11 квітня 2025 рокуСправа № 160/7466/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 163750027035 від 06.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 31.01.2024, з урахуванням страхового стажу за періоди: з 01.09.1991 до 30.11.1992 - навчання в Гадяцькому державному училищі культури ім. І.П. Котляревського; перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.01.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Станом на 11.10.2017 мала стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років більше 25 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 163750027035 від 06.02.2024 їй було відмовлено у призначенні пенсії. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним, оскільки на підтвердження наявності необхідного стажу разом із заявою про призначення пенсії було подано необхідні документи, у тому числі диплом про навчання та свідоцтво про народження дитини. Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно не було зараховано до стажу позивача період навчання з 01.09.1991 до 30.11.1992 в Гадяцькому державному училищі культури ім. І.П. Котляревського та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Ухвалою від 26.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у відповідача докази, які постановлено надати суду у строк для подання відзиву.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем отримано 18.04.2024, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив до суду не надійшов.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
29.04.2024 надійшло клопотання відповідача з долученою до нього службовою запискою начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.04.2024 № 61341/01-16, поданою заступнику начальника відділу представництва інтересів в судах та інших органах № 1 про надання на виконання ухвали від 26.03.2024 у справі № 160/7466/24 копії заяви ОСОБА_1 від 31.01.2024 про призначення пенсії з переліком доданих документів.
14.07.2024 до суду надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи копії довідки щодо підтвердження трудового стажу.
Станом на час розгляду справи витребувані докази від відповідача до суду не надходили, як і повідомлення про неможливість їх подання.
Згідно з частиною дев'ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 31.01.2024 про призначення пенсії за вислугу років.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 163750027035 від 06.02.2024 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що вік заявниці становить 50 років, страховий стаж - 31 рік 02 місяці 02 дні, стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 - 24 роки 03 місяці 08 днів. За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано диплом про навчання НОМЕР_2 з 01.09.1991 до 20.06.1994, оскільки період навчання перетинається з роботою; період по догляду за дитиною до трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 не проставлено штамп про отримання дитиною паспорта громадянина України органом, що здійснює видачу документа. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 18.04.2036. У призначенні пенсії за вислугу років відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.
Копію оскаржуваного рішення було направлено позивачу відділом обслуговування громадян № 3 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повідомленням № 0400-010206-8/25458 від 07.02.2024.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно з положеннями статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Проте Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Враховуючи викладене, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII, та при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії, відповідач зазначив, що у ОСОБА_1 станом на 11.10.2017 не достатньо спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії. До такого стажу відповідачем станом на 11.10.2017 зараховано 24 роки 03 місяці 08 днів.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.
03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Також Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:
«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Враховуючи положення п. 2-1 та п. 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно з положеннями пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , містяться, зокрема, такі записи:
запис № 1: 27.08.1990 - прийнята у Полтавське музичне училище секретарем навчальної частини;
запис № 2: 30.08.1991 - звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП у зв'язку з вступом до училища культури;
запис № 2а: 01.12.1992 - призначена на посаду музичного керівника на 0,5 ставки в дитячий садок № 49 м. Полтави;
запис № 3: 01.04.1995 - переведена на одну ставку;
запис № 4: 10.11.1999 - звільнена у зв'язку з переведенням у ясла-садок № 60 за ст. 38 КЗпП України;
запис № 5: 11.11.1999 - прийнята на посаду музичного керівника на 0,8 ставки шляхом переводу з ясла-садок № 49;
запис № 6: 31.01.2001 - звільнена з посади музичного керівника за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України;
запис № 7: 05.09.2001 - призначена на посаду практичного психолога на 0,5 ставки у Розсошенську середню школу;
запис № 8: 01.09.2002 - Розсошенська середня школа реорганізована у Розсошенську гімназію;
запис № 9: 31.03.2014 - присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії»;
запис № 10: 27.12.2018 - змінено назву на Комунальний заклад «Розсошенська гімназія Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області»;
запис № 11: 21.01.2022 - звільнено з посади практичного психолога за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України;
запис № 12: 24.01.2022 - прийнята на посаду практичного психолога у Комунальний заклад освіти «Науковий медичний ліцей «Дніпро» Дніпропетровської обласної ради»;
запис № 13: 27.07.2022 - звільнена з посади практичного психолога за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України;
запис № 14: 28.07.2022 - прийнята на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи на 0,75 ставки строком на 1 рік до Комунального закладу освіти «Міський юридичний ліцей, наукового спрямування при Університеті митної справи та фінансів» Дніпровської міської ради;
запис № 15: 28.08.2023 - звільнена з посади заступника директора з навчально-виховної роботи за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України.
Періоди роботи позивача згідно із записами у її трудовій книжці не ставляться під сумнів відповідачем.
Трудова книжка позивача містить запис про зміну прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 26.09.1992.
Відповідно до диплома молодшого спеціаліста НОМЕР_2 від 20.06.1994 та додатку до нього, виданих ОСОБА_4 , вона у 1991 році вступила до Гадяцького державного училища культури ім. І.П. Котляревського та в 1994 році закінчила повний курс училища за спеціальністю «культурно-освітня робота і самодіяльна творчість».
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на зарахування до страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів навчання на денній формі здобуття освіти у закладах вищої освіти, аспірантурі, інтернатурі, резидентурі, за умови сплати страхових внесків.
Законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у професійно-технічних закладах, які не є вищими навчальними закладами, до трудового стажу, що дає право на пільги при призначенні пенсії.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 348/20/17.
Оскільки позивач навчалася в училищі культури, а не в закладі професійної (професійно-технічної) освіти, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», відповідно до якої час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання зарахувати до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду навчання з 01.09.1991 до 30.11.1992 у Гадяцькому державному училищі культури ім. І.П. Котляревського не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку суд дійшов такого висновку.
Розрахунок стажу (форма РС-право) до позовної заяви не додано, у зв'язку з чим немає можливості встановити які саме періоди роботи зараховано до стажу позивача.
Трудова книжка містить записи, зокрема, про її роботу з 27.08.1990 до 30.08.1991 секретарем навчальної частини у Полтавському музичному училищі, з 01.12.1992 до 31.03.1995 - музичним керівником на 0,5 ставки в дитячому садку № 49 м. Полтави, з 01.04.1995 до 10.11.1999 - музичним керівником на повну ставку в дитячому садку № 49 м. Полтави.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону № 1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «ж» частини 3 статті 56 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 2073-III від 02.11.2000) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: 1) до пологів - 70 календарних днів; 2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Пунктом 11 Порядку № 637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданого 19.03.1996 Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, його матір'ю є ОСОБА_1 .
Відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта, є протиправною.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача, відсутність належного обґрунтування рішення суб'єкта владних повноважень та передчасні висновки про недостатність у позивача стажу для призначення пенсії за вислуг років, без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно з довідкою № 01-09-01.203/1403 від 19.04.2024, виданою Департаментом освіти Полтавської міської ради, ОСОБА_1 призначена на посаду музичного керівника в дитячий садок № 49 м. Полтави (далі - д/с № 49) з 01.12.1992 (наказ відділу народної освіти виконкому Полтавської міської Ради народних депутатів від 17.12.1992 № 2971). З 24.06.1996 до 24.02.1999 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наказ д/с № 49 від 11.06.1996 № 200). Дозволено тимчасово перервати відпустку для догляду за дитиною та з 09.02.1998 до 07.03.1998 приступити до роботи (наказ д/с № 49 від 02.02.1998 № 27). З 01.09.1998 дозволено приступити до роботи (наказ д/с № 49 від 01.09.1998 № 190). Звільнена із займаної посади з 10.11.1999 (наказ відділу освіти виконкому Полтавської міської ради від 21.12.1999 № 606). З 11.11.1999 до 29.02.2000 працювала за сумісництвом у цьому ж закладі дошкільної освіти на посаді музичного керівника (наказ д/с № 49 про призначення від 22.12.1999 № 207, наказ д/с № 49 про звільнення від 24.02.2000 № 29). Відповідно до відомостей, що містяться у книгах наказів з кадрових питань і первинних документах (особових рахунках) працівників д/с № 49 за 1992-2000 роки у відпустці без збереження заробітної плати перебувала з 01.08.1995 до 01.09.1995 (наказ д/с № 49 від 27.07.1995 № 381) та 19.04.1999 (наказ д/с № 49 від 15.04.1999 № 64).
Вказану довідку видано після прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, тому таку довідку не могло бути враховано органом Пенсійного фонду при вирішенні питання про наявність у позивача необхідного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.
Довідка № 01-09-01.203/1403 від 19.04.2024 підтверджує відомості, що містяться у трудовій книжці позивача, та у сукупності з іншими наявними у справі доказами підтверджує наявність підстав для зарахування періодів догляду за дитиною до досягнення трирічного віку 24.06.1996 до 08.02.1998 і з 08.03.1998 до 31.08.1998 до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років.
З урахуванням періодів догляду за дитиною до досягнення трирічного віку 24.06.1996 до 08.02.1998 і з 08.03.1998 до 31.08.1998, а також зарахованого відповідачем стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 - 24 роки 03 місяці 08 днів, на момент звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 мала право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-ХІІ.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 163750027035 від 06.02.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.06.1996 до 08.02.1998 і з 08.03.1998 до 31.08.1998 до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та призначити позивачу пенсію за вислугу років з 31.01.2024 (з дня звернення за пенсією) відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3506046356.1 від 03.03.2024.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 163750027035 від 06.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.06.1996 до 08.02.1998 і з 08.03.1998 до 31.08.1998;
- призначити ОСОБА_1 з 31.01.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 11.04.2025.
Суддя В.В. Рянська