Номер провадження: 22-ц/813/2835/25
Справа № 522/8519/22
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Сегеда С. М.
01.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Вадовської Л.М.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Регульського Д.В.,
представника ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвоката Зайця К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року, повний текст якого складено 11 жовтня 2024 року та ухваленого під головуванням судді Бондара В.Я., у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, про визнання договорів недійсними, скасування рішення державного реєстратора,
встановив:
12.07.2022 року ОК «ЕКОДОМ-1» звернулось до суду з позовом доОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи ТОВ «ХАНБЕР», державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук В.О., та з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 28.09.2022 року та клопотання від 10.01.2023 року про залишення без розгляду позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора (т.2, а.с.1-3), просив:
- визнати недійсним договір №25б про сплату пайових внесків в ОК «Екодом-1» від 06.03.2019 року підписаний між ОК «ЕКОДОМ-1», від імені голови ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.08.2019 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С., зареєстрований в реєстрі за №2864, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Позов було обґрунтовано тим, що позивачу стало відомо що нібито 06.03.2019 року невстановленими особами від імені голови ОК «ЕКОДОМ-1» ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був підписаний договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» №25б, згідно умов якого ОК зобов'язується організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасників та інших асоційованих членів ОК «ЕКОДОМ-1», здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру в об'єкті будівництва, обумовлену цим договором та всі необхідні документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності, а учасник зобов'язується сплатити до ОК «ЕКОДОМ-1» внески в розмірах та в порядку, встановленому договором та має право отримати об'єкти нерухомості лише за повної сплати внеску, встановленого договором.
Об'єктом нерухомості є трикімнатна квартира, на 8 поверсі, загальною площею 172,7 кв.м., номер 25б, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Також невстановленими особами видано ОСОБА_6 довідку про сплату внеску від 06.04.2019 року та акт прийому-передачі від 06.04.2019 року.
З приводу факту підробки документів було відкрите кримінальне провадження. Свідок у кримінальному провадженні ОСОБА_4 вказала, що з ОСОБА_6 вона знайома та перебувала у ділових відносинах, договір підписано за допомогою факсиміле, вказаний договір вона особисто не підписувала. Так само невідомо хто підписав за допомогою факсиміле довідку та акт прийому-передачі. У договорі сторони не домовлялися про підпис за допомогою факсиміле та не укладали окремої угоди, тому договір не відповідає положенням ч.3 ст. 207 ЦК України.
Таким чином, позивач посилався на те, що оспорюваний договір ним не укладався, волевиявлення позивача на укладення договору не було, жодні реальні наслідки сторонами не узгоджувалися, що є підставою для визнання договору недійсним.
Крім того, кошти від ОСОБА_6 на розрахунковий рахунок ОК «ЕКОДОМ-1» не надходили.
Також, звертаючись до суду, позивач зазначав, що підлягає скасуванню також і Державна реєстрація права власності, оскільки державним реєстратор не враховано, що остаточна довідка про сплату пайового внеску буде видана ОК після повного розрахунку між сторонами у відповідності до замірів технічної інвентаризації. Тобто, довідка на час державної реєстрації не надавалася. Також державному реєстратору не було надано документів щодо присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна.
Протокольною ухвалою Приморського районного суду від 31.03.2023 року, окрім іншого, було задоволено клопотання позивача від 10.01.2023 та залишено без розгляду позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора (т.2, а.с. 47).
Після незаконної реєстрації права власності за ОСОБА_6 , 14.08.2019 року останній уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 , який став власником квартири (т.2 а.с.118).
На думку представника позивача такий договір також підлягає визнанню недійсним, оскільки продавець не законно набув право власності на квартиру. У теперішній час право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ТОВ «ХАНБЕР». Наявність двох договорів щодо однієї квартири може потягти за собою матеріальні претензії від ТОВ «ХАНБЕР», що спричинить майнову шкоду позивачу.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідачів Завадських зазначив, що судом розглядається справа №522/6745/21 за позовом ТОВ «Ханбер» щодо оскарження того ж договору, тому подання цього позову є зловживанням правами. Вказує, що стороною договору, яким був ОСОБА_7 , в подальшому змінивший своє прізвище на « ОСОБА_8 », здійснена оплата і квитанція до прибуткового касового ордера є належним тому доказом.
Крім того зазначив, що оскаржуваний договір не може порушувати права позивача, адже право власності зареєстровано за ТОВ «Ханбер» і не доказано, що квартира АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 є однією і тією ж квартирою. А вказівка позивача про можливі майнові претензії ТОВ «Ханбер», є вимогою на майбутнє, яка не підлягає судовому захисту.
Також вказав на неефективність способу захисту, оскільки невідомо яким чином заявлені позовні вимоги будуть поновлювати права позивача.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.10.2024 року у задоволенні позову ОК «ЕКОДОМ-1» було відмовлено (т.3, а.с.233-242).
В апеляційній скарзі ОК «ЕКОДОМ-1» ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.10.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.4, а.с.1-7).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Заяць К.В. просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.4, а.с.53-60).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним (т.3, а.с.234-242).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2019 року між ОК «ЕКОДОМ-1», в особі голови Корнієнко Н.О., та ОСОБА_7 було укладено договір №25б про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», відповідно до п. 1.1. якого ОК зобов'язалося організувати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 на 5 поверсі, загальною площею 172,7 кв.м. в об'єкті будівництва та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язався сплатити до ЖБК внески, та має право отримати об'єкт нерухомого майна лише за умови повної сплати внеску (т.1 а.с.24-28).
Згідно довідки № 06/04/2019 від 06.04.2019 року, виданої головою ОК «ЕКОДОМ-1» Корнієнко Н.О. ОСОБА_7 , останній зробив внесок в повному обсязі на виконання вимог договору №25б від 06.03.2019 року у розмірі 320 000,00 доларів США (т.1 а.с.29).
Більше того, 06.04.2019 року між ОК «ЕКОДОМ-1», в особі голови Корнієнко Н.О., та ОСОБА_7 було підписано акт прийому-передачі до Договору №25б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 06.03.2019, відповідно до якого позивач передає, а ОСОБА_7 приймає кв. АДРЕСА_3 (т.1 а.с.30).
З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 31.07.2019 року державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В.О. було зареєстровано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_4 (т.1 а.с.62-65).
14 серпня 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. за №2864, після чого в той же день право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 66).
31.07.2019 року державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В.О. було зареєстровано за ОСОБА_7 право власності на кв. АДРЕСА_4 (т.1 а.с.62).
14.08.2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. за №2864 (т.1 а.с.66) та за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказану квартиру (т.1, а.с.62-65).
09.08.2020 року ОСОБА_7 уклав шлюб із ОСОБА_2 , в результаті чого змінив прізвище на « ОСОБА_8 » (т.1 а.с.110).
В матеріалах справи міститься висновок судового експерта №25/22 від 12.09.2022, згідно якого об'єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1884524751101, на який виготовлено технічний паспорт від 19.07.2019, виданий обласним КП Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_9 відповідає об'єкту нерухомості у вигляді кв. АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1944515451101, на який виготовлено технічний паспорт від 15.10.2019року, виданий ТОВ «Архекспертбуд» ТОВ «ХАНБЕР» (т.1 а.с.206-214).
Крім того, наказом Міністерства юстиції України №3085/5 від 08.09.2020 року була скасована вищевказана державна реєстрація права власності за ОСОБА_7 (т.1 а.с.240).
За заявою голови ОК «ЕКОДОМ-1» Савченка С.В. було розпочате кримінальне провадження: 42022163030000010 по факту скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 , передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (т.1 а.с.31-39, 53).
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідачів Завадських зазначив, що судом вже розглянута справа №522/6745/21 за позовом ТОВ «Ханбер» щодо оскарження того ж договору, і в задоволенні позовних вимог ТОВ «Ханбер» було відмовлено. Також вказує на те, що стороною договору, яким був ОСОБА_7 , в подальшому змінивший своє прізвище на « ОСОБА_8 », здійснена оплата і квитанція до прибуткового касового ордера є належним тому доказом.
Згідно звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «ЕКОДОМ-1», виконаного 21.12.2021 року ТОВ «Арте Аудит», облікові записи в регістрах бухгалтерського обліку не відображають повністю і достовірно усю інформацію проведених з учасниками кооперативу розрахунків по оплаті пайових внесків та передачі об'єктів нерухомості, зокрема, учасником ОСОБА_7 (т.1 а.с.54-61).
Висновком судово-економічної експертизи 27.02.2023 року №22.12/02 було підтверджено не відображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «Екодом-1» інформації щодо розрахунку ОСОБА_10 за договором №25б про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 06.03.2019 року та не проведення вищезазначених розрахунків (т.2 а.с.20-27).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер (т.2 а.с.163), у зв'язку з чим ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2024 року було змінено померлого відповідача ОСОБА_6 на його правонаступників: дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружину - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 (т.3 а.с.197-199, 201-202, 204-205).
Таким чином, правонаступниками відповідача ОСОБА_6 є: його дочка ОСОБА_3 і дружина ОСОБА_2 .
У суді першої інстанції була допитана свідок ОСОБА_4 , яка була головою ОК «Екодом-1» на момент підписання оспорюваного договору, та яка пояснила, що пройшло багато часу і вона не пам'ятає, чи підписувала договір, а з наданої копії договору не можливо цього встановити. Також свідок показала, що каси в ОК не існувало, адже 90% оплат проходили готівкою. Крім того, зазначила, що у ОК «ЕКОДОМ-1» існувала практика видачі договорів за підписом факсиміле і клієнта ОК ОСОБА_7 свідок пам'ятає.
Крім того, оскаржуючи договір про пайову участь, позивач вказує на можливі матеріальні претензії ТОВ «ХАНБЕР» до кооперативу, однак позивач не вказує, яким чином його права будуть захищені при визнанні договорів недійсними.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання договору недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Проте, позивачем - апелянтом у справі, не було доведено, яким саме чином зміст укладених правочинів суперечить діючому законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та не було доведено, що при укладанні спірних правочинів особи, що їх укладали не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, що при укладанні оспорюваних правочинів волевиявлення учасників правочинів не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі (ст. 203 ЦК України).
Крім того, наслідками недійсності договору є реституція, тобто повернення сторін до попереднього стану, однак право власності на предмет оскаржуваного договору належить третій особі, тобто визнання недійсним договору укладеного між позивачем та відповідачем не матиме наслідком повернення майна у власність позивача.
Застосування реституції як наслідку недійсності правочину, насамперед, відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного правочину (ч. 2 ст. 216 ЦК України).
Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину:
1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий ч. 1 ст. 216 ЦК України);
2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (ч. 2 ст. 216 цього кодексу).
Правові наслідки, передбачені ч. ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. 3 ст. 216 ЦК України).
Проте, в даному випадку не вбачається порушення суб'єктивного цивільного права (інтересу) позивача та не визнання чи оспорення правочину для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним.
Тобто, в даному випадку визнання оскаржуваних договорів недійсними не призведе до повернення сторін до попереднього стану, а підстав для захисту позивача від можливих претензій третьої особи не встановлено.
Так, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 918/1043/21 у постанові від 18 вересня 2024 року зазначила наступне: «за змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).
У подальшому, застосовуючи статтю 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зробила висновки, які узгоджуються з наведеними вище висновками про застосування вказаної норми права.
Таким чином, в разі визнання недійсним договору, за яким право власності померлого ОСОБА_6 не зареєстровано, матиме наслідком для позивача повернення коштів, що суперечить інтересу позивача.
Крім того, як вже зазначалось вище, за життя ОСОБА_6 продав квартиру ОСОБА_1 , за яким наразі зареєстровано право власності, а тому двостороння реституція за спірним договором купівлі-продажу є неможливою, що свідчить про неефективність способу захисту права позивача.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач у справі ОСОБА_1 є єдиним власником спірного нерухомого майна та про перешкоди позивачу у користуванні зазначеним нерухомим майном не йдеться.
При цьому, слід також зазначити, що розгляд справи на майбутнє не передбачено чинним законодавством та в даному випадку вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_6 не є ефективним способом захисту, оскільки невідомо яким чином заявлені позовні вимоги будуть поновлювати права позивача.
В апеляційній скарзі ОК «Екодом-1» також посилається на те, що умови спірного договору не виконані, оскільки кошти від ОСОБА_6 на рахунок ОК «Екодом-1» не надходили.
Разом з тим, ОК «Екодом-1» не надав доказів на підтвердження того, що оплата за оспорюваним договором від ОСОБА_6 не надходила.
Так, в матеріалах справи мається висновок судового експерта ОСОБА_12 від 27.02.2023 №22.12/02 судово-економічної експертизи за заявою адвоката Адвокатського об'єднання «Правовий гарант» Згоди О.О., згідно якого проведеними дослідженнями документів, висновки Звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1» від 21.12.2021, підготовленого ТОВ «Арте Аудит», в частині не відображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «Екодом-1» інформації щодо розрахунку ОСОБА_13 за Договором №25б про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 06.03.2019 та не проведення вищезазначених розрахунків, підтверджується (т.2 а.с.20-27).
В свою чергу, висновок експертного дослідження лише підтверджує правильність звіту, за яким облікові записи в регістрах не повністю і достовірно відображають всю інформацію (т.1, а.с.54-61).
Крім того, в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 , яка була головою ОК «Екодом-1 на момент підписання оспорюваного договору, підтвердила, що 90% оплат по договорам відбувалися готівкою, зважаючи на відсутність офіційної каси в ОК «Екодом-1» (т.3, а.с. 115).
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Що стосується строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач (т.1, а.с.190), то слід зазначити, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.
Таких правових позицій дотримується і Верховний Суд в постанові від 21 жовтня 2020 року, у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18)
Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Враховуючи, що в даному випадку суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, строки позовної давності не застосовуються.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.04.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.М. Вадовська
О.С. Комлева