Справа № 3-338/2006Головуючий у 1-й інстанції Боднарук Б.В.
Провадження № 33/817/218/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ст.122 ч.4 КУпАП
11 квітня 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2006 року,
Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2006 року ОСОБА_1 , мешканця с. Криве Козівського району Тернопільської області визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Як визнав суд, 03 лютого 2006 року біля 09 год. 50 хв. в с. Сл.Кульчієвецька ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п.10.1 ПДР України.
31 березня 2025 року ОСОБА_1 направив до Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2006 року, за змістом якою просить скасувати оскаржуване ним рішення суду першої інстанції.
Відповідно до поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він не є мешканцем села Криве Козівського району і жодного відношення до події, яка мала місце 03 лютого 2006 року не має, оскільки село Слобідка Кульчієвецька, де було вчинено правопорушення, йому не відоме.
Одночасно апелянт ставить питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2006 року, посилаючись на те, що копію вказаного рішення він отримав поштовим відправленням 25 березня 2025 року. Попередньо, він звертався до Кам'янець-Подільського територіального сервісного центру МВС № 6843 Хмельницької області про заміну свого посвідчення водія на посвідчення водія нового зразку, однак йому було повідомлено, що в базах МВС, а саме у Тернопільському сервісному центрі в єдиному державному реєстрі міститься інформація про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Ознайомившись із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційною скаргою та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що у поновленні строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.
Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Аналогічне положення визначено статтею 289 КУпАП, відповідно до якої скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Таким чином, законодавець пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення і визначає коло осіб, які вправі оскаржити судове рішення.
З інформації, наданої Козівським районним судом, встановлено, що відповідно до Акту про вилучення для знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню від 05 травня 2009 року, справа № 3-338/2006 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП знищена.
Таким чином, апеляційний суд фактично позбавлений можливості як перевірити справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП в апеляційному порядку, так і безпосередньо переконатися, що ОСОБА_1 , який притягнутий до адміністративної відповідальності та ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу, є однією і тією ж особою.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує, що з часу постановлення судового рішення, про скасування якого ставить питання ОСОБА_1 , пройшло понад дев'ятнадцять років і протягом цього часу апелянт чи будь-яка інша особа, визначена приписами с.2 ст.294 КУпАП, не зверталися до суду за інформацією щодо стану розгляду справи.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тому, вважаю за необхідне врахувати практику Європейського суду з прав людини щодо вирішення подібних питань.
Зокрема в рішенні ЄСПЛ від 07.07.1989 р. у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» констатовано, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні “Каракуца проти України» ЄСПЛ вказав, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Також, суд у вказаному рішенні зазначив, що “оскільки протягом 1 року 8 місяців заявники не зверталися до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги, права скаржників на справедливий судовий розгляд не були порушені, незважаючи на той факт, що суд апеляційної інстанції не повідомив їх про винесення рішення, що й унеможливило їх звернення з касаційною скаргою у встановлені законом строки.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 р. у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та рішення від 20.09.2011 р. у справі “ ВАТ “Нафтова компанія “Юкос» проти Росії» застосування строків має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних учасників від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, а також враховуючи, що з часу постановлення оскаржуваного апелянтом рішення пройшло більше дев'ятнадцяти років і матеріали справи на даний час знищені за терміном зберігання, вважаю, що ОСОБА_1 слід відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2006 року.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2006 року та повернути йому апеляційну скаргу.
Суддя