11 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 640/10274/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмову Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у видачі паспорта громадянина України та зобов'язати оформити і видати паспорт громадянина України.
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що відповідач листом від 18.02.2020 протиправно відмовив в оформленні паспорта громадянина України.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у відзиві пред'явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що позивачу необхідно звернутись до суду для встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991. І тільки після позитивного рішення суду, звернутись із заявою про встановлення належності до громадянства України до територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби України.
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в позові необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 17 грудня 2029 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо видачі паспорта громадянина України замість втраченого.
Висновком Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.02.2020 позивачу відмовлено в оформленні паспорта громадянина України з підстав не надання підтвердження факту проживання на території України на момент 1991 року.
Додатковою перевіркою Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановлено, що ОСОБА_1 з січня 1989 року зареєстрованим на території України не значиться, паспортом громадянина України на документувався, виїзд на ПМП не оформлював, зареєстрованим не значиться.
Фактів, що мають юридичне значення, для видачі на ім'я позивача документів, що підтверджують громадянство України - не виявлено.
Таким чином, відповідно до підпункту 1 пункту 100 постанови КМУ від 25 березня 2015 року № 302 прийнято рішення про відмову в оформленні ОСОБА_1 паспорта громадянина України.
На переконання позивача, відповідач протиправно відмовив у видачі йому паспорта громадянина України, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні, останній звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі положення законодавства.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» №2235-III від 18.01.2001 року (далі - Закон №2235-III).
Відповідно до статті 1 Закону №2235-III, громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Згідно зі статтею 3 Закону №2235-III, громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до статті 24 Закону №2235-III, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, у тому числі, здійснює повноваження щодо встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006), згідно пункту 1 якого для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником (пункт 3 Порядку).
Згідно з підпунктом «а» пункту 7 Порядку, встановлення належності до громадянства України, серед іншого, стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
З аналізу наведеного вбачається, що відповідно до пункту 8 Порядку № 215, до заяви про встановлення належності до громадянства України, крім іншого, необхідно подати копію паспорта громадянина колишнього СРСР, а у разі його відсутності - довідку територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт) (підпункт б пункту 8 Порядку №215).
Як встановлено судом із Висновку Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.02.2020 в рамках проведення процедури встановлення особи, особу позивача - встановлено, проте належність до громадянства України не підтверджено.
Таким чином, належність позивача до громадянства будь-якої держави встановлено не було.
Отже, довідку, передбачену підпунктом «б» пункту 8 Порядку №215, позивачу не видано.
Суд звертає увагу, що процедура встановлення особи є обов'язковою стадією, за наслідками якої заявник отримує відповідну довідку про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт). Після отримання цієї довідки особа має право ініціювати питання про встановлення належності до громадянства України, особисто подавши відповідну заяву до територіального органу міграційної служби, додавши до неї, зокрема, вказану довідку.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вказати про те, що процедура встановлення особи передбачає встановлення належності до громадянства, оскільки ця процедура передбачає лише встановлення того, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт), а процедура встановлення належності до громадянства України є наступним етапом, початок якого неможливий без закінчення попереднього та отримання за його результатами довідки відповідно до підпункту «б» пункту 8 Порядку №215.
Однак, в даному випадку належності позивача до громадянства будь-якої держави не встановлено.
Вказане, на думку суду, свідчить про неможливість встановлення належності позивача до громадянства будь-якої держави в межах компетенції відповідача, а тому дії останнього в спірних правовідносинах є правомірними.
На переконання суду, наведене свідчить про недотримання позивачем вимог пункту 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, щодо порядку звернення з такою заявою та, відповідно, правомірність дій позивача в спірних правовідносинах.
Для отримання паспорту громадянина України, позивачу слід дотриматись процедури встановлення належності до громадянства України.
Зокрема, подати заяву та матеріали, що підтверджують факт її постійного проживання на території України.
Перелік необхідних документів визначено у пункті 8 Порядку 215.
Підпункт «в» пункту 8 Порядку 215 передбачає подання судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України, якщо у особи немає паспорта громадянина колишнього СРСР та відмітки про прописку.
Позивачу слід врахувати, що наведені положення передбачають можливість підтвердження факту постійного проживання на території України на зазначену дату (24.08.1991) рішенням суду про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України.
Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача, що полягає у необхідності ОСОБА_1 звернутись до суду для встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991. А тому, тільки після встановлення факту постійного проживання на території України судом, позивачу слід звернутись до відповідача із заявою про встановлення її належності до громадянства України.
Натомість, позивач звернулась до суду з позовом щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України.
Тобто, не ініціювавши питання щодо встановлення її належності до громадянства України перед вказаним суб'єктом владних повноважень шляхом особистого звернення з заявою відповідно до пункту 8 Порядку № 215.
Згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для захисту права у судовому порядку обов'язково має бути встановлене судом під час розгляду справи порушення такого права суб'єктом владних повноважень.
Суд наголошує, що висновок про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень неможливий без достеменного встановлення факту вчинення позивачем всіх необхідних, передбачених чинним законодавством, активних дій, результатом яких могли бути очікувані ним рішення такого суб'єкта чи певні дії тощо.
Таким чином, такі позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №1540/3590/18 від 21 серпня 2019 року.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про громадянство України», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк