Номер провадження: 33/813/923/25
Номер справи місцевого суду: 496/4583/24
Головуючий у першій інстанції Портна О.П.
Доповідач Комлева О. С.
09.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
адвоката Полубок Наталії Анатоліївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Моргуна Валерія Борисовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних засобів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу адвоката Полубок Наталії Анатоліївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 04 лютого 2025 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження
На вищевказану постанову суду адвокат Полубок Н.А., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 12 березня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що повний текст постанови отримано нею у приміщенні суду 12 лютого 2025 року, та 13 лютого 2025 року подано апеляційну скаргу на дану постанову. Однак 12 березня 2025 року апелянтом отримана постанова Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року, в підсистемі «Електронний суд» про повернення апеляційної скарги. Апелянт вказала що перебувала з 21 лютого 2025 року по 12 березня 2025
року у відпустці за межами України, а тому можливість усунути недоліки мала лише після повернення 12 березня 2025 року, що підтверджується відміткою в закордонному паспорті.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Полубок Н.А. зазначила, наступне.
Згідно наданих поліцейськими відеозаписів, відсутній факт, який би підтверджував керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
ОСОБА_1 через хворобу був прооперований, йому видалено праву нирку, вживання алкоголю йому заборонено. По справі було проведено судово-медичну експертизу, відповідно висновків якої лікарські препарати Сутент та Гепртрал не є спиртовмісними, але слід врахувати, що обмін речовин у такої людини порушений, виведення токсинів сповільнено, порушена дезінтаксікаційна функція печінки, сповільнено виведення токсинів з організму. Даних, дозволяючих судити про наявність алкогольного спяніння у ОСОБА_1 на момент зупинки працівниками поліції у судово-медичній експертизі не мається.
Роздруківка з приладу «Драгер», яка долучена до матеріалів справи, дуже поганої якості, з неї не вбачається ні номеру приладу, ні дати останньої калібровки приладу, ні температури при якій здійснювалось дослідження.
Судом першої інстанції так і не з'ясовано за якою частиною ст. 130 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 чи. ч.2. До протоколу не долучено допустимих доказів того, що останній був підданий адміністративному стягненню за аналогічне порушення повторно протягом року.
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 а також його захисника адвоката Полубок Н.А. апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 04 лютого 2025 року з участю ОСОБА_1 та його захисника.
Копію оскаржуваної постанови адвокат Полубок Н.А. отримала 12 лютого 2025 року (а.с.56).
13 лютого 2025 року адвокат Полубок Н.А. вперше звернулася до суду з апеляційною скаргою на постанову суду від 04 лютого 2025 року, однак постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року дану апеляційну скаргу було повернуто апелянту з підстав не надання адвокатом витягу з договору про надання правничої допомоги.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 а також його захисника адвоката Полубок Н.А. дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За приписом ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону, не повно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 577896 від 22 червня 2024 року, вбачається, що водій ОСОБА_1 22 червня року о 17 год 42 хв. за адресою: Одеський район, с. Маяки, вул. Богачова, 1 керував автомобілем «Nissan Almera» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager 6810» тест 2124, результат тесту 0,31 проміле.
Дослідивши вказаний протокол, а також матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з висновком районного суду про доведеність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, які, на переконання апеляційного суду, були неповно досліджені судом з точки зору їх допустимості.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Попри це, суд першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 577896 від 22 червня 2024 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , відеозапис з місця події.
Протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є актом обвинувачення, та повинен містити в собі суть адміністративного правопорушення, тобто відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки невідповідність протоколу вказаним вимогам, свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення.
Згідно ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції для перевірки доводів апеляційної скарги був переглянутий відеозапис, з якого вбачається, що початок відеофіксування з місця події починається з моменту коли ОСОБА_1 та співробітники поліції ведуть діалог стоячи біля автомобілю з відкритим капотом та багажником. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 наполягає на тому, що він не керував транспортним засобом, оскільки автомобіль зламався.
Належних доказів, про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та був зупинений під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння співробітниками поліції матеріали справи не містять.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що транспортним засобом не керував, підійшов до припаркованого автомобілю щоб установити причину поломки і до нього підійшли поліцейські.
На думку суду, належним та допустимим доказом у цій справі повинен був стати відеозапис виявлення та фіксації адміністративного правопорушення. Порядок та умови використання поліцейськими портативних пристроїв, що мають функцію відеозапису визначені Інструкцією 1026. Відповідно до п 2. розділу І цієї Інструкції застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Наведене дає підстави стверджувати те, що застосування зазначених вище приладів повинне забезпечити можливість зібрання належних та допустимих доказів у відповідній адміністративній справі, стверджувати про законність, об'єктивність та неупередженість дій поліцейських у ході виявлення та фіксації адміністративного правопорушення та свідчити про дотримання гарантованих законом прав осіб, що беруть участь у адміністративному провадженні, у тому числі і особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Гарантією цього є положення п.5 розділу ІІ Інструкції 1026 за змістом якого включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання поліцейським службових обов'язків.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.
У зв'язку із тим, що у ході розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції виникли сумніви в частині обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, усунути які не виявилось можливим, суд ці сумніви, у відповідності до положень ст. 62 Конституції України тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи не спростованої презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
За таких підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування постанови суд першої інстанції про визнання винним ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, з закриттям провадження у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Клопотання адвоката Полубок Наталії Анатоліївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити адвокату Полубок Наталії Анатоліївні, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 04 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Полубок Наталії Анатоліївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 04 лютого 2025 року - скасувати. Прийняти нову, якою провадження відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст постанови складено 11 квітня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева