Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 квітня 2025 року Справа№640/8831/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 16 червня 2022 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати позивачу недоплаченої разової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 10 147,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу недоплачену разову грошову допомогу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 10 147,00 грн на картку киянина позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк у десять днів з дня вручення (отримання) ухвали, шляхом подання до суду: оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача (а.с. 19).
25 липня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої додано копії документів завірені належним чином, а саме: копію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи; копію витягу з паспорту позивача; копію довідки про ідентифікаційний номер позивача; копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ; копію заяви від 5 червня 2022 року; копію відповіді вих. № 11824-11205/С-02/8-2600/22 від 9 червня 2022 року та письмове підтвердження (а.с. 23-41).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву (а.с. 42).
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ згідно з Порядком передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/8831/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року адміністративна справа № 640/8831/22 прийнята до провадження суддею зазначеного суду Волгіною Н.П. (а.с. 52-53).
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.
У червні 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу було нарахована та виплачена разова грошова допомогу у розмірі 3 391,00 грн.
Разом із цим відповідно до ст. 13 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, що складає 13 538,00 грн.
Будучи не згодним із сумою виплаченої йому грошової допомоги до 5 травня у 2022 році, 5 червня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фону України в м. Києві із заявою, у якій просив виплатити йому недоплачену частину разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, тобто у розмірі 10 147,00 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 9 червня 2022 року фактично відмовило позивачу у задоволенні його заяви із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Позивач вважає, що відмова з боку відповідача у виплаті йому недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік є порушенням його соціальних прав (а.с. 1-7)
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наведене нормативно-правові приписи, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус ветерана війни та особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 10 листопада 2014 року, є пенсіонером за вислугу років відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 6 жовтня 2009 року (а.с. 8-13).
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 42098368, зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 54).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У червні 2022 року ОСОБА_1 відповідачем була виплачена разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 3 391,00 грн шляхом зарахування на його особистий рахунок.
Будучи не згодним із розміром грошової допомоги позивач звернувся до відповідача із заявою від 5 червня 2022 року, в який із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, вимагав виплати йому недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми, що складає 10 147,00 грн (а.с. 14).
Листом від 9 червня 2022 року (вих. № 11824-11205/С-02/8-2600/22) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивачу що, згідно зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. […]. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 540 затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та установлено, що виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», яким встановлено, що особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, якими призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, виплата грошової допомоги у 2022 році проводиться шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій. Згідно з даною постановою розмір разової грошової допомоги у 2022 році особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи становить 3 391,00 грн, яка перерахована позивачу у червні 2022 року на особистий рахунок. […] Після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» щодо розміру разової грошової допомоги до 5 травня не вносились. Зазначена сума разової грошової допомоги (а.с. 15).
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати йому як інваліду внаслідок війни ІІІ групи, у належному розмірі грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 540, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон України №3551-XII).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 1 січня 2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 травня 2022 року № 540 «Про деякі питання виплати разової грошової допомоги у 2022 році, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, додатком до якого передбачено, що особам з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводиться у розмірі 3391,00 грн.
Відповідно до п. 5 цього Порядку бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються: Пенсійному фонду України - відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 року, на підставі інформації, що обробляється в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах), та витрат на оплату послуг, пов'язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання; регіональним органам соціального захисту населення […]. Кошти для виплати грошової допомоги та оплати послуг, пов'язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги територіальними органами Пенсійного фонду України, перераховуються Мінсоцполітики на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України зазначив, що встановлення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, установленому ст. 8 Конституції України.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у 2022 році позивач мав право на грошову допомогу до 5 травня як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, яка передбачала розмір цієї допомоги - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
Разом з цим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 січня 2021 року (справа № 440/2722/20).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2022 року - 1934 грн.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2022 році становить 13 538,00 грн (1934,00 грн х 7).
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи за 2022 рік в розмірі меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові 1 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22 Верховний Суд сформулював висновки у подібних правовідносинах, відповідно до яких враховуючи положення ч. 2 ст. 20 Закону № 389-VІІІ, ч. 7 ст. 20 та абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу«Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.
Разом із цим у постанові від 13 червня 2023 року у адміністративній справі № 560/8064/22 Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 1 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22, та зазначив, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення ст. 13 Закону № 3551-XII і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення ч. 3 ст. 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до якого, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
Як встановлено судом, сума недоплаченої позивачу допомоги до 5 травня за 2022 рік становить 10 147,00 грн.
Отже, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому у 2022 році у належному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та про зобов'язання відповідача виплатити на користь позивача недоплачену частину грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік - підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач є звільнений від сплати судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у належному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи за 2022 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі сім мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми, а саме - у розмірі 10 147 (десять тисяч сто сорок сім) грн 00 коп.
Рішення суду може Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна