ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" квітня 2025 р. справа № 640/36995/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладені у листах від 13.09.2021 №2600-0306-8/145966, від 29.09.2021 №2600-0306-8/154588, від 08.10.2021 №26924-26831/П-02/8-2600/21 та від 03.12.2021 №32633-33118/П-02/8-2600/21 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури м. Києва від 27.02.2020 №18/77;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до статті 50-1 Закону Україну «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, в редакціях Закону України №3662-ХІІ від 26.11.1993 та Закону України №2663-111 від 12.07.2001, чинних на момент призначення пенсії, виходячи із розрахунку 90% відсотків від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці прокуратури м. Києва від 27.02.2020 №18/77 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за відповідною (прирівняною) посадою слідчого ОВС (прокурора відділу), без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією до моменту здійснення перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 1999 року йому відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90% від суми заробітної плати та без обмеження максимальним розміром. 2 вересня та 4 листопада 2021 року позивач звернувся то ГУ ПФУ в м. Києві із заявами провести перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі з 13.12.2019 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №640/10763/20 від 29.03.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду №640/10763/20 від 19.08.2021, з урахуванням того, що рішенням Дарницького районного суду в м. Києві №753/7183/16-а від 10.05 2016 позивачу визначено пенсію в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати і без обмеження її гранично розміру та виплатити всю недоплачену суму пенсії однією сумою з урахуванням раніше проведених виплат. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке оформлено листами від 13.09.2021 №2600-0306-8/145966, від 29.09.2021 №2600-0306-8/154588, від 08.10.2021 №26924-26831/П-02/8-2600/21 та від 03.12.2021 №32633-33118/П-02/8-2600/21, позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи із розрахунку 90% відсотків від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці прокуратури м. Києва від 27.02.2020 №18/77 і без обмеження її максимального (граничного) розміру та застосувавши обмеження розміром 19 340,00 грн. Позивач вважає зменшення відсоткового значення розміру його пенсії з 90% до 60% та обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами протиправним, оскільки на час призначення позивачу пенсії законом не було встановлено обмежень щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що листом Управління від 03.12.2021 №32633-33118/П-02/8-2600/21 позивача було повідомлено, що відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Також, статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. З урахуванням вказаного ГУ ПФУ в м. Києві просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 62-66).
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/36995/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/36995/21 зареєстрована 05.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025, справу №640/36995/21 передано судді Кафарському В.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/36995/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 1999 року та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати без обмежень граничного розміру.
На звернення позивача 27.02.2020 Прокуратурою м. Києва йому надано довідку №18/77 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.
З метою реалізації свого права на перерахунок пенсії, 04.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років. До заяви додано зазначену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення).
ГУ ПФУ у м. Києві рішенням від 04.03.2020 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Прокуратури м. Києва від 27.02.2020 №18/77.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2021 по справі №640/10763/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки прокуратури м. Києва від 27.02.2020 №18/77, та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням раніше проведених виплат (а.с. 44-47).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено частково, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2021 змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки Прокуратури м. Києва від 27.02.2020 №18/77, та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням раніше проведених виплат (а.с. 48-50).
Позивач звернувся до Управління із зверненнями від 02.09.2021 та 04.11.2021 щодо перерахунку пенсії з 13.12.2019 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №640/10763/20 від 29.03.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду №640/10763/20 від 19.08.2021 в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати і без обмеження її гранично розміру (а.с. 24-28, 30-31).
Листами ГУ ПФУ в м. Києві від 13.09.2021 №2600-0306-8/145966, від 29.09.2021 №2600-0306-8/154588 та від 08.10.2021 №26924-26831/П-02/8-2600/21 позивача запрошено на прийом щодо вирішення питання пенсійного забезпечення (а.с. 40-42).
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03.12.2021 № 32633-33118/П-02/8-2600/21 позивача було повідомлено, що відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Також, статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Як наслідок, відповідач повідомив позивачу про недоцільність проведення перерахунку його пенсії, оскільки її розмір після такого перерахунку буде меншим (а.с. 43).
Вважаючи протиправними такі дії відповідача щодо не проведення перерахунку його пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є наявність правових підстав для перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури та без обмеження її максимальним розміром.
При цьому, право позивача на перерахунок його пенсії на підставі довідки прокуратури м. Києва від 27.02.2020 №18/77 вже вирішено в межах адміністративної справи №640/10763/20, а тому не може бути предметом нового судового розгляду.
Більше того, у цій справі право позивача на перерахунок пенсії відповідачем не заперечується. Спірним є те, який відсоток заробітної плати слід застосовувати при перерахунку пенсії позивача та чи розповсюджуються на позивача встановлені Законом №3668-VI обмеження розміру пенсії.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення позивачу пенсії за вислугу років було врегульовано статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-ХІІ).
При цьому, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ внесено зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в частині 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 5 прикінцевих положень Закону № 213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру».
Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (в редакції Законів України №911-VІІІ від 24.12.2015 та №1774-VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон №3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема відповідно до Закону № 1789-XII не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон № 1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою, якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Таким чином, враховуючи наведене правове регулювання, відповідач діяв правомірно, позаяк стосовно осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів у статті 2 Закону №3668-VI, зокрема Закону України «Про прокуратуру» на час здійснення такого перерахунку застосовуються обмеження у разі перевищення максимального розміру.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 Верховний Суд сформував такий висновок:
«…колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
…внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний… на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги Особа-1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають».
Враховуючи викладене, на позивача поширюються положення законодавства щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 24.05.2021 у справі №140/3802/21, від 12.01.2022 у справі №140/24264/21, від 14.09.2022 у справі №380/7330/21, від 17.11.2022 у справі №140/1022/21, від 29.06.2022 у справі №500/5077/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21 та від 24.06.2024 у справі №580/4286/20.
Крім того, у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 Верховний Суд сформував наступний висновок:
«….колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії».
На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII в частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, в силу вимог якої пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.05.2021 у справі №140/3802/21, від 12.01.2022 у справі №140/24264/21, від 17.11.2022 у справі №140/1022/21, від 29.06.2022 у справі №500/5077/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21, від 14.05.2024 у справі № 460/144/21.
За таких обставин, враховуючи в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача виходячи з розрахунку 90%.
Окрім того, враховуючи те, що внаслідок перерахунку пенсії позивача з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати та з обмеженням її максимальним розміром її розмір зменшиться, відповідач правомірно відмовив у такому перерахунку.
Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу, пенсії за вислугу років, виходячи із розрахунку 90% відсотків від суми місячної заробітної плати та без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром, на підставі довідки прокуратури м. Києва від 27.02.2020 №18/77 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, починаючи з 13.12.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, задоволенню не підлягають.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку позивач не довів суду правомірність заявлених вимог, при цьому, у діях відповідача відсутні ознаки протиправності, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.