Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 квітня 2025 року Справа№640/11728/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
29 липня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому позивач просила:
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві звернутись з поданням до Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 14 010,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 12 ТВБВ № 10026/073 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» від 30 липня 2021 року.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва справа № 640/11728/22 передана на розгляд судді Григоровича П.С.
08 серпня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
П. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/11728/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду адміністративна справа № 640/11728/22 (провадження № 200/1268/25) передана на розгляд судді Кравченко Т.О.
27 лютого 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття до провадження адміністративної справи; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у позивача додаткові докази.
Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - третя особа, ГУ ДКС України у м. Києві).
Про прийняття справи до провадження сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Як на час прийняття справи до провадження, так і на час розгляду цієї справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 03 серпня 2021 року вперше придбала житло шляхом укладання з приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Сліпченко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1279, за умовами якого вона набула право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач покликалася на п. 9 ст. 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР) і зазначила, що як громадянка, яка придбавала житло вперше, не належала до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з цим відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425) однією з підстав для відмови у чинені нотаріальної дії є невнесення особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, встановлених законодавством платежів, пов'язаних з її вчиненням.
Відтак, позивач стверджувала, що була вимушена сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, а саме 14 010,00 грн, що підтверджено квитанцією ТВБВ № 10026/073 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» від 30 липня 2021 року № 12.
Вважаючи, що такий збір сплачений помилково, позивач звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою від 21 квітня 2022 року про повернення безпідставно сплачених нею коштів.
ГУ ПФУ в м. Києві отримало цю заяву 26 квітня 2022 року, однак на час звернення позивача до суду з цим позовом жодної відповіді не надало, що позивач розцінила як відмову у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач покликалася на норми ч. 3 ст. 3 Закону № 400/97-ВР, п. п. 15-1, 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, (далі - Порядок № 1740), ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, (далі - Положення № 215), п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, (далі - Порядок № 787) і доводила, що громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна; неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше не може слугувати обґрунтованою підставою для відмови в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Просила задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Зазначив, що зі змісту п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР слідує, що від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування звільняються фізичні особи, які придбавають житло вперше, а відповідно до пп. «в» п. 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови КМУ від 23 вересня 2020 року № 866, чинній з 26 вересня 2020 року), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичною особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) та відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
З покликанням на норму п. 15-3 Порядку № 1740 відповідач зазначив, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна; нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у пп. пп. «в» і «г» п. 15-2 Порядку № 1740 інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Крім того, отримання відомостей, документів та інформації з реєстрів може здійснюватися нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії (абз. 2 ст. 4, ст. ст. 46, 46-1 Закону № 3425).
Відповідач відзначив, що умовою звільнення від сплати збору Порядок № 1740 визначає відсутність факту купівлі житла, зокрема як частки в спільному майні подружжя.
Також відповідач зауважив, що з огляду на приписи ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, ст. 70 Сімейного кодексу України, в разі придбання житла на ім'я одного з подружжя за спільні кошти в період зареєстрованого шлюбу, другий з подружжя (колишнього подружжя) має право на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на житло, якщо інше не визначено умовами шлюбного договору, що не дозволяє застосовувати п. «в» як підставу звільнення від сплати збору.
Отже, звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі пп. пп. «в» або «г» п. 15-2 Порядку № 1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому обов'язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів покладається на покупця.
З огляду на викладене відповідач доводив, що позивач, сплативши збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, не скористалась правом на звільнення від сплати цього збору на підставі Порядку № 1740. Крім того, нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбавання його вперше (чи не вперше).
Отже, за висновком відповідача, сплата позивачем збору у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу, є свідченням того, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус.
Відповідач зауважив, що позивачем не надані документи, що підтверджують її право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
На переконання відповідача, вказані вище обставини в сукупності свідчать про відсутність протиправності в його діях у спірних правовідносинах.
Відповідач наголосив, що Порядок № 787 визначає процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Разом з цим добровільна сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, а тому у ГУ ПФУ в м. Києві відсутній обов'язок сформувати та подати до ГУ ДКС України у м. Києві подання про повернення позивачці сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Просив відмовити в позові.
Третя особа правом на подання пояснення не скористалася.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
03 серпня 2021 року ОСОБА_1 як покупець та приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» як продавець уклали договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1279.
За умовами цього договору продавець продав, а покупець прийняв у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору); вартість майна складає 1 409 802,31 грн (без ПДВ) (п. 2.1 договору); продаж майна вчинено за 1 409 802,31 грн (без ПДВ) (п. 2.2 договору); усі витрати, пов'язані зі сплатою встановленого законодавством збору до Пенсійного фонду України у розмірі 1% від вартості придбанням майна, покладаються на покупця (п. 2.6 договору).
В процесі укладання договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2021 року ОСОБА_1 сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 14 010,00 грн, (отримувач - ГУК у м. Києві/Голосіївський р-н/24140500).
Факт сплати позивачкою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування підтверджений квитанцією ТВБВ 10026/073 від 30 липня 2021 року № 12.
Як свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 268785385; дата, час формування: 03 серпня 2021 року 13:32:15), 03 серпня 2021 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна:
реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2383951680000;
об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкти житлової нерухомості: Так;
вартість: 1 409 802,31 грн;
опис об'єкта: загальна площа (кв. м.): 83,5, житлова площа (кв. м.): 45,7, опис: кількість кімнат - 3, поверх - 8;
адреса: АДРЕСА_1 ;
актуальна інформація про право власності:
тип права власності: право власності;
дата, час державної реєстрації: 03 серпня 2021 року 11:54:58;
державний реєстратор: приватний нотаріус Сліпченко А.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;
підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1279, виданий: 03 серпня 2021 року, видавник: Сліпченко А.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59628621 від 03 серпня 2021 року 13:29:57, приватний нотаріус Сліпченко А.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;
форма власності: приватна;
розмір частки: 1;
власники: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна.
Позивач стверджує, що внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 03 серпня 2021 року житло придбала вперше для власного проживання, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 268785385; дата, час формування: 03 серпня 2021 року 13:32:15), а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер індексної довідки: 305265463, дата, час формування: 19 липня 2022 року 11:16:33).
Аргумент позивача про те, що до укладання договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2021 року вона не набувала права власності на інше житло, також підтверджується відповідями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2025 року № 1280914, № 1280960, № 1281880, № 1281915, № 1281956, які отримані судом в рамках офіційного з'ясування обставин у справі.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.
Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ідентифікаційний код 37993783) зареєстроване як юридична особа, про що до ЄДР внесений відповідний запис.
21 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою, в якій на підставі п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР просила повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 14 010,00 грн.
До цієї заяви позивач долучила копію квитанції ТБВБ № 10026/073 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» від 30 липня 2021 року № 12, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 серпня 2021 року та копію договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2021 року.
Ця заява разом з доданими до неї документами надіслані на адресу ГУ ПФУ в м. Києві 21 квітня 2022 року рекомендованою поштовою кореспонденцією (поштове відправлення 0214101364372), що підтверджено описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком, і вручені адресату 26 квітня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Докази, які б свідчили, що ГУ ПФУ в м. Києві розглянуло по суті порушене позивачкою в заяві від 21 квітня 2022 року питання (внесло подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування або відмовило у внесенні такого подання), а також про те, що відповідач надав відповідь позивачці на її заяву від 21 квітня 2022 року, суду не надані.
Ухвалою від 27 лютого 2025 року суд витребував у ГУ ПФУ в м. Києві заяву ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування разом з доданими до неї документами, яка вручена ГУ ПФУ в м. Києві рекомендованою поштовою кореспонденцією 26 квітня 2022 року (поштове відправлення 0405351680571); відповідь, яку ГУ ПФУ в м. Києві надало ОСОБА_1 за наслідками розгляду її заяви про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, (якщо така була надана, якщо - ні письмово повідомити суд про причини і правові підстави для ненадання такої відповіді).
Витребувані докази відповідач суду не надав, про причини, що унеможливили їх подання, суд не повідомив, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
Разом з цим суду не надані докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 надала нотаріусу під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2021 року, або в подальшому - ГУ ПФУ в м. Києві разом з заявою від 21 квітня 2022 року (чи з іншою заявою) заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Докази внесення ГУ ПФУ в м. Києві до органів Казначейства подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого згідно з квитанцією ТБВБ № 10026/073 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» від 30 липня 2021 року № 12 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суду також не надані.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР).
На час виникнення спірних правовідносин, на момент сплати позивачкою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто станом на 30 липня 2021 року, Закон № 400/97-ВР діяв в редакції від 01 січня 2018 року.
Платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає ст. 1 Закону № 400/97-ВР.
Так, відповідно до ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:
[…]
9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;
[…].
Об'єкт оподаткування визначений ст. 2 Закону № 400/97-ВР.
Згідно з п. 8 ст. 2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 400/97-ВР збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у ч. 2 цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону № 400/97-ВР платники збору, визначені п. п. 6, 7, 9 і 10 ст. 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені ст. 4 Закону № 400/97-ВР.
Відповідно ст. 4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах:
[…]
10) для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного п. 8 ст. 2 цього Закону;
[…].
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 1740 регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, (далі - Порядок № 1740).
На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 1740 діяв редакції від 26 вересня 2020 року.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства).
Згідно з п. 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
П. 15-2 Порядку № 1740 установлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
[…]
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до п. 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у п. 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у пп. пп. «в» і «г» п. 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 17 Порядку № 1740 у разі неповної або несвоєчасної сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування несплачені суми стягуються з платників із застосуванням фінансових санкцій, передбачених законодавством.
Згідно з п. 18 Порядку № 1740 облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства.
Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. […].
Відповідно до п. 19 Порядку № 1740 […]
Нотаріуси подають щокварталу до 20 числа наступного місяця органам Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за формою згідно з додатком 4.
[…].
Верховний Суд в постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 280/9714/20 навів такі висновки щодо застосування норм п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740 (в редакції, чинній з 26 вересня 2020 року, тобто зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій»):
«[…]
36. Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що з 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
37. У зазначених положеннях п. 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.
38. З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його безоплатну приватизацію.
39. Зі змісту п. 15-2 Порядку № 1740 вбачається, що з 26 вересня 2020 року фізична особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
40. За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п. 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
41. Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені пп. «в» п. 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
[…]».
При цьому, відповідно до п. 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404, (далі - Порядок № 396), документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки, видані органом приватизації за попередніми місцями проживання після 1992 року, щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
Згідно з даними офіційного вебпорталу Центру надання адміністративних послуг м. Києва адміністративна послуга «Видача довідки про участь/неучасть у приватизації житла державного житлового фонду» (ідентифікатор послуги 02389) надається структурними підрозділами з питань приватизації державного житлового фонду районних у м. Києві державних адміністрацій, строк надання - 30 календарних днів, вартість - безоплатно.
Крім того, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 року № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» (далі - Постанова КМУ № 305) та Положенням про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27 липня 2000 року № 179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 липня 2000 року за № 378/4599, (далі - Положення № 179) передбачено, що з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (зі змінами).
Таким чином, розпорядником інформації про залишки житлових чеків на відповідному позабалансовому рахунку є також АТ «Ощадбанк», який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію.
Враховуючи викладене, отримання даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду є стандартною адміністративною послугою, яку можливо вільно отримати в центрах надання адміністративних послуг, органах приватизації житлового майна та інших установах.
Між тим, відомості про участь/неучасть ОСОБА_1 в приватизації ні нотаріусу, ні ГУ ПФУ в м. Києві, ні суду не надані.
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер індексної довідки: 305265463, дата, час формування: 19 липня 2022 року 11:16:33), на яку покликається позивач, не містить відомостей про те, що до укладання договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2021 року вона набувала право власності на інше житло.
Разом з цим, належні докази, які б свідчили, що Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_1 при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 03 серпня 2021 року отримувала нотаріус, а також про те, що таку інформацію позивач надала ГУ ПФУ в м. Києві, суду не надані.
Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 268785385; дата, час формування: 03 серпня 2021 року 13:32:15), на який покликається позивач як на доказ придбавання житла вперше, і який вона додала до заяви, надісланої до ГУ ПФУ в м. Києві 21 квітня 2022 року, не є належним доказом на підтвердження факту придбання житла вперше, оскільки він містить інформацію про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2021 року. В той же час цей витяг не містить будь-якої інформації щодо наявності (відсутності) у позивачки права власності на інше житло, набуте до укладання договору купівлі-продажу від 03 серпня 2021 року.
Суд відзначає, що починаючи з 26 вересня 2020 року шляхом внесення змін до Порядку № 1740 держава створила дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше (та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого житла), може не сплачувати цей збір під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу такого житла.
Відтак, у позивачки могли виникнути легітимні очікування на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі житла лише за умови дотримання нею вимог Порядку № 1740, зокрема за умови надання нотаріусу заяви та документів, що передбачені пп. «в» п. 15-2 цього Порядку, оскільки питання сплати збору вирішується під час нотаріального оформлення правочину (укладення цивільно-правового договору).
Незважаючи на це позивач не подала нотаріусу відповідну заяву і документи під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2021 року для використання пільги, передбаченої п. 9 ч. 1 Закону № 400/97-ВР, тобто не виконала вимоги пп. «в» п. 15-2 Порядку № 1740.
Варто відзначити, що зміни, внесені до Порядку № 1740 на підставі Постанови КМУ № 866, не звільняють органи Пенсійного фонду України від вчинення дій стосовно повернення особі безпідставно або помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, (на що звернув увагу Верховний Суд в п. 41 постанови від 25 листопада 2021 року у справі № 280/9714/20).
Суд встановив, що 21 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою, в якій на підставі п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР просила повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 14 010,00 грн.
До цієї заяви позивач додала копію квитанції ТБВБ № 10026/073 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» від 30 липня 2021 року № 12, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 серпня 2021 року та копію договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2021 року.
Однак документи, які позивач додала до заяви від 21 квітня 2022 року, ні кожен окремо, ні в сукупності, не підтверджують факт купівлі нею житла вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
В свою чергу, згідно з пп. 6 п. 5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, (далі - Положення № 280) Пенсійний фонд України організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень відповідно до законодавства.
Згідно з п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 988/18283, (далі - Порядок № 21-2) суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, і таким органом в даному є орган Пенсійного фонду України, то в контексті спірних правовідносин саме на ГУ ПФУ в м. Києві покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, (далі - Порядок № 787) цей Порядок визначає процедури, у тому числі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Згідно з п. 3 розділу І Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.
Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників.
П. 5 розділу І Порядку № 787 установлено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
[…]
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
[…].
Таким чином, для повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, сплачених у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є необхідними: подання платником такого збору заяви з відповідними документами, визначеними п. 15-2 Порядку № 1740; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, в даному випадку - ГУ ПФУ в м. Києві; платіжні документи, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Разом з тим, позивач не довела факт надання ГУ ПФУ в м. Києві повного пакету документів, визначеного в пп. «в» п. 15-2 Порядку № 1740, на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема позивач не надала відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за нею прав власності на житло, а також дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для покладання на ГУ ПФУ в м. Києві обов'язку звернутись з поданням до Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 14 010,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 12 ТВБВ № 10026/073 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» від 30 липня 2021 року.
Суд відхиляє аргументи позивача, які полягають у тому, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, відтак, позивач, навіть будучи звільненою від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, була вимушена сплатити цей збір під час укладання договору-купівлі продажу квартири від 03 серпня 2021 року.
Також суд відхиляє доводи позивача про те, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Дійсно, подібні висновки були наведені Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 819/1498/17, від 31 січня 2018 року у справі № 819/1667/17, від 03 липня 2018 року у справі № 819/33/17 та інших, однак вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки були сформульовані за іншого правового регулювання.
У перелічених справах йшлося про застосування до спірних правовідносин норм п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740 в редакції, чинній до внесення змін на підставі Постанови КМУ № 866.
Натомість у справі, що розглядається, до спірних правовідносин належить застосовувати норми п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740 в редакції, чинній з 26 вересня 2020 року, тобто зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 866, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 280/9714/20.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Повне судове рішення складено 10 квітня 2025 року.
Суддя Т.О. Кравченко