11 квітня 2025 рокуСправа №160/3468/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.02.2025 року (направлена засобами поштового зв'язку 31.01.2025 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач з урахуванням позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2025 року просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо безпідставного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 01 березня 2022 року по 11 березня 2022 року, з 11 березня 2022 року по 21 березня 2022 року, з 30 березня 2022 року по 15 квітня 2022 року, з 18 квітня 2022 по 28 квітня 2022 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. на місяць розмірі за період лікування (з 01 березня 2022 року по 11 березня 2022 року, з 11 березня 2022 року по 21 березня 2022 року, з 30 березня 2022 року по 15 квітня 2022 року, з 18 квітня 2022 по 28 квітня 2022 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 з моменту мобілізації, приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України та пов'язаних із захистом Батьківщини та її територіальної цілісності. 24.02.2022 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новогнатівка Донецької області позивач отримав поранення: ВТ (24.02.2022). ЗЧМТ. Струс ОСОБА_2 з перфорацією барабанних з обох сторін. Зазначений факт підтверджується первинною медичною картою (форма 100). Даний факт також підтверджується довідкою від 22.04.2024 року за № 5039 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), згідно якої солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 24 лютого 2022 року отримав бойове травмування. Діагноз: Мінно-вибухова травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Акубаротравма з перфорацією барабанних перетинок з обох сторін. Контузія правого ока. За обставин: встановлено з акту службового розслідування №6385 від 21.09.2023 року по факту отримання травми (поранення) військовослужбовцем який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , що 24.02.2022 року приблизно о 10 год. 30 хв., під час бойових дій поблизу населеного пункту Новогнатівка Донецької області під час виконання військового обов'язку по захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації внаслідок ворожого обстрілу із застосуванням БМ - 21 «ГРАД» було травмовано військовослужбовця який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 . Перебував у засобах індивідуального захисту українського виробника (бронежилет «Корсар» та шолом кевларовий). Солдата ОСОБА_1 вважати таким, що отримав бойове травмування, яке не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та не пов'язане з виконанням своїх службових обов'язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушенні державного суверенітету на території Донецької та Луганської області. Після отриманого поранення позивач був евакуйований в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР». З 01.03.2022 року по 11.03.2022 року позивач лікувався в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР» з діагнозом: Взривна травма. Акубаротравма. Сотрясение головного мозга. Посттравматическая нейропатия лучевого нерва справа и малоберцевого нерва справа. 3 11.03.2022 року по 21.03.2022 року позивач лікувався в КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради» з діагнозом: ЗЧМТ. Вибухова травма. З 30.03.2022 року по 15.04.2022 року позивач лікувався в КНП «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги Васильківської селищної ради» з діагнозом: Закрита черепно-мозков травма (24.02.22). Струс головного мозку з розсіяною органічною симптоматикою, з вираженим цефалгічним синдромом та помірним вестибулоатактичним синдромом. З 18.04.2022 року по 28.04.2022 року позивач лікувався в КНП «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги Васильківської селищної ради» з діагнозом: Закрита черепно-мозков травма (24.02.22). Струс головного мозку з розсіяною органічною симптоматикою, з вираженим цефалгічним синдромом та помірним вестибулоатактичним синдромом. 28.12.2024 року позивач направив рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 через військову частину НОМЕР_4 , так як остання уповноважена на отримання листів, на адресу АДРЕСА_1 з інформацію про отримання мною лікування, мед. документами, що підтверджують періоди та проханням виплатити: додаткову грошову винагороду на період лікування після отриманого поранення в розмірі 100 000 на місяць. Станом на момент подання позову, жодних виплат чи відповіді не надходило. Таким чином, позивач вважає дії відповідача, які виражені в бездіяльності щодо ненарахування та невиплати у встановлений законом строк додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. на місяць протиправними, тому він змушений звернутися за захистом порушеного права до суду. Оскільки виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. здійснюється па підставі наказів командирів (начальників), то маючи фактичну підставу для видачі наказу про виплату мені додаткової винагороди та правову підставу для цього у вигляді вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року відповідач зобов'язаний був видати відповідний наказ про виплату позивачу цієї додаткової винагороди, однак цього безпідставно не здійснив.
03.03.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2021 року №245 вважати такими, що зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : Солдат ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначений на посаду командир бойової машини- командир 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (712), ВОС - 121144А/182, і вважати таким, що з 26 серпня 2021 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 3170 гривень на місяць, шпк “ сержант ». Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 27.01.2021 №248/612, виплачувати: надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років;
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 100% посадового окладу. Службу проходить у з 23.11.2007 по 21.11.2008, 26.08.2021 по т.ч. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2024 року №14 нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме: Вважати такими, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : солдат ОСОБА_1 , 3275802835, солдат резерву 7 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 09.12.2023 №386-РС на посаду оператора радіотехнічного комплексу військової частини НОМЕР_6 , ВОС-569543А і вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби. З 14 січня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 15 січня 2024 року. Вислуга у Збройних Силах України станом на 14.01.2024 становить: календарна - 01 рік 01 місяць 17 днів, пільгова - 00 років 05 місяців 20 днів, загальна - 01 рік 07 місяців 07 днів. Період із 11.03.2022 по 23.06.2023 відповідно до п. 5 розділу IV наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 до вислуги років в календарному обчисленні не зарахований час самовільного залишення військової частини або місця служби. Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210 виплатити: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 14 січня 2024 року у розмірі 590% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 14 січня 2024 року. Грошова допомога для оздоровлення за 2024 рік, відповідно до пункту 2 розділу ХХІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 не виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі окладу за званням за 2024 рік не виплачена. Відповідно до ПКМУ № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не виплачувати (не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у січні 2024 року). Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана. Відпустка за сімейними обставинами за 2024 рік не надавалась. Перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались. Постійним або службовим житлом не забезпечувався. Відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМ України № 168, п.7 Окремого доручення Міністра оборони № 912/з/29 єдиною підставою для включення позивача до наказу командира військової частини на виплату оспорюваної додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень за періоди відпустки та відповідно набуття права на її нарахування, виплату є виключно довідка ВЛК. У матеріалах адміністративної справи не долучена довідка військово-лікарської комісії із наявною інформацією про визначення та встановлення військово-лікарською комісією ступені отриманої позивачем травми (поранення, контузії, каліцтва). Довідка військової частини НОМЕР_1 № 5039 від 22.04.2024 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) позивача, а також отримання травми, не надають право на отримання збільшеної додаткової винагороди під час перебування на лікуванні, оскільки матеріалами справи не підтверджується наявність відповідного рішення ВЛК, яким встановлено, що ступінь отриманої травми позивачем є тяжкий, і лікування проводилося саме після отриманого тяжкого поранення. При цьому, відповідач не може перебирати повноваження військово-медичного органу щодо аналізу інших медичних документів для надання висновків щодо причинно-наслідкового зв'язку поранення позивача і ступеня його тяжкості. Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом 04.02.2025 році. У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2024 року позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Наказ про своє виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач у встановлені строки не оскаржував. Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2024 №14 підтверджується, що з 14.01.2024 позивач виключений із списків особового складу військової частини. Тобто, про всі складові розрахунку при звільнення позивач дізнався під час ознайомлення з цим наказом і міг оспорити їх до суду протягом 3 місяців з дати ознайомлення з цим наказом. Таким чином, позивачем пропущений строк на звернення із позовом до адміністративного суду.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 року зазначена вище справа розподілена та 05.02.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 07.02.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 01 березня 2022 року по 11 березня 2022 року, з 11 березня 2022 року по 21 березня 2022 року, з 30 березня 2022 року по 15 квітня 2022 року, з 18 квітня 2022 по 28 квітня 2022 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 24.03.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно посвідчення серії НОМЕР_7 є учасником бойових дій.
З 26.08.2021 року по 14.01.2024 року позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначений факт підтверджується записами у військовому квитку (пункт 17).
Так, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2021 року №245: 1. Вважати такими, що зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : Солдат ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначений на посаду КОМАНДИР БОЙОВОЇ МАШИНИ-КОМАНДИР З МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ 2 МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 4 МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ 2 МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 (712), ВОС - 121144А/182, і вважати таким, що з 26 серпня 2021 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 3170 гривень на місяць, шпк «сержант». Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 27.01.2021 №248/612, виплачувати: надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 100% посадового окладу. Службу проходить у з 23.11.2007 по 21.11.2008, 26.08.2021 по т.ч. Підстава: припис ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.08.2021 №1425, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.08.2021 №199-РС.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2022 року №72: Нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, після виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », а саме: 2. Нижчепойменованих військовослужбовців зняти з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини: солдат ОСОБА_1 , командир бойової машини- командир З механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Зняти з грошового забезпечення з 11 березня 2022 року. Зняти з продовольчого забезпечення з 12 березня 2022 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2022 року №93: Відповідно до підпункту 14 пункту 116 ''Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" нижчепойменованих осіб рядового складу Збройних Сил України увільнити від займаної посади та зарахувати у розпорядження командира з 22.03.2022 року, у зв'язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину: солдата ОСОБА_1 , командира бойової машини- командир 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №53-РС від 01.04. 2022.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.06.2023 року №174: Нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що прибули до складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме: 1. Нижчепойменованих військовослужбовців зарахувати на всі види забезпечення в зв'язку з поверненням до частини після самовільного залишення частини: солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Зарахувати на грошове забезпечення з 23 червня 2023 року. Зарахувати на продовольче забезпечення з 24 червня 2023 року. Підстава: рапорт молодшого лейтенанта ОСОБА_3 вх. № 38645 від 23.06.2023 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.08.2023 року №231: 1. Нижчепойменованих осіб рядового, сержантського та старшинського складу Збройних Сил України виведених в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно пункту 117 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», повернути з розпорядження та призначити: 1.1. солдата ОСОБА_1 , солдата резерву 7 запасної роти військової частини НОМЕР_1 . Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.08.2023 № 167-РС, рапорт солдата ОСОБА_4 вх. № 49458 від 19.08.2023.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2024 року №14: Нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме: 1. Вважати такими, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : 1.1. солдат ОСОБА_1 , 3275802835, солдат резерву 7 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 09.12.2023 №386-РС на посаду ОПЕРАТОРА РАДІОТЕХНІЧНОГО КОМПЛЕКСУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_6 , ВОС-569543А і вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби. З 14 січня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 15 січня 2024 року. Вислуга у Збройних Силах України станом на 14.01.2024 становить: календарна-01 рік 01 місяць 17 днів, пільгова - 00 років 05 місяців 20 днів, загальна - 01 рік 07 місяців 07 днів. Період із 11.03.2022 по 23.06.2023 відповідно до п. 5 розділу IV наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 до вислуги років в календарному обчисленні не зарахований час самовільного залишення військової частини або місця служби. Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210 виплатити: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 14 січня 2024 року у розмірі 590% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 14 січня 2024 року. Грошова допомога для оздоровлення за 2024 рік, відповідно до пункту 2 розділу XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 не виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі окладу за званням за 2024 рік не виплачена. Відповідно до ПКМУ № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не виплачувати (не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у січні 2024 року). Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана. Відпустка за сімейними обставинами за 2024 рік не надавалась. Перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались. Постійним або службовим житлом не забезпечувався. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 09.12.2023 №386-РС, рапорт на здачу посади солдата ОСОБА_1 вх. №1778 від 14.01.2024.
З моменту мобілізації, позивач, приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України та пов'язаних із захистом Батьківщини та її територіальної цілісності.
24.02.2022 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новогнатівка Донецької області позивач отримав поранення: ВТ (24.02.2022). ЗЧМТ. Струс ОСОБА_2 з перфорацією барабанних з обох сторін.
Зазначений факт підтверджується первинною медичною картою (форма 100).
Даний факт також підтверджується довідкою від 22.04.2024 року за № 5039 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), згідно якої солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , 24.02.2022 року отримав бойове травмування. Діагноз: Мінно-вибухова травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Акубаротравма з перфорацією барабанних перетинок з обох сторін. Контузія правого ока.
За обставин: встановлено з акту службового розслідування №6385 від 21.09.2023 року по факту отримання травми (поранення) військовослужбовцем який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , що 24.02.2022 року приблизно о 10 год. 30 хв., під час бойових дій поблизу населеного пункту Новогнатівка Донецької області під час виконання військового обов'язку по захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації внаслідок ворожого обстрілу із застосуванням БМ - 21 «ГРАД» було травмовано військовослужбовця який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 .
Перебував у засобах індивідуального захисту українського виробника (бронежилет «Корсар» та шолом кевларовий).
Солдата ОСОБА_1 вважати таким, що отримав бойове травмування, яке не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та не пов'язане з виконанням своїх службових обов'язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушенні державного суверенітету на території Донецької та Луганської області.
Після отриманого поранення позивач був евакуйований в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР»
З 01.03.2022 року по 11.03.2022 року позивач лікувався в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР» з діагнозом : Взривна травма. Акубаротравма. Сотрясение головного мозга. Посттравматическая нейропатия лучевого нерва справа и малоберцевого нерва справа.
3 11.03.2022 року по 21.03.2022 року позивач лікувався в КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради» з діагнозом: ЗЧМТ. Вибухова травма.
З 30.03.2022 року по 15.04.2022 року позивач лікувався в КНП «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги Васильківської селищної ради» з діагнозом: Закрита черепно-мозков травма (24.02.22). Струс головного мозку з розсіяною органічною симптоматикою, з вираженим цефалгічним синдромом та помірним вестибулоатактичним синдромом.
З 18.04.2022 року по 28.04.2022 року позивач лікувався в КНП «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги Васильківської селищної ради» з діагнозом: Закрита черепно-мозков травма (24.02.22). Струс головного мозку з розсіяною органічною симптоматикою, з вираженим цефалгічним синдромом та помірним вестибулоатактичним синдромом.
До того ж, факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я підтверджено копією виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №61 (з 11.03.22 по 21.03.22); копією виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №148 (з 30.03.22 по 15.04.22); копією виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №180 (з 18.04.22 по 28.04.22).
28.12.2024 року позивач направив рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 через військову частину НОМЕР_4 , так як остання уповноважена на отримання листів, на адресу АДРЕСА_1 з інформацію про отримання ним лікування, мед. Документами, що підтверджують періоди та проханням виплатити: додаткову грошову винагороду на період лікування після отриманого поранення в розмірі 100 000 на місяць.
Станом на момент подання позову, жодних виплат чи відповіді не надходило.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції Українив Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Тому, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
За ст. 1-2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно п.п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
За Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2022 року до вказаної постанови № 168 від 28 лютого 2022 року внесені відповідні зміни та доповнення.
При цьому, внесені в подальшому зміни до Постанови №168, не стосуються та не впливають на спірні правовідносини у даній справі.
Як встановлено судом згідно з матеріалами справи, 24.02.2022 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новогнатівка Донецької області позивач отримав поранення: ВТ (24.02.2022). ЗЧМТ. Струс ГМ. Акубаротравма з перфорацією барабанних з обох сторін.
Зазначений факт підтверджується первинною медичною картою (форма 100).
Даний факт також підтверджується довідкою від 22.04.2024 року за № 5039 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), згідно якої солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , 24.02.2022 року отримав бойове травмування. Діагноз: Мінно-вибухова травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Акубаротравма з перфорацією барабанних перетинок з обох сторін. Контузія правого ока.
За обставин: встановлено з акту службового розслідування №6385 від 21.09.2023 року по факту отримання травми (поранення) військовослужбовцем який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , що 24.02.2022 року приблизно о 10 год. 30 хв., під час бойових дій поблизу населеного пункту Новогнатівка Донецької області під час виконання військового обов'язку по захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації внаслідок ворожого обстрілу із застосуванням БМ - 21 «ГРАД» було травмовано військовослужбовця який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 .
Перебував у засобах індивідуального захисту українського виробника (бронежилет «Корсар» та шолом кевларовий).
Солдата ОСОБА_1 вважати таким, що отримав бойове травмування, яке не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та не пов'язане з виконанням своїх службових обов'язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушенні державного суверенітету на території Донецької та Луганської області.
Після отриманого поранення позивач був евакуйований в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР»
З 01.03.2022 року по 11.03.2022 року позивач лікувався в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР» з діагнозом : Взривна травма. Акубаротравма. Сотрясение головного мозга. Посттравматическая нейропатия лучевого нерва справа и малоберцевого нерва справа.
3 11.03.2022 року по 21.03.2022 року позивач лікувався в КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради» з діагнозом: ЗЧМТ. Вибухова травма.
З 30.03.2022 року по 15.04.2022 року позивач лікувався в КНП «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги Васильківської селищної ради» з діагнозом: Закрита черепно-мозков травма (24.02.22). Струс головного мозку з розсіяною органічною симптоматикою, з вираженим цефалгічним синдромом та помірним вестибулоатактичним синдромом.
З 18.04.2022 року по 28.04.2022 року позивач лікувався в КНП «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги Васильківської селищної ради» з діагнозом: Закрита черепно-мозков травма (24.02.22). Струс головного мозку з розсіяною органічною симптоматикою, з вираженим цефалгічним синдромом та помірним вестибулоатактичним синдромом.
До того ж, факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я підтверджено копією виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №61 (з 11.03.22 по 21.03.22); копією виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №148 (з 30.03.22 по 15.04.22); копією виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №180 (з 18.04.22 по 28.04.22).
Щодо посилання відповідача, що до спірних правовідносин застосовується порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року, суд зазначає, що він застосовується з 01 червня 2022 року.
Так за п.8 у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100 000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
Абзацом 4 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, Постановою №168 визначено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
За п. 259 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, лікування військовослужбовців повинно бути закінчено у закладі охорони здоров'я. У виняткових випадках на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії командиром (начальником) військової частини, а в разі виключення зі списків особового складу військової частини - начальником військово-лікувального закладу може бути надано відпустку для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів. Після закінчення цього строку за висновком (постановою) військово-лікарської комісії відпустку для лікування у зв'язку з хворобою може бути продовжено на такий самий строк, а за відповідними медичними показниками - продовжено ще раз. Відпустка для лікування у зв'язку з хворобою не повинна перевищувати 4 місяців. Після закінчення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою військово-лікарська комісія надає висновок про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.
Згідно п. 15 ст. 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Згідно п. 6.35 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров'я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров'я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.
Якщо після продовження відпустки за станом здоров'я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов'язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 2.15 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 2.17 вказаного положення визначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається, зокрема, у такому формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Таким чином, факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з захистом Батьківщини, підтверджується належними та достатніми доказами.
Відповідач не надав до суду доказів та не вказав аргументованих доводів щодо підстав невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Ст. 260 ЗУ « Про внутрішній статут Збройних сил України» № 548-XIV від 24.03.1999 (зі змінами та доповненнями в редакції Закону № 2124-IX від 15.03.2022) на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
А отже, обов'язок про своєчасне виготовлення та направлення довідки про травму (каліцтво, поранення, контузію) покладено не на військовослужбовця, а на військову частину якій він проходить службу на час отримання ним травми. Таким чином, відсутність відповідного документа не є провиною позивача.
Навіть, на момент розгляду судом даного спору, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували викладений вище судом висновок.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. на місяць розмірі за період лікування (з 01 березня 2022 року по 11 березня 2022 року, з 11 березня 2022 року по 21 березня 2022 року, з 30 березня 2022 року по 15 квітня 2022 року, з 18 квітня 2022 по 28 квітня 2022 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка йому не виплачена відповідачем під час несення ним військової служби.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу індексацію грошового забезпечення в розумінні зазначеної норми Закону.
Щодо строку звернення до суду, що визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, слід зазначити наступне.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 частина друга вищезазначеної статті встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (набрав чинності 19.07.2022) частину другу статті 233 КЗпП України викладено у наступній редакції: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
В контексті спірних правовідносин, слід зазначити, що позивач звернувся до суду щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. на місяць розмірі за період лікування (з 01 березня 2022 року по 11 березня 2022 року, з 11 березня 2022 року по 21 березня 2022 року, з 30 березня 2022 року по 15 квітня 2022 року, з 18 квітня 2022 по 28 квітня 2022 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Суд звертає увагу, що момент виникнення спірних правовідносин, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
У свою чергу, відповідач посилається на приписи частини 2 статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ, що, на переконання суду, є необґрунтованим, адже Закон № 2352-ІХ від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (набрав чинності 19.07.2022) не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Відтак, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на те, що спірні правовідносини виникли до моменту внесення змін до положень статті 233 КЗпП України, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.01.2023 по справі № 460/17052/21.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зауважує, що грошове забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо безпідставного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 01 березня 2022 року по 11 березня 2022 року, з 11 березня 2022 року по 21 березня 2022 року, з 30 березня 2022 року по 15 квітня 2022 року, з 18 квітня 2022 по 28 квітня 2022 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. на місяць розмірі за період лікування (з 01 березня 2022 року по 11 березня 2022 року, з 11 березня 2022 року по 21 березня 2022 року, з 30 березня 2022 року по 15 квітня 2022 року, з 18 квітня 2022 по 28 квітня 2022 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник