11 квітня 2025 р. Справа № 120/14980/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці у письмовому провадженні звіт відповідача-суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/14980/21-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправними дій відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (розмір якої був встановлений на кожний календарний рік), з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням суду від 20.12.2021, яке набрало законної сили, вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. В решті позовних вимог відмовити.
20.02.2025 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду, подана в порядку, визначеному статтею 382 КАС України, шляхом зобов'язання Департамент соціальної політики Вінницької міської ради у 10-денний строк подати звіт про виконання вищезазначеного судового рішення.
Заява обґрунтована невиконанням відповідачем судового рішення у цій справі, яке набрало законної сили 20.01.2022.
Ухвалою від 03.03.2024 заяву позивача задоволено частково, зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради у місячний строк подати до суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2021 у справі № 120/14980/21-а.
19.03.2025 до суду надійшов звіт Департамент соціальної політики Вінницької міської ради про вказаного рішення суду.
Відповідач зазначає, що згідно з приписами законодавства виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранм війни здійснюються Департаментом виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас Департамент немає інших фінансових можливостей для здійснення відповідних виплат. На сьогодні рішення суду у справі № 120/14980/21-а перебуває у списку черговості виконання за № 1159 і буде виконане Департаментом після надходження коштів з Мінсоцполітики за бюджетною програмою КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішення суду".
Відповідач вважає, що ним здійснюються усі необхідні заходи для виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, однак виконати таке судове рішення неможливо через відсутність бюджетних коштів та причин, що не залежать від Департаменту.
21.03.2025 через підсистему "Електронний суд" та 25.03.2025 наручно від ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення, в яких позивач наголошує на тому, що рішенням суду від 20.12.2021 у справі № 120/14980/21-а досі залишається невиконаним. Також, на думку позивача, відсутність фінансування, як про це зазначає відповідач у поданому звіті, жодним чином не впливає на право позивача отримати виплату. Відповідачем не доведено вжитих достатніх та вичерпних заходів з метою виконання рішення суду, а подання відповідачем інформації щодо потреб в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов'язань які виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду" про виділення фінансування, не свідчить про повне його виконання. Відтак позивач просить суд відмовити у прийнятті звіту та розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
25.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача нідійшли додаткові пояснення, в яких повторно наголошується на тому, що чинним законодавством визначено, що виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету та інших можливостей для виплати допомоги відповідно до своїх повноважень Департамент не має. Крім того, представник відповідача зазначає, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування витрат по виплаті щорічної разової грошової допомоги, а тому безпідставними є доводи позивача про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт відповідача, суд при вирішенні питання про можливість його прийняття керується такими мотивами.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За змістом положень частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Особливості прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення регламентуються статтею 382-3 КАС України.
Так, частинами першою, другою зазначеної статті визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Водночас за правилами, передбаченими абзацом 2 частини п'ятої статті 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Також відповідно до положень частини десятої, одинадцятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2021 у справі № 120/14980/21-а, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 20.01.2022, зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
На виконання вказаного судового рішення відповідач нарахував позивачу недоплачену за 2021 рік спірну грошову допомогу у розмірі 7354,00 грн, але її виплату не здійснив, посилаючись на відсутність для цього необхідного фінансування із Державного бюджету України.
Отже, суд констатує часткове виконання Департаментом рішення суду від 20.12.2021 у справі № 120/14980/21-а, ухвалене на користь ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон 367-XIV) щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку у розмірах згідно з додатком до цього Порядку.
Крім того, в силу приписів підпункту "б" пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на щорічну разову грошову допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань;
Ураховуючи наведене, суд погоджується з твердженнями відповідача, що за нормами чинного законодавства спірна грошова допомога виплачується виключно за рахунок коштів державного бюджету і головним розпорядником таких бюджетних коштів та відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Як можна побачити з наданої відповідачем інформації щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду" по Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, станом на 01.03.2025 потреба Департаменту у бюджетних коштах становить загалом 33 355 129,95 грн, які є необхідними для виконання 1620 судових рішень.
Водночас у списку черговості осіб та нарахованих сум з метою виплати вказаних грошових зобов'язань ОСОБА_1 включений за № 1159 із сумою 7354,00 грн.
Разом з тим з наданих відповідачем документів неможливо встановити, скільки коштів було виділено Департаменту на 2025 рік за вищезазначеною програмою та, відповідно, перевірити питання щодо їх достатності для повного виконання судового, ухваленого на користь позивача.
Таким чином, оскільки поданий звіт не свідчить про виконання рішення суду у справі № 120/14980/21-а, але при цьому суб'єкт владних повноважень також не надав усіх доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність бюджетних асигнувань, суд доходить висновку, що у прийнятті звіту належить відмовити, одночасно встановивши відповідачу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у цій справі.
З огляду на викладене суд також вважає передчасною вимогу позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 382, 382-3 КАС України, суд
Відмовити у прийнятті звіту суб'єкта владних повноважень-відповідача про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року в адміністративній справі № 120/14980/21-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Встановити Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради новий строк для подання звіту про виконання вищезазначеного судового рішення - до 05 травня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала складена та підписана суддею 11.04.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович