10 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 640/473/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУ ПФУ у м. Києві, відповідач) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправною відмову №2600-0303-8/152599 від 27.10.2020 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1;
2) зобов'язати включити до пільгового стажу періоди роботи: з 19.12.1988 по 28.02.1989, з 01.03.1989 по 11.04.1989, з 15.05.1989 по 22.06.1989, з 26.06.1989 по 18.06.1991, з 19.08.1991 по 30.04.1999, з 30.07.2001 по 30.04.2002, з 06.05.2003 по 01.06.2003;
3) зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 з моменту подачі заяви - 20.10.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 20.10.2020 звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, рішенням ГУ ПФУ у м. Києві №2600-0303-8/152599 від 27.10.2020 за наслідками розгляду даної заяви позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за списком №1 з підстав:
- відсутності необхідного страхового стажу (23 роки).
- відсутності пільгового стажу (10 років),
- ненаданням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та рахунку акціонерного товариства «Державний ощадний банк Україна».
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки записи у трудовій книжці та довідки, підтверджують характер роботи позивача у період з 1986 року по 2003 роки за списком №1, що надає право на включення цього періоду (10 років 11 місяців) до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а не нарахування відповідачем до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача не ґрунтується на вимогах законодавства, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позов від 09.03.2021 ГУ ПФУ у м. Києві позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.
Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер трудова книжка, військовий квиток, диплом), загальний страховий стаж позивача складає 20 років 3 місяці 10 днів, пільговий стаж відсутній.
Оскільки відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком н пільгових умовах за списком №1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно заяви від 20.10.2020 №11964 немає підстав.
З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.
19.11.2021 та 31.01.2022 від позивача надійшли клопотання про пришвидшення розгляду справи.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний адміністративний позов 28.04.2022 передано судді Клименчук Н.М.
11.05.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва прийнято справу до провадження.
Суд зауважує, що Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Тому, Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 18.01.2024 №03-19/1964/24 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/473/21 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Волинському окружному адміністративному суду.
Справа надіслана Київським окружним адміністративним судом до Волинського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 26.02.2025.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №640/473/21 передано на розгляд судді Волинського окружного адміністративного суду Дмитруку В.В.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/473/21.
07.04.2025 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, у яких підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в адміністративному позові. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
20.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наслідками розгляду заяви позивача, листом №2600-0303-8/152599 від 27.10.2020 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутності необхідного страхового стажу (23 роки), відсутності пільгового стажу (10 років), ненаданням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та рахунку акціонерного товариства «Державний ощадний банк Україна».
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, позивач звернувся за захистом своїх прав з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015.
Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Відносно позивача, правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.
Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд враховує висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020.
У пункті 3.2. Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.
У пункті 4.4. зазначеного Рішення Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IV не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України згідно із якими, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону №1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнанні неконституційними вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону №1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та статтею 114 Закону №1058-IV.
Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 у подібних правовідносинах зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Суд встановив, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що страховий стаж позивача 20 років 03 місяці 10 днів, тобто більше ніж встановлено нормами статті 13 Закону №1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015, що є однією із умов призначення пільгової пенсії за списком №1.
Отже, відмова відповідача у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу у позивача (23 роки) є необґрунтованою і протиправною.
Крім того суд зазначає, що на підставі ч.1 ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу: професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Отже, враховуючи вищевикладені положення законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Натомість уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників подаються лише за умови, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , яка оформлена у відповідності до вимог законодавства, позивач працював на посадах, які віднесені до Списку №1, зокрема:
з 19.12.1988 по 28.02.1989 - підземний учень проходчика з повним робочим днем Шахта «Об'єднана Торезьке виробниче об'єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит»;
з 01.03.1989 по 11.04.1989 - підземний проходчик 1 розряду з повним робочим днем Шахта «Об'єднана» Торезьке виробниче об'єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит»;
з 15.05.1989 по 22.06.1989 - підземний проходчик 5 розряду Шахта «Об'єднана» Торезьке виробниче об'єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит»;
з 26.06.1989 по 18.06.1991 - служба в армії (стаж перебування на військовій службі підлягає зарахуванню в стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);
з 19.08.1991 по 30.04.1999 - гірником очисного забою 4 розряду, гірником очисного забою 5 розряду, машиністом горновиїмкових машин, підземним проходчиком 4 розряду Шахтоуправління «Торезьке» Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту (Торезантрацит);
з 30.07.2001 по 30.04.2002 - проходчик 5 розряду Шахта «Зоря»;
з 06.05.2003 по 01.06.2003 - підземний гірник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем ТзОВ «Фірма «Ерос».
Таким чином, суд встановив, що відповідно до трудової книжки позивача його пільговий стаж за списком №l становить 10 років 11 місяців 3 дні. Проте відповідачем безпідставно не було зараховано вказаний пільговий стаж.
Крім того, 04.01.2021 позивач подав через веб-портал ГУ ПФУ у м. Києві довідки підприємств, де він працював протягом періодів, що відображені в його трудовій книжці, про пільговий характер роботи по списку №1, накази про атестацію робочих місць позивача, довідки про заробітну плату позивача для обчислення пенсії, архівні витяги з наказів, що стосуються спірних періодів роботи по списку №1, зокрема:
- довідка ДІ «Торезантрацит» від 07.12.2020 №06/2-1298, №06/2-1296 про підтвердження фактичного трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо відповідних періодів роботи позивача;
- архівний витяг з наказу від 25.01.1995 №32 по Шахтоуправлінню «Торезьке» Торезького виробничого об?єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» «Про підсумки атестації робочих місць»,
- довідка 10.12.2020 №01-20-08/3131 Шахта «Заря» ДП «Горезантрацит» від про підтвердження фактичного трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо відповідних періодів роботи позивача;
- архівний витяг з наказу від 11.02.2000 по Шахті «Заря» виробничому об'єднанню «Сніжнеантрацит» «Про льготне пенсійне забезпечення»,
- довідка ТОВ «Фірма «Ерос» від 30.10.2013 №246 про підтвердження фактичного трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо відповідних періодів роботи позивача;
- наказ ТОВ «Фірма «Ерос» від 28.05.2001 №12 ««Про підсумки атестації робочих місць по умовам праці», виписка з наказу від 28.05.2001 №12,
- накази ДП «Торезантарцит» від 18.08.2006 №108, від 25.01.2012 №17 про передачу документів в архів,
- довідки про заробіток для обчислення пенсії за 1986 - 2003 роки.
Видані щодо позивача довідки підтверджують пільговий характер роботи позивача по списку №1 та містять посилання на накази про атестацію робочих місць позивача за відповідні періоди його роботи.
Однак, за наслідками розгляду документів позивача відповідачем встановлено, що його страховий стаж становить 20 років 03 місяці та 10 днів, пільговий стаж відсутній.
Враховуючи зазначене, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з вищевказаних підстав є протиправною, а відповідач не довів законності щодо не зарахування до пільгового стажу за списком 1 періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивача.
Відтак, з метою належного захисту прав позивача, слід визнати протиправним дії щодо не зарахування відповідачем ОСОБА_2 до пільгового стажу за списком 1 періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивача (з 19.12.1988 по 28.02.1989, з 01.03.1989 по 11.04.1989, з 15.05.1989 по 22.06.1989, з 26.06.1989 по 18.06.1991, з 19.08.1991 по 30.04.1999, з 30.07.2001 по 30.04.2002, з 06.05.2003 по 01.06.2003).
Щодо твердження відповідача зазначеного у листі №2600-0303-8/152599 від 27.10.2020 стосовно ненаданням позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та рахунку акціонерного товариства «Державний ощадний банк Україна», суд зазначає наступне.
Статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Водночас, позивач не є внутрішньо переміщеною особою та проживає на непідконтрольній українській владі території. Відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №243/3505/16-у дійшла висновку, що ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.03.2020 року по справі №227/2158/17, від 23.06.2020 по справі №227/4106/17, від 03.09.2020 по справі №360/4335/18, від 30.11.2020 по справі №360/3365/18.
Крім того, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про пенсійне забезпечення» не містить такої підстави для відмови у призначенні пенсії як неподання довідки внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах звернувся 20.10.2020, тому пенсія за віком на пільгових умовах за списком №1 позивачу має бути призначена з 20.10.2020 (тобто з дня звернення за пенсією з відповідною заявою).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута ГУ ПФУ у м. Києві та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Разом з тим, при вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що відповідач ГУ ПФУ у м. Києві при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 не в повній мірі дослідив обставини при прийняті спірного рішення.
З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів проживання та трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог зобов'язального характеру.
Таким чином, суд у цій справі дійшов висновку, що з урахуванням наведених норм чинного законодавства України і встановлених обставин справи та для ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у м. Києві №2600-0303-8/152599 від 27.10.2020 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1; зобов'язання включити до пільгового стажу періоди роботи: з 19.12.1988 по 28.02.1989, з 01.03.1989 по 11.04.1989, з 15.05.1989 по 22.06.1989, з 26.06.1989 по 18.06.1991, з 19.08.1991 по 30.04.1999, з 30.07.2001 по 30.04.2002, з 06.05.2003 по 01.06.2003; зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішенням ГУ ПФУ у м. Києві, а позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 454,00 грн, сплата якого підтверджується квитанцією від 05.01.2021 №1385
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві №2600-0303-8/152599 від 27.10.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи: з 19.12.1988 по 28.02.1989, з 01.03.1989 по 11.04.1989, з 15.05.1989 по 22.06.1989, з 26.06.1989 по 18.06.1991, з 19.08.1991 по 30.04.1999, з 30.07.2001 по 30.04.2002, з 06.05.2003 по 01.06.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя В.В. Дмитрук