11 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1098/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) у якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо переведення на пенсію по віку із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та з урахуванням зарплати до 01.07.2000;
зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та без врахування заробітної плати до 01.07.2000 відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня подачі заяви (01.01.2025).
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 01.01.2025 він звернувся до відповідача із письмовою заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», досягнувши необхідного 60-ти річного пенсійного віку та надавши необхідний перелік документів для призначення пенсії.
Однак, для розрахунку його пенсії ГУ ПФУ у Волинській області було взято показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, як для перерахунку пенсії, а не відповідно до норм частини 2статті 40 Закону №1058-IV, визначеної для призначення нової пенсії. Окрім того, відповідачем при розрахунку розміру пенсії за віком взято заробітну плату до липня 2000 року (01.12.1993-30.11.1998), що призвело до зменшення коефіціента заробітної плати, та як наслідок, до зменшення суми пенсійної виплати.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення в розмірі, відповідному його заробітній платі та страхового стажу.
Вказує, що перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами Закону №1058-ІV є первинним призначенням такого виду пенсії в солідарній системі страхування. Тому при фактичному первинному призначенні пенсії за віком для обрахунку розміру пенсії має застосовуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-ІV (у його випадку за 2022-2024 роки).
Також, на переконання позивача, орган Пенсійного фонду має проводити розрахунок коефіцієнта заробітної плати за найвигідніших умов для позивача, а застосування відповідачем при розрахунку розміру пенсії за віком заробітної плати до липня 2000 року призвело до зменшення коефіцієнта заробітної плати.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що первинно позивачу пенсія призначена з 22.09.2011 за вислугу років відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ. З 01.01.2025 позивача, за його заявою, переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Відповідач вважає, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки, немає підстав, оскільки положення статті 40 Закону №1058-IV застосовуються саме при призначенні пенсії, а не її перерахунку.
Відтак, на переконання представника відповідача, ГУ ПФУ у Волинській області у спірних правовідносинах діяло правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України, а тому його дії не можна визнати протиправними.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивачу ОСОБА_1 з 22.09.2011 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується розрахунком стажу (форма РС-право) (а. с. 9-10).
01.01.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просив перевести його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком (а. с.5-7).
На підставі рішення ГУ ПФУ у Волинській області (Ковельське об'єднане управління ПФУ) від 07.01.2025 №907550164805 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV (а. с. 17-20).
Як слідує із вказаного рішення, пенсія з 01.01.2025 обчислена з урахуванням середнього заробітку по Україні за 2014-2016 роки 3764,40 грн із застосуванням коефіцієнта збільшення показника заробітної плати (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796), що підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії (а. с. 15-18).
Не погоджуючись з діями ГУ ПФУ у Волинській області при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки та врахування при цьому заробітної плати до 01 липня 2000 року, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною другої вказаної статті Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, тобто мова йде про пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника. У такому разі показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії є незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №577/2457/17, від 10.04.2019 у справі №211/1898/17, від 31.07.2019 у справі №720/208/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17.
Спірні правовідносини виникли з приводу відмови ГУ ПФУ у Волинській області здійснити обчислення розміру пенсії позивача за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки. При цьому за позицією відповідача застосовувати середню заробітну плату за 2022-2024 роки немає підстав, оскільки має місце саме переведення з пенсії одного виду на інший, а не призначення пенсії.
Однак суд зауважує, що вперше ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно з положеннями Закону №1788-XII з 22.09.2011 (а.с.9).
Статтею 51 Закону №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Варто зазначити, що Закон №1058-ІV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Отже, призначена позивачці пенсія відповідно до зазначеного закону є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Набувши право на пенсію за віком на загальних підставах та у зв'язку із досягненням пенсійного віку (на день звернення було 60 років), ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та пенсія відповідно до Закону №1058-ІV призначена йому вперше з 01.01.2025.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17 сформулювала висновок, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Отже, при обчисленні розміру пенсійної виплати орган Пенсійного фонду України має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком.
Зазначений висновок суду знайшов послідовне відображення у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 у справі №263/6611/17, від 19.01.2022 у справі №528/639/17, від 28.09.2022 у справі №184/886/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та ін.
Таким чином, при зверненні із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набув право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-IV.
Тому при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідач має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.
Відтак, висловлені у відзиві доводи відповідача про відсутність підстав для перерахунку позивачу призначеної за віком пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, на переконання суду, є хибними.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо застосування при призначенні пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-ІV показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести нарахування й виплату пенсії за віком без врахування заробітної плати до 01.07.2000 відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 Закону №1058-ІV, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Отже, відповідно до наведених вище положень саме за бажанням пенсіонера для обчислення пенсії враховується заробітна плата до 30.06.2000.
З матеріалів справи слідує, що з 01.01.2025 відповідно до даних пенсійної справи в автоматизованому режимі ГУ ПФУ у Волинській перевело позивача на пенсію по віку згідно із Законом №1058-VІ. При цьому, проведення перерахунку пенсії було здійснено із врахуванням заробітної плати до 01.07.2000, що не заперечується відповідачем.
Поряд з цим, суд зауважує, що у поданій заяві позивач просила при призначенні пенсії виключити із підрахунку заробітної плати період: визначений автоматично, тобто до липня 2000 року, тобто, вказана заява не містила висловленого бажання пенсіонера врахувати заробітну плату до 30.06.2000 (а.с.5) .
Встановлені обставини справи спростовують правомірність дій пенсійного органу щодо проведення перерахунку пенсії із врахування заробітної плати до 01.07.2000.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, вищенаведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо переведення позивача на пенсію по віку із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та з урахуванням зарплати до 01.07.2000 та зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки та без врахування заробітної плати до 1 липня 2000 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 29.01.2025 (а.с.3).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по віку із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та з урахуванням зарплати до 01.07.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки та без врахування заробітної плати до 01.07.2000, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 11 квітня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Н. В. Стецик