11 квітня 2025 року м. Ужгород № 260/703/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді -Маєцької Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Мукачівського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Державного підприємства “Документ» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Мукачівського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Державного підприємства “Документ» , в якому просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Мукачівського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Державного підприємства “Документ» щодо несвоєчасної передачі, несвоєчасної доставці та невидачі паспорту громадянина України для виїзду, який оформлений на ім'я ОСОБА_1 ; 2) Зобов'язати Державне підприємство “Документ» організувати видачу ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон у відокремленому підрозділі ДП “Документ» у Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін, в порядку та на підставі вимог законодавства України, яке було чинне на момент звернення із заявою - 01.02.2024.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково: 1) Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу - філії у Федеративній Республіці Німеччина щодо не своєчасної видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі: 07.02.2024, дійсний до: 07.02.2034, орган, що видав: 2129; 2) Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства “Документ» (вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 32735236) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок); 3) В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
01 квітня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить: 1) Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» вартість судового збору у розмірі 2422,00 грн.; 2) Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи у розмірі 13000,00 грн.
02 квітня 2025 року до суду надійшли заперечення представника відповідача -3 проти задоволення заяви представника позивача, в яких зазначає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. є непідтвердженими, економічна недоцільними та неспівмірними з характером справи, відтак не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В заяві від 01 квітня 2025 року представник позивача просить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» вартість судового збору у розмірі 2422,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частина перша статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2423,00 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року задоволено частково позовні вимоги: 1) Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства “Документ» в особі відокремленого підрозділу - філії у Федеративній Республіці Німеччина щодо не своєчасної видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі: 07.02.2024, дійсний до: 07.02.2034, орган, що видав: 2129; 2) Стягнуто на користь ОСОБА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства “Документ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок); 3) В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відтак, в рішенні суду від 24 березня 2025 року судом було вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, подана представником позивача заява в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» судового збору у розмірі 2422,00 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В прохальній частині позовної заяви представник позивача просила судові витрати покласти на відповідачів.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що 12 грудня 2024 року між позивачем та адвокатом Беровою О.В. укладено договір № 54 про надання правової допомоги.
Відповідно до акту виконаних робіт від 29 березня 2025 року, адвокат надав клієнту наступні послуги: підготовка позову та подача його суду - 10000,00 грн.; відповідь на відзив ДМСУ - 1500,00 грн.; заява про обґрунтування витрат - 1500,00 грн.
На підтвердження наданих юридичних послуг представником позивача надано копію квитанції до прибуткового ордеру від 12.12.2024 року № 7 та квитанцію № Н85Т-ТВЕС-МР5В-09ВМ від 17.02.2025 року.
Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
Також необхідно зазначити, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Дослідивши надані заявником докази понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником дій для забезпечення юридичного представництва інтересів, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті виконаних робіт переліком.
Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
В той же час, на переконання суду, заявлені представником позивача до відшкодування 13000,00 грн. витрат на правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
При цьому, суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 5000,00 грн відповідають реальності таких витрат та критерію розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
З урахуванням наведеного, заява представника позивача підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що при ухваленні рішення суду від 24 березня 2025 року у справі № 260/703/25 судом не вирішувалось питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 143, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву представника позивача про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470), Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Мукачівського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (вул. Корятовича, буд. 60, с. Кольчино, Закарпатська область, 88000), Державного підприємства “Документ» (вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 32735236) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства “Документ» (вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 32735236) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
3. В задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.
4. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька