11 квітня 2025 року Справа № 280/1148/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
17 лютого 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - третя особа), в якому позивач, з урахуванням подання уточненої позовної заяви, просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2025 №047250024030 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.01.1982 по 05.09.1984, з 10.05.1985 по 25.09.1985, з 23.01.1986 по 06.04.1988, з 09.08.1988 по 30.01.1990 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 24.02.2025 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона у встановленому порядку звернулася до органів ПФУ з питання призначення пенсії за віком. Зазначає, що рішенням відповідача їй було безпідставно відмовлено у призначенні пенсії, а також безпідставно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 27.01.1982 по 05.09.1984, з 10.05.1985 по 25.09.1985, з 23.01.1986 по 06.04.1988, з 09.08.1988 по 30.01.1990 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 . З урахуванням викладеного, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії через недостатність необхідного страхового стажу. Відповідач зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 23.10.1984 з 27.01.1982 по 05.09.1984, з 25.05.1985 по 25.09.1985, з 23.01.1986 по 06.04.1988, з 09.08.1988 по 30.01.1990, оскільки згідно ст. 24-1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу PCP зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Також відповідачем зазначено, що в періоді з 25.05.1985 по 25.09.1985 наявне виправлення дати прийняття на роботу, яке не завірено належним чином; в періоді з 20.06.1988 по 02.08.1988 відсутній запис про звільнення з роботи. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 09.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.01.2025 №047250024030, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Також, у зазначеному рішенні відповідачем вказано про те, що: «… За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 23.10.1984 з 27.01.1982 по 05.09.1984, з 25.05.1985 по 25.09.1985, з 23.01.1986 по 06.04.1988, з 09.08.1988 по 30.01.1990, оскільки згідно ст.24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу PCP зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Також зазначено, що в періоді з 25.05.1985 по 25.09.1985 наявне виправлення дати прийняття на роботу, яке не завірено належним чином; в періоді з 20.06.1988 по 02.08.1988 відсутній запис про звільнення з роботи…».
Позивач, не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 27.01.1982 по 05.09.1984, з 25.05.1985 по 25.09.1985, з 23.01.1986 по 06.04.1988, з 09.08.1988 по 30.01.1990 протягом яких позивач працювала на території Республіки Узбекистан.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) та Угода, укладена між урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (далі -- Угода від 14.01.1993), які були чинними на період здійснення трудової діяльності.
Згідно зі ст. 1 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Аналогічні положення містить також Угода від 14.01.1993. Зокрема, відповідно до ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, положення Угоди від 14.01.1993 розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком.
Окрім цього, ч.2 ст.4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15.04.1994 (далі - Угода від 15.04.1994), укладеної між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, також передбачено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових умовах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22 вказав, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Отже, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж нею набутий до ухвалення відповідних рішень. А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Суд зазначає, що та обставина, що в періоді з 25.05.1985 по 25.09.1985 наявне виправлення дати прийняття на роботу, яке не завірено належним чином, не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, оскільки у зазначеному записі лише наведено дату прийняття на роботу.
В іншій частині спірний період має відтиски печаток підприємства, дати та номери наказів про прийняття на роботу, підписи відповідальних осіб, тощо.
В свою чергу період з 20.06.1988 по 02.08.1988 відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу на підставі запису трудової книжки, оскільки відсутній запис про звільнення з роботи. Такий період може бути зарахований до страхового стажу лише після підтвердження запису про роботу за допомогою уточнюючої довідки або архівної довідки.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2025 №047250024030 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.01.1982 по 05.09.1984, з 10.05.1985 по 25.09.1985, з 23.01.1986 по 06.04.1988, з 09.08.1988 по 30.01.1990 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова