11 квітня 2025 року Справа № 280/1354/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
25 лютого 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 06.04.2023 о/р № НОМЕР_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, за вислугу років, як працівника освіти, період її роботи з 01 вересня 1992 року по 23 березня 2002 року у Степногірській загальноосвітній середній І-ІІ-ІІІ ступенів школі №2 Василівського району Запорізької області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 28.02.2025 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 11.03.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй протиправно відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії. Позивач зазначає, що вона має достатньо педагогічного стажу для отримання зазначеної грошової допомоги. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що умовою призначення грошової допомоги є дотримання таких умов: 1) досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058; 2) обіймання посад, передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 3) наявність страхового стажу на таких посадах для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років; 4) неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії. Представник третьої особи вказує на те, що згідно матеріалів пенсійної справи страховий стаж, який можливо зарахувати до вислуги років згідно довідки №01-02/1 від 03.01.2023 що позивач працює на посаді вчителя математики в КЗ «ЗСЗШІ «Орієнтір» ЗОР на підставі (Наказ про прийняття на роботу від 27.08.2002 №113) з 27.08.2002 по теперішній час, за зазначений період відпустка без збереження заробітної плати надавалась з 25.06.2022 по 18.07.2022 (Наказ про надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін на час дії воєнного стану від 25.02.2022 №107-к), складає 20 років 4 місяці 5 днів. За таких обставин, представник третьої особи вважає, що позивачу було правомірно відмовлено у виплаті грошової допомоги.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 04.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ПФУ з заявою про призначення та виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, згідно п.7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у м.Києві від 06.04.2023 №084050013441 позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги, у зв'язку з тим, що її стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», становить 20 років 4 місяці 5 днів, при необхідному у 30 років.
Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті грошової допомоги, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначенні грошової допомоги стало те, що на думку органу ПФУ стаж позивачки, який враховується для призначення грошової допомоги, складає лише 20 років 4 місяці 5 днів.
При цьому, відповідачем не було враховано періоди трудової діяльності позивачки з 01 вересня 1992 року по 23 березня 2002 року у Степногірській загальноосвітній середній І - ІІІ ступенів школі №2 Василівського району Запорізької області, оскільки позивачем не надано підтверджуючу довідку за зазначений період.
Суд зазначає, що відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 , судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1992 була прийнята на посаду вчителя математики Степногірської ЗОШ з якої звільнена 27.03.2002.
Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Суд зазначає, що періоди трудової діяльності позивачки з 01.09.1992 по 27.03.2002 у трудовій книжці оформлені належним чином та жодних зауважень щодо зазначених записів, відповідачем не зазначено.
Отже, неподання позивачем уточнюючої довідки за період з 01.09.1992 по 27.03.2002 не може бути підставою для відмови у врахуванні зазначеного стажу при вирішенні питання про призначення позивачці грошової допомоги. Такий стаж має бути врахований органами ПФУ на підставі відомостей з трудової книжки.
При цьому, суд зазначає, що зарахуванню підлягає період трудової діяльності з 01.09.1992 по 27.03.2002, а не по 23.03.2002 (зазначено у позовній заяві), у зв'язку з чим суд виходить за межі позовних вимог в цій частині.
Також, судом відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 встановлено, що позивач також мала до 01.09.1992 і інші періоди трудової діяльності, які надають право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти.
Загалом матеріалами справи підтверджується, що спеціальний стаж позивачки перевищує 30 років, що надає їй право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 пенсій.
При цьому, суд звертає увагу на те, що ГУ ПФУ в м.Києві делеговано вирішення питання призначення позивачу грошової допомоги, проте виплата її має здійснюватися органом ПФУ за місцем перебування на пенсійному обліку. За таких обставин, вимоги до ГУ ПФУ в м.Києві щодо виплати позивачу грошової допомоги є безпідставними, оскільки така виплата має здійснюватися ГУ ПФУ в Запорізькій області після прийняття рішення про її призначення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 06.04.2023 о/р № НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за вислугу років, як працівника освіти, період її роботи з 01 вересня 1992 року по 27 березня 2002 року у Степногірській загальноосвітній середній І-ІІІ ступенів школі №2 Василівського району Запорізької області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова