10 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/35709/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/35709/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
За наслідками розгляду зазначеної справи судом прийнято рішення від 02.08.2024, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.11.2023 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі №240/35709/23 набрало законної сили 03.09.2024.
До суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№20545/25 від 18.03.2025), в якій позивач вказав, що рішення суду від 02.08.2024 у справі №240/35709/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконується, оскільки з січня 2025 року пенсійний орган виплачує йому підвищення до пенсії в розмірі 2361 гривня, що не відповідає розміру визначеному резолютивною частиною зазначеного судового рішення. Згідно рішення суду такий розмір складає двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року. Тобто з 01.01.2025 розмір підвищення до пенсії повинен становити 6056,00 грн, тому що згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 складає 3028,00 грн. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати до суду звіт про виконання рішення суду від 02.08.2024 у справі №240/35709/23.
Частиною 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 КАС України).
Беручи до уваги приписи частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд заяви ОСОБА_1 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Відтак, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 382 КАС України (у редакції Закону від 21.11.2024 № 4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наведеного вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суду у формі зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання такого рішення, є формою забезпечення виконання судових рішень. Передбачивши в Кодексі адміністративного судочинства України вищезазначений механізм, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що він зобов'язав вчинити суб'єкта владних повноважень у своєму рішенні.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.
У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Абзацом 2 частини 1 статті 382 КАС України (у редакції Закону від 21.11.2024 №4094-IX) передбачено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі №240/35709/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.11.2023 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року.
Вказане свідчить, що розмір присудженого ОСОБА_1 підвищення до пенсії є змінним, та залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.
Відтак, зміна на підставі Закону України "Про державний бюджет України" на відповідний рік розміру мінімальної прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є обставиною, з якою пов'язана зміна розміру підвищення до пенсії, яке суд зобов'язав виплачувати ОСОБА_1 на виконання рішення у справі №240/35709/23.
В свою чергу, звертаючись до суду з даною заявою про встановлення судового контролю за виконанням Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вищезазначеного рішення суду, ОСОБА_1 обгрунтовує таке звернення тим, що з 01.01.2025 розмір підвищення до пенсії, яке йому виплачується, становить лише 2361,00 гривень, що не відповідає розміру визначеному резолютивною частиною зазначеного судового рішення.
Судом встановлено, що починаючи з 01.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області дійсно виплачує ОСОБА_1 підвищення до пенсії, встановлене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 2361,00 гривень.
З даного приводу суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.09.2024 у справі №240/28481/23 зазначив наступні висновки:
- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;
- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;
- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;
- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Отже, підвищення до пенсії, встановлене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Суд враховує, що 19.11.2024 прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (далі - Закон №4059-IX), статтею 45 якого установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється (частина 2 ст.45 Закону №4059-IX).
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Вказане свідчить, що з 01.01.2025 на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" змінено порядок нарахування і виплати підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 підвищення до пенсії в розмірі 2361,00 гривень, які вчиненні на виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", свідчать про виникнення між сторонами нових спірних правовідносин. Таким спірним правовідносинам суд не надавав правову оцінку у межах розгляду даної справи.
Аналогічну позицію висловив Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 17.02.2025 у справі №240/29032/22.
Таким чином, вказані норми законодавства і те, що дії відповідача щодо виплати позивачу такого підвищення до пенсії з 01.01.2025 в розмірі 2361,00 гривень не були предметом спору в даній справі, свідчать лише про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, які мають вирішуватися судом по суті у новому спорі, а не в порядку судового контролю за виконанням рішення суду у справі №240/35709/23.
Отже, вимоги позивача, викладені у заяві, не можуть бути розглянуті в порядку виконання судового рішення, оскільки за своєю суттю вони становлять новий спір, який має розглядатись в порядку позовного провадження.
Відтак, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №240/35709/23, а тому подана заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 242-245, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №240/35709/23 шляхом зобов'язання відповідача подати звіт його виконання.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя І.Е.Черняхович