, посилаючись на статті 114-116 КАС України, просить суд забезпечити докази, шляхом витребування в ДПС України стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Забезпечення доказів позивач просить здійснити у наступний спосіб, зокрема, постановити ухвалу шляхом витребування в ДПС України (за адресою: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Згідно ст. 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
З аналізу вище викладених норм вбачається, що заява про забезпечення доказів подається в письмовій формі окремим документом.
В порушення вимог ст. 115 КАС України, позивачем в заяві не було зазначено спосіб забезпечення доказів.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів, крім іншого, зазначаються докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні та обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника, суд зазначає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Як вбачається з поданої заяви про забезпечення доказів, представник позивача, в порушення вимог ст.114, 116 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначив обставин, що дають підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Обставини, які, на думку заявника, вказують на наявність ризику втрати цих документів, полягають у тому, що він тривалий час не може отримати копії окремих документів, які можуть містити інформацію що стосується предмета спору в цій справі, а не того, що такі документи у майбутньому не вдасться отримати взагалі.
Попри посилання представника позивача, що ДПС України ухиляється від надання інформації у відповідь на запит, ці обставини не свідчать про необхідність забезпечення доказів в порядку статті 114 КАС України.
Подана позивачем заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази про забезпечення яких порушує питання позивач, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. В свою чергу у суду відсутні підстави вважати, що вказані у заяві про забезпечення доказів документи можуть бути втраченими або прихованими.
Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає вимогам, визначеним статтею 116 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 КАС України до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, зважаючи на невідповідність заяви встановленим законом вимогам щодо її форми, не зазначення у заяві про забезпечення доказів способу забезпечення доказів та обґрунтування необхідності їх забезпечення, а також обставин, для доказування яких вони необхідні, у суду наявні підстави для висновку про не відповідність такої заяви вимогам статті 116 КАС України, що має наслідком залишення її без руху.
Невиконання вимог ухвали про залишення заяви про забезпечення доказів без руху у встановлений судом строк за визначенням, наведеним у пункті 1 частини 4 стаття 169 КАС України є підставою для повернення такої заяви.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів - залишити без руху.
Надати заявнику 5 - денний строк для усунення недоліків заяви про забезпечення доказів з дня вручення йому копії ухвали про залишення заяви без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, заява про забезпечення доказів буде повернута заявнику.
Копію ухвали надіслати особі, яка звернулась із заявою про забезпечення доказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Лиска І.Г.