ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" квітня 2025 р. справа № 300/7343/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
Представник позивача Котик Роман Васильович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача щодо не надання позивачу документа про відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, як військовозобов?язаному з числа осіб, на утриманні яких перебуває троє і більше неповнолітніх дітей;
- на випадок прийняття посадовими особами відповідача недоведеного до відома позивача негативного для нього рішення (тобто, про відмову надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) - скасувати це рішення як незаконне;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 документ про відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, як військовозобов'язаному з числа осіб, на утриманні яких перебуває троє неповнолітніх дітей.
- визнати бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.07.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації незаконною;
- зобов'язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2024 року про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.07.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Копію вищезазначеної ухвали відповідачем отримано 27.09.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Однак відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 04.07.2024 року направив рекомендованим листом ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки, відповідачем заява з додатками отримана 04.07.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У заяві позивач, зокрема, зазначив, що він є батьком багатодітної родини, на утриманні якого перебуває троє неповнолітніх дітей, заявив про своє волевиявлення скористатись наданим йому законом правом на відстрочку від мобілізації під час воєнного стану, у зв'язку з чим просив надати йому відстрочку від мобілізації, що підтвердив доданими до заяви належно засвідченими копіями з документів.
Відповідач не здійснив покладених на нього законодавством обов'язків, щодо належного та своєчасного розгляду заяви позивача про надання відстрочки, а тому на думку позивача відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно дост. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Разом з цим, відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні, в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» № 2232-ХІІІ військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходжень військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-ХII).
Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІпризов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з ч.5 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Згідно з вимогами абзацу другого пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до постанови КМУ № 154 від 23.02.2022 п.11 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:
-оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
В подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в якій у розділі «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення» чітко передбачено алгоритм дій районного ТЦК:
56. Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
57. Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
58. За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
60. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів розгляду заяви позивача від 04.07.2024 року.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.07.2024 року про надання відстрочки від призову.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу документ про відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, як військовозобов'язаному з числа осіб, на утриманні яких перебуває троє неповнолітніх дітей, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, 04.07.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.
При цьому, долученими до вказаної заяви документами підтверджено такі обставини.
06.03.2024 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, після державної реєстрації якого дружина позивача змінила прізвище на « ОСОБА_3 », про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
З свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 вбачається, що батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто позивач є батьком вказаних дітей .
В той же час, зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що на час укладення шлюбу з позивачем, у його дружини ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) була одна дитина ОСОБА_7 , де в графі батько записаний - ОСОБА_8 .
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Отже, норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
Однак, позивачем не надано достатніх доказів факту утримання ОСОБА_7 , а відповідно і факту перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.07.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2024 року про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.