11 квітня 2025 р.Справа №160/20856/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Тіберіус Плюс» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТОВ “Тіберіус Плюс» до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба Безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо ухилення від розгляду по-суті заяви ТОВ “Тіберіус Плюс» № 1707/24-1 від 17.07.2024, із доданими до неї документами, про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004;
- зобов'язати Державну службу геології та надр України розглянути по суті заяву ТОВ “Тіберіус Плюс» №1707/24-1 від 17.07.2024, із доданими до неї документами, про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004;
- зобов'язати Державну службу геології та надр України видати наказ про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 в частині власника спецдозволу на підставі поданої ТОВ “Тіберіус Плюс» заяви від 17.07.2024 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Службу Безпеки України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 клопотання позивача задоволено. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ “Тіберіус Плюс» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України, третя особа: Служба Безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи розпочато спочатку.
Від ТОВ “Тіберіус Плюс» до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходів забезпечення позову у справі №160/20856/24, а саме: заборонити Державній службі геології та надр України ухвалювати рішення про анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3640, виданого 31.12.2004 Товариству з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до набрання судовим рішенням в справі №160/20856/24 законної сили.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що через застосування до бенефіціарного власника первісного позивача спеціальних обмежувальних заходів згідно Указу Президента України №376/2024 від 24.06.2024, відповідно до ст. 13 Кодексу про надра центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, анулює дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій.
Заявник вказує, що відповідачем має бути ухвалене рішення (видано наказ) про анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3640, власником якого є ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат", що призведе до порушення прав ТОВ «Тіберіус Плюс», як набувача за договором купівлі-продажу права користування надрами від 25.06.2024.
Заявник акцентує увагу на тому, що окрім законного інтересу, що полягає у здійснені господарської діяльності в сфері користування надрами за спеціальним дозволом №3640, ТОВ «Тіберіус Плюс» ризикує втратити сплачені на користь первісного позивача грошові кошти в сумі 2 000 000, 00 грн. згідно умов договору №25/06- 24 від 25.06.2024.
Таким чином, заявник вважає, що:
- спірне рішення є відверто необґрунтованим, чим порушує принцип належного врядування;
- в силу приписів законодавства відповідач наділений дискреційними повноваженнями ухвалити рішення про анулювання спеціального дозволу №3640.
- анулювання спеціального дозволу №3640 унеможливить захист законних інтересів ТОВ «Тіберіус Плюс» в судовому порядку.
Також, в заяві про забезпечення позову вказано, що Касаційним адміністративним судом ухвалене рішення (постанова від 07.04.2025) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом відповідно до ухвали від 26.07.2024 у справі №242зп-24/160. Таким чином, на даний час відсутні жодні запобіжники настанню негативних наслідків протиправності спірного рішення.
Звертаючись з даною заявою, ТОВ «Тіберіус Плюс» зазначає, що відтермінування рішення про анулювання спеціального дозволу №3640 до вирішення даного спору не призведе до будь-яких майнових втрат з боку відповідача чи держави, в інтересах якої останній здійснює регуляторну діяльність. Разом з тим, втрати позивача в наслідок реалізації незаконного рішення матимуть незворотній характер.
Вказані обставини, на думку, заявника є підставою для забезпечення позову в спосіб, викладений у заяві.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 (залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024) у справі №242зп-24/160 заяву ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.
Заборонено Державній службі геології та надр України приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії щодо анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640, виданого 31.12.2004 ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до набрання законної сили рішенням суду.
Постановою Верхового Суду від 07.04.2025 касаційну скаргу державної служби геології та надр України задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №242зп-24/160 скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.
Положенням частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини 1 статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
На підставі частини 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення позову є процесуальною гарантією реалізації судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Однак для того, щоб суд застосував заходи забезпечення позову, заявник (позивач) має довести наявність принаймні однієї з підстав, зазначених у частині другій статті 150 КАС України.
Комітет Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) у параграфі І та ІІ Рекомендацій від 13.09.1989 №R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах» (on provisional court protection in administrative matters) наголосив, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходи тимчасового захисту від адміністративного акта; надаючи особі тимчасовий захист, суд бере до уваги всі обставини та інтереси; такі заходи можуть вживатися, зокрема, у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо аргументи заявника на перший погляд (prima facie) спростовують правомірність такого акта.
КМРЄ у пункті «d» глави 5 «Ефективність судового розгляду» Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів» (on judicial review of administrative acts), прийнятих 15.12.2004, також вказав, що суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вважає, що забезпечувальні заходи (тимчасові заборони), які суд застосовує під час вирішення спору, мають відповідати закону, враховувати суспільні інтереси та забезпечувати пропорційність між обраними засобами й метою, яку прагне досягти суд. Зазначена позиція відображена в рішеннях ЄСПЛ від 17.05.2016 у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia, № 38359/13, пункти 61- 62) та від 16.03.2021 у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey, заяви № 21392/08 та дві інші, пункти 144- 153).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися виключно в межах позовних вимог, бути адекватними та пропорційними до них, гарантувати ефективний захист прав позивача, який неможливий без невідкладного судового втручання.
Адекватність заходу забезпечення позову, який має застосовувати суд, визначається його відповідністю тим вимогам, для забезпечення яких цей захід вживається, через зіставлення права чи інтересу, про захист якого просить заявник, із майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Пропорційність у такому випадку означає співвідношення між негативними наслідками, що можуть виникнути від застосування заходів забезпечення позову, та наслідками, що можуть настати через їх неприйняття.
Аналогічні висновки щодо критеріїв забезпечення позову Верховний Суд висловив у постановах від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 у справі №640/18852/21, від 28.07.2022 у справі №640/31850/20, від 27.09.2023 у справі №280/5917/22 та ін.
При вирішенні заяви про забезпечення позову судом надано оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У разі забезпечення позову, суд повинен вказати мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними (постанови Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21 та від 28.07.2022 у справі №640/31850/20).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд встановлює наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушення у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №640/30483/21).
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про забезпечення позову, обраний заявником спосіб забезпечення позову зводиться до обмеження Держгеонадра у праві приймати рішення та вчиняти будь-які дії щодо спеціального дозволу на користування надрами №3640, виданого 31.12.2004 ТОВ «Мотронівський ГЗК».
Відповідно до статті 13 Кодексу України про надра (у редакції, чинній до 15.11.2024) наділяє Держгеонадра повноваженнями щодо анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами у разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача, що є частиною реалізації державної політики у сфері надрокористування.
Водночас, повноваження Держгеонадр щодо анулювання чи зупинення дозволу внаслідок санкцій не є абсолютними і підлягають судовому контролю на предмет їх відповідності принципам пропорційності та адекватності.
Суд зазначає, що висловлені заявником у заяві припущення або ймовірність майбутніх негативних наслідків без належного доведення обставин порушення не можуть бути єдиною підставою для втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень.
В заяві не наводиться обґрунтування, чому приватний майновий інтерес заявника повинен мати перевагу над національними інтересами.
Покликання суб'єкта господарювання виключно на істотні складнощі або неможливість ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у виняткових випадках.
Щодо посилань заявника на те, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3640, власником якого є ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" призведе до порушення прав ТОВ «Тіберіус Плюс», як набувача за договором купівлі-продажу права користування надрами від 25.06.2024, а ТОВ «Тіберіус Плюс» ризикує втратити сплачені на користь первісного позивача грошові кошти в сумі 2 000 000, 00 грн. згідно умов договору №25/06- 24 від 25.06.2024, суд зазначає наступне.
У разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень особа має право заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди, тому зазначене не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 380/11600/20).
Заявник не навів конкретні мотиви існування очевидної небезпеки для його прав у випадку незабезпечення позову, тобто не підтвердив наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про неможливість вжиття заходів забезпечення позову, оскільки судом не встановлено наявності реальної та невідворотної загрози порушення прав заявника, яка не може бути ефективно відвернута іншими процесуальними способами. Натомість обраний судами захід забезпечення позову створює непропорційні обмеження для Держгеонадр.
Заходи забезпечення позову можуть застосовуватися лише у виняткових випадках, коли очевидність протиправності дій є доведеною понад обґрунтований сумнів, а загроза правам заявника є реальною, невідворотною і не може бути ефективно усунена без невідкладного судового втручання.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю “Тіберіус Плюс» про забезпечення адміністративного позову- відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська