про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
10 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2227/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Плахтій Н.Б., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення з 02.03.2022 по 14.06.2022 та з 09.05.2023 по 08.06.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704);
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити з 02.03.2022 по 14.06.2022 та з 09.05.2023 по 08.06.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, з 03.07.2022 по 21.04.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
зобов'язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 03.07.2022 по 21.04.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
Усуваючи недоліки позовної заяви, від представника позивача 24.03.2025 через систему Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків. Заява обґрунтована тим, що
позивач при виключенні зі складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_1 письмового повідомлення, у якому містилася б інформація про базу для розрахунку грошового забезпечення, його структурні елементи, конкретні суми нарахованих та виплачених помісячно основних та додаткових видів грошового забезпечення не отримував. З метою встановлення правильності нарахування позивачу грошового забезпечення за період служби останній звернувся до адвоката за правовою допомогою, яким на адресу відповідачів надіслані відповідні адвокатські запити. На вказані адвокатські запити стосовно нарахування позивачу грошового забезпечення за період служби в/ч НОМЕР_1 надали лист-відповідь від 24.12.2024 з долученням розрахунків грошового забезпечення позивача з усіма складовими такого. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідь так і не надав.
На думку представника позивача, строк, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме тримісячний строк звернення до адміністративного суду з часу, коли позивач дізнався чи мав можливість дізнатися про порушене право, не пропущений.
Представник позивача звертає увагу суду, що позивач не знав та не міг знати про неврахування прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, при нарахуванні грошового забезпечення, адже покладався на виконання саме державою обов'язку з їх нарахування.
Представник позивача просить суд вважати строки на звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі №140/2227/25 не пропущеними, а у випадку, якщо суд дійде до висновку про пропущення таких строків, поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду у зв'язку з поважністю причин пропуску такого.
08.04.2025 через систему Електронний суд представник позивача подав додаткові пояснення до заяви на усунення недоліків, в яких зазначив, що застосуванню до спірних правовідносин в частині періоду з 02.03.2022 по 18.07.2022 включно підлягає частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній по 18.07.2022 включно. А тому, в частині періоду з 02.03.2022 по 18.07.2022 строки на звернення до суду позивачем не можуть бути пропущені.
Щодо обчислення строку на звернення до суду в частині періоду після 19.07.2022, то представник позивача покликається на те, що військовослужбовець має право звернутися до суду про виплату належного йому грошового забезпечення за період служби у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені за період його служби, у тому числі при звільненні з цієї служби.
Саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені в період служби, а також при звільненні є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі. Однак, позивач не одержував, всупереч статтям 110 та 116 КЗпП України, від відповідача письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому в період служби, при переміщенні на нове місце служби та звільненні, а про спосіб розрахунку грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого станом на 2018 рік мав (має) можливість дізнатися лише отримавши письмові розрахунки свого грошового забезпечення. Відтак, строк встановлений статтею 233 КЗпП України позивач не пропустив. Дане твердження відповідає висновкам Верховного Суду у складі палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справа №460/21394/23.
Позовну заяву в частині позовних вимог належить повернути позивачу з таких мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).
Отже, судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У зв'язку з цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, судова палата вважала, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
При цьому, за обставинами справи №460/21394/23 позивач звільнений з військової служби 30.03.2023 і в цей же день йому вручено грошовий атестат.
Як слідує з матеріалів позову, ОСОБА_1 у період з 02.03.2022 по 14.06.2022, з 09.05.2023 по 08.06.2024 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 03.07.2022 по 21.04.2023 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 .
Спір стосується виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 під час проходження військової служби у період з 02.03.2022 по 14.06.2022, з 03.07.2022 по 21.04.2023, з 09.05.2023 по 08.06.2024.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що в цій справі до вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 під час проходження військової служби у період з 02.03.2022 по 14.06.2022, з 03.07.2022 по 18.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Щодо періодів з 19.07.2022 по 21.04.2023, з 09.05.2023 по 08.06.2024 встановлено, що відповідно до витягу з наказу в/ч НОМЕР_1 від 21.04.2023 №111, який долучений до матеріалів позову, при виключенні позивача із списків частини та вибуття до нового місця служби в АДРЕСА_1 наказано видати позивачу належні атестати.
08.06.2024 позивач виключений із списків ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно мав бути ознайомлений про належні виплати 08.06.2024, оскільки в силу вимог частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Отже, позивач при звільненні з військової служби та отримання відповідного письмового повідомлення мав бути обізнаним про всі суми, що йому були нараховані та виплачені. Відтак, саме з цього часу для нього розпочався тримісячний строк звернення до суду.
Натомість до суду з даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 04.03.2025, тобто із суттєвим пропуском передбаченого статтею 233 КЗпП України строку.
Суд повторно наголошує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, ознайомлення із нарахованими та виплаченими сумами при звільненні відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини).
Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках:
- вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини;
- зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої;
- звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби);
- відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 Правил №280 грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил №280).
Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Крім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту:
«14. Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця)».
Відтак про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача, що ОСОБА_1 при звільненні з військової служби не був повідомлений про нараховані та виплачені суми, отже не мав можливості вчасно звернутись до суду, оскільки активні дії щодо витребування у відповідачів необхідної інформації позивач почав вчиняти дії за збігом невиправдано значного проміжку часу після того, як повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Крім того, суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 так і не надав відповідь на адвокатський запит, проте відсутність необхідної інформації не стала на заваді зверненню до суду.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивач не довів наявність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за періоди з 19.07.2022 по 21.04.2023, з 09.05.2023 по 08.06.2024, суд не встановив дійсних обґрунтованих перешкод для звернення позивача до суду в межах визначеного законом строку.
Враховуючи, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 10.03.2025 про залишення позовної заяви без руху, тому позовну заяву в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 під час проходження військової служби, за періоди з 19.07.2022 по 21.04.2023, з 09.05.2023 по 08.06.2024 необхідно повернути позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за період з 09.05.2023 по 08.06.2024, а також в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за період з 19.07.2022 по 21.04.2023 повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій