Номер провадження: 22-ц/813/2256/25
Справа № 521/24992/23
Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.
Доповідач Комлева О. С.
01.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Чеботар А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2024 року, постановленого під головуванням судді Плавича І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, в якому просив зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу та розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу, визначивши розмір аліментів на двох дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу платника аліментів ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , далі стягувати 1/4 частку усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, на другу дитину до досягнення молодшою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , віку 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 08.08.2013 року між сторонами укладено шлюб, про що Відділом державної РАЦС у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зроблено актовий запис №1199 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ).
В період шлюбу у сторін народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення діти залишилися проживати разом з матір'ю.
У період шлюбу, коли сторони проживали разом та діти перебували на утриманні позивача, ОСОБА_1 звернулась з позовом про стягнення аліментів, проте на виконання документи надала лише у 2020 році.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року у справі №521/18987/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утриманий неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% мінімального прожиткового мінімум) для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитини повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 кошти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% мінімального прожиткового мінімум) для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитини повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% мінімального прожиткового мінімум), починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 3-х років.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року у справі №521/10830/20 розірвано шлюб, зареєстрований 08.08.2013 року Відділом державної РАЦС у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1199 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також позивач зазначив, що він проходить службу в Збройних Силах України, має на утриманні двох батьків пенсіонерів, що непрацездатні, також мати позивача хворіє та потребує постійного лікування, що складає значні витрати, більш того позивач вимушений купляти собі засоби для участі у бойових діях, що мають велику вартість, позивач має кредитні зобов'язання, тому матеріальне становище позивача значно погіршилось та він не має можливості сплачувати 1/2 від усіх видів доходів у якості аліментів, у зв'язку з чим просив зменшити розмір аліментів до 1/3 з усіх видів доходів на двох дітей.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволений.
Зменшений розмір аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу та розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу, визначивши розмір аліментів на двох дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу платника аліментів ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , далі стягувати 1/4 частку усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, на другу дитину до досягнення молодшою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , віку 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, відмовивши позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд безпідставно визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не надав до суду належні докази, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів, а саме, що на утриманні позивача знаходяться його батьки, а також, що його заробітна плата, інші доходи не забезпечують йому можливості сплачувати аліменти в розмірі встановленому рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.2016 року.
Також апелянт вважає, що позивач посилаючись на те, що він перебуваючи у лавах ЗСУ несе свій державний обов'язок, ухиляється від сплати аліментів на утримання свої дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Числовська І.В., представник ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для його скасування, вважає рішення суду законним, оскільки суд першої інстанції належним чином дослідив та надав оцінку усім доказам.
В судове засідання, призначене на 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 не з'явилася, була сповіщена належним чином (а.с. 12-13 т. 2).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Числовської І.В., представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08.08.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, про що Відділом державної РАЦС у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зроблено актовий запис №1199 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ).
В період шлюбу у сторін народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року у справі №521/18987/16-ц стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утриманий неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% мінімального прожиткового мінімум) для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитини повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% мінімального прожиткового мінімум) для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитини повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% мінімального прожиткового мінімум), починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 3-х років.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року у справі №521/10830/20 розірвано шлюб, зареєстрований 08.08.2013 року Відділом державної РАЦС у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1199 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Діти проживають разом з відповідачкою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та зменшення розміру аліментів, однак вважає, що мотивувальна частина рішення суду не в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 , як на підставу позовних вимог для зменшення розміру аліментів посилався на те, що він проходить службу в Збройних Силах України, має на утриманні двох батьків пенсіонерів, що непрацездатні, також мати позивача хворіє та потребує постійного лікування, що складає значні витрати, більш того позивач вимушений купляти собі засоби для участі у бойових діях, що мають велику вартість, позивач має кредитні зобов'язання, тому матеріальне становище позивача значно погіршилось та він не має можливості сплачувати 1/2 від усіх видів доходів у якості аліментів, у зв'язку з чим просив зменшити розмір аліментів до 1/3 з усіх видів доходів на двох дітей.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З наданих до суду ОСОБА_1 доказів вбачається, що позивач має на утриманні батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є пенсіонерами.
Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_6 хворіє та потребує постійного лікування, що підтверджується медичними виписками.
Також ОСОБА_1 на підтвердження того, що він не може сплачувати визначений судом розмір аліментів надав до суду копії документів, які підтверджують його витрати у зв'язку з тим, що він проходить службу в Збройних Силах України на військове спорядження, а саме засобів та інструментів, які застосовуються збройними силами для виконання покладених на них завдань.
З розрахунку заборгованості по аліментах вбачається, що ОСОБА_2 має заборгованість по аліментам станом на 27.08.2021 року у розмірі 227959,47 грн.
Враховуючи інтереси обох дітей позивача, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей є обґрунтованими, які підтверджені належними доказами.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення суду зміні здоповненням мотивувальної частини, з урахуванням наданих до суду доказів для зменшення розміру аліментів.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає у зміні мотивувальній частині.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2024 року - змінити, доповнивши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 11 квітня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ С.М. Сегеда