Справа № 452/1311/25
11 квітня 2025 року м.Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Пташинський І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Качор Степаном Богдановичем, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні, -
встановив :
Представник заявника адвокат Качор С.Б., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою та просить встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого брата військовослужбовця - ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини.
Встановлення даного факту необхідне ОСОБА_1 для звернення до ТЦК та СП для подальшого отримання ним одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (окрім тих, що визначені ч.1 ст.315 ЦПК України), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст. 315 ЦПК України).
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Згідно роз'яснень, що містить пункт 3 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №5 від 31.03.95року «Просудову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
Згідно із ст.318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця необхідне заявнику для звернення за отриманням відповідної грошової допомоги, яку призначають членам сім'ї загиблих військовослужбовців.
Статтею 16-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членівїх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Таким чином, встановлення факту перебування на утриманні заявнику необхідно для подальшого вирішення правового спору з приводу наявності чи відсутності підстав для отримання допомоги, яку держава надає родинам загиблих військовослужбовців Збройних Сил України, у зв'язку з чим у заявника фактично виникає спір з органами, які вирішують такі питання, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. Даний спір підлягає розгляду судом в позовному провадженні за загальними правилами.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові у справі №383/821/22 від 07.02.2024, в постанові у справі №357/10078/22 від 13.06.2024, в постанові у справі №759/1894/23 від 10.04.2024, згідно яких встановлення факту проживання з військовослужбовцем та факту перебування на його утриманні підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
За таких обставин, вважаю, що із заяви ОСОБА_1 , поданої його представником - адвокатом Качор Степаном Богдановичем, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні вбачається, що наявний спір про право, а тому приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі, що не позбавляє заявника права звернення до суду з позовом в порядку позовного провадження.
Керуючись ст.ст. Керуючись ст.ст.258,260,293,315,353-354 ЦПК України, суддя, -
постановив :
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , поданої його представником - адвокатом Качор Степаном Богдановичем, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Суддя