Справа № 446/1626/24
11.04.2025 м. Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ;
за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
прокурора ОСОБА_4 ;
обвинуваченого ОСОБА_5 ;
захисника ОСОБА_6 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142410000092 від 05 квітня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Львова, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітніх дітей, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
25.10.2021 солдат ОСОБА_5 уклав контракт з командиром військової частини НОМЕР_1 на проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2022 N? 251 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія - номера обслуги стартового взводу стартової батареї НОМЕР_2 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_3 .
Вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян У країни.
У відповідності до положень ст. ст. 11, 16, 29, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут), ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», солдат ОСОБА_5 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання, підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою; за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Крім того, ст. 26 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п.4 функціональних обов'язків водія - номера обслуги стартового взводу стартової батареї 5403 зенітного ракетного дивізіону, затвердженої наказом командира НОМЕР_2 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 у своїй діяльності зобов'язаний сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Згідно вимог п. 1 укладеного контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, солдат ОСОБА_5 зобов'язаний проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії контракту на всій території України або за її межами в порядку визначеному законодавством, свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, накази командирів (начальників).
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року N?64/2022, затвердженого Законом України
«Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N?2102-1Х, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статтею 29 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звання підполковник належать до старшого офіцерського складу, звання солдат належить до рядового складу.
Статтею 32 Статуту передбачено, що підполковники за своїм військовим званням є начальниками для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Статтею 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.
Також, статтею 103 Статуту передбачено, що начальник штабу батальйону підпорядковується командирові батальйону, є його першим заступником і прямим начальником усього особового складу батальйону.
Таким чином, начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_4 підполковник ОСОБА_7 , по відношенню до водія- номера обслуги стартового взводу стартової батареї НОМЕР_2 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_5 є прямим начальником за військовим званням і за посадою, а ОСОБА_5 с підлеглим.
Згідно підпункту 6, пункту 2 Указу Президента у країни «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 N? 1153/2008, призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв'язку з призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
У порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, вчинив злочин при наступних обставинах.
Відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил
України N?299-РС від 27.02.2024 N? 299-РС, солдата ОСОБА_5 , відповідно до п.п. 82, 83, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнено з займаної посади військової частини НОМЕР_1 і призначено на посаду солдата резерву 50 запасної роти військової частини НОМЕР_4 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2024 N?64, солдата ОСОБА_5 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 27.02.2024 N? 299-РС на посаду солдата резерву 50 запасної роти військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у м. Київ.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2024 N?103/АД, військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , визначених як призначених на посади до військової частини НОМЕР_4 , у тому числі солдату ОСОБА_5 , 02.03.2024 зобов'язано вибути для проходження служби у військову частину НОМЕР_4 , розташовану у АДРЕСА_2 .
01.03.2024 близько о 16 год. 00 хв. на стройовому плацу пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_7 до присутніх військовослужбовців, у тому числі до солдата ОСОБА_5 , чітко та зрозуміло доведено наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 27.02.2024 N? 299-РС про призначення військовослужбовців на посади у військовій частині НОМЕР_4 , у тому числі солдата ОСОБА_5 на інші посади у військову частину НОМЕР_4 і віддано усно наказ про їх вибуття у військову частину НОМЕР_4 у АДРЕСА_2 , а також доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2024 N? 03/АД про вибуття військовослужбовців, у тому числі солдата ОСОБА_5 з розташування військової частини НОМЕР_1 , з АДРЕСА_2 до АДРЕСА_2 , а саме у розташування військової частини НОМЕР_4 , 02.03.2024 о 04 годині автобусом, який буде наданий для пересування особового складу.
Однак солдат ОСОБА_5 , на наступний день, 02.03.2024, близько о 03 год. 45 хв., знаходячись у розташуванні військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в момент збору військовослужбовців для вибуття у військову частину НОМЕР_4 , через особисту недисциплінованість, не маючи жодних поважних причин, які могли бути підставою не вибувати у військову частину НОМЕР_4 у АДРЕСА_2 і тим самим не виконувати наказ, умисно, відкрито, зокрема в усній та письмовій формі, 02.03.2024 о 03 год. 45 хв. відмовився виконати вищевказані накази командира про вибуття у військову частину НОМЕР_4 у АДРЕСА_2 .
У подальшому, солдат ОСОБА_8 , продовжуючи свої противоправні дії, діючи умисно, з метою уникнути відповідальності за невиконання наказу, 02.03.2024, близько о 15 год. 25 хв., перебуваючи у розташуванні військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , умисно ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 , повідомивши їм про, те що він самостійно виїде у військову частину НОМЕР_4 , після чого залишив військову частину НОМЕР_1 та у подальшому не прибув для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_4 , тим самим не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2024 N?64 про вибуття на службу у військову частину НОМЕР_4 .
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав у повному обсязі та пояснив, що він дійсно не виконав наказ командира, який йому був оголошений та доведений до відома через особисті переконання. Однак на даний час він щиро розкаюється у вчиненому та готовий повернутися до військової служби для виконання військового обов'язку, а тому просить його суворо не карати та врахувати його сімейний стан, зокрема наявність багатодітної сім'ї.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор також не оспорював встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України є тяжким злочином.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 суд бере до уваги, що він є особою, яка відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №845 від 08.07.2024 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, однак може усвідомлювати свої дії та керувати ними, одружений, батько двох неповнолітніх дітей, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, є членом багатодітної смі'ї, військовослужбовцем, відповідно до досудової доповіді від 12.11.2024 має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства.
З урахуванням усіх обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 КК України повинно бути у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з наступних мотивів.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням.
Відповідно до ст. 75 КК при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов'язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді - навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.
А тому, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке є вчинене в умовах воєнного стану, даних про особу винного (в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимий, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має двоє неповнолітніх дітей, є членом багатодітної сім'ї), наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, думку прокурора, який просив суд застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування покарання та звільнення його від його відбування покарання з випробуванням на підставі положень статей 75, 76 КК України.
Таке рішення, на переконання суду, відповідатиме меті покарання та суспільним інтересам, з огляду на продовження існування в країні режиму воєнного стану та бажання обвинуваченого продовжувати службу у Збройних Силах України.
Вирішуючи питання дії запобіжного заходу суд виходив з такого.
Як зазначено у ч. 1 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Суд вважає, що раніше обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно скасувати та звільнити обвинуваченого з-під варти у залі суду, зважаючи на звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням, а також з огляду на позицію прокурора, який просив суд скасувати дію такого запобіжного заходу.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Цивільного позову не було пред'явлено.
Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_5 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_5 , у разі зміни місця служби - на командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Обраний судом ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою - скасувати.
У відповідності до ч. 1 ст. 377 КПК України обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити з-під варти в залі судового засідання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 11.04.2025.
Суддя ОСОБА_1