Провадження №2-а/760/709/23
Справа №760/11364/22
11 квітня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Зеленчуку М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову Київської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №2795/10000/21 від 21.10.2021, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 МК України закрити у зв'язку з порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 21.10.2021 Київською митницею Держмитслужби була складена постанова у справі про порушення митних правил №2795/10000/21, відповідно до якої його визнано винним у порушені митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн.
Вказує, що відповідачем розпочато справу про порушення митних правил № 2795/10000/21 за ч. 4 ст. 469 МК України за фактом передачі транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , у користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «транзит».
Зазначає, що він завіз вищезазначений транспортний засіб на митну територію України 03.08.2016, проте ч. 4 ст. 469 МК України набула чинності 22.08.2019, а тому він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Посилається, що Київською митницею Держмитслужби були порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки не було дотримано вимог ст. 526 МК України щодо складення протоколу, отримання пояснень позивача, а також повідомлення його про здійснення провадження по митній справі відносно позивача. Оскільки частиною другою цієї статті вказано, що про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Частинами 1, 2, 4 статті 526 МК України передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Стверджує, що в порушення вимог ст. 526 МК України справа була розглянута без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, Київською митницею Держмитслужби оформлено постанову про порушення митних правил без участі позивача, у зв'язку з чим були обмежені його права на захист та він був позбавлений можливості скористатися своїм правом надання доказів в підтвердження обставин даної справи.
З огляду на це, просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 07.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.07.2022 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував.
Свої заперечення мотивував тим, що 20.07.2021 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний» Київської митниці ОСОБА_2 подано митну декларацію типу «IM40AA» № UA100230/2021/320943, з метою митного оформлення транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_1 , на підставі Закону України від 15.04.2021 № 1403-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України».
Відповідно до інформації, що міститься в електронній базі даних АСМО «Інспектор», транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ввезений на митну територію України 03.08.2016 ОСОБА_1 , в режимі «транзит», терміном до 10 діб та повинен бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 МК України.
Відповідно до інформації, що міститься в електронній базі даних АСМО «Інспектор», розділі «журнал пункту пропуску», факт вивезення транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відсутній.
Вказує, що перевіркою інформації, з використанням бази даних АСМО «Інспектор» встановлено, що транспортний засіб особистого користування марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з митної території України у строк, встановлений ч. 1 ст. 95 МК України, не вивозився та у інший митний режим не поміщувався.
Отже, ОСОБА_1 передав без дозволу митного органу транспортний засіб особистого користування марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , поміщений у митний режим «транзит», у користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «транзит», чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 4 ст. 469 МК України.
Вказує, що для митного оформлення вказаного транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , подано рахунок фактуру (договір купівлі-продажу) від 01.05.2021, де продавцем виступає ОСОБА_1 , а покупцем ОСОБА_2 .
Даний документ є підтвердженням того, що події щодо передачі без дозволу митного органу транспортного засобу особистого користування марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відбулися 01.05.2021, тобто в момент, коли відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 469 МК України, вже була встановлена дією Закону України від 08.11.2018 № 2612-VIII «Про внесення змін до МК України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», а тому на позивача розповсюджується дія ч. 4 ст. 469 МК України.
Посилається, що позивач був своєчасно повідомлений про розгляд справи про порушення митних правил, оскільки подав клопотання про відкладення такого розгляду, яке було отримано митним органом після розгляду справи, а тому доводи позивача про те, що його було не повідомлено про розгляд справи є необґрунтованими.
Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
04.10.2022 представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, у якій останній на спростування тверджень відповідача у відзиві здебільшого покликався на ті ж самі обставини та доводи, що й у позовній заяві.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Частина 4 ст. 469 МК України передбачає відповідальність за передачу транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні.
За змістом ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
При цьому тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, а також відчужені чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Частиною 5 даної статті на особу, яка тимчасово ввезла транспортний засіб особистого користування, покладено обов'язок вивезти за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, цей транспортний засіб, або помістити у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи оформити для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Таким чином, на особу покладається обов'язок вчинити низку дій з метою дотримання вимог законодавства України.
Відповідно до п.п. 23, 29 ст. 4 МК України сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, є митними формальностями.
Виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається як митне оформлення.
Згідно з ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Частиною 4 ст. 255 МК України визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму.
Таким чином, невиконання особою дій, визначених законодавством України, унеможливлює надання митним органом дозволу на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення. Митне оформлення в такому випадку не може вважатись закінченим.
Тобто, у разі встановлення фактів відчуження чи передачі у володіння, користування або розпорядження іншим особам транспортних засобів особистого користування, ввезених особами-нерезидентами, є підстави для розгляду питання щодо наявності ознак правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України.
Судом встановлено, що 31.08.2021 Київською митницею було складено протокол про порушення митних правил № 2795/10000/21 за фактом порушення ОСОБА_1 митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 469 МК України.
21.10.2021 начальником Київської митниці Сілюком С. було складено постанову в справі про порушення митних правил № 2795/10000/21 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 МК України, та накладено стягнення в вигляді штрафу в розмірі 34 000, 00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 20.07.2021 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний» Київської митниці ОСОБА_2 подано митну декларацію типу «IM40AA» № UA100230/2021/320943, з метою митного оформлення транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_1 , на підставі Закону України від 15.04.2021 № 1403-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України».
Відповідно до інформації, що міститься в електронній базі даних АСМО «Інспектор», транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ввезений на митну територію України 03.08.2016 ОСОБА_1 , в режимі «транзит», терміном до 10 діб та повинен бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 МК України.
Відповідно до інформації, що міститься в електронній базі даних АСМО «Інспектор», розділі «журнал пункту пропуску», факт вивезення транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відсутній.
Перевіркою інформації з використанням бази даних АСМО «Інспектор» встановлено, що транспортний засіб особистого користування марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з митної території України у строк, встановлений ч. 1 ст. 95 МК України, не вивозився та у інший митний режим не поміщувався.
Отже, ОСОБА_1 передав без дозволу митного органу транспортний засіб особистого користування марки «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , поміщений у митний режим «транзит», у користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «транзит».
Окрім цього, як було уже зазначено вище, для митного оформлення транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , подано рахунок фактуру (договір купівлі-продажу) від 01.05.2021, де продавцем виступає ОСОБА_1 , а покупцем ОСОБА_2 .
Тобто, 01.05.2021 позивач передав транспортний засіб «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2.
Окрім цього, факт передачі транспортного засобу іншій особі позивачем не заперечується, а він лише стверджує, що на нього не розповсюджується дія ч. 4 ст. 469 МК України.
Суд звертає увагу, що відповідно до диспозиції частини 1 статті 469 МК України встановлено відповідальність за передачу транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні.
Тобто, відповідальність у даному випадку настає за умови передачі транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, навіть для здійснення розмитнення транспортного засобу або інших митних формальностей, оскільки, з моменту отримання такого транспортного засобу, особа, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, починає фактично використовувати такий транспортний засіб для досягнення делегованих власником цілей.
При цьому, приймаючи оскаржувану постанову митний орган прийшов до висновку та вважав доведеним факт того, що позивач передав вищезазначений транспортний засіб на території України іншій особі, а саме ОСОБА_2 , чим порушив вимоги ст. 93, 380 Митного кодексу України, а тому у його діях вбачаються ознаки порушення митних правил передбачених ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, а саме: передача транспортного засобу поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не поміщувала його у митний режим транзиту.
На підтвердження даного факту надано копію договору купівлі-продажу транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», модель Е270 CDI, VIN № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 01.05.2021, який укладений між позивачем та ОСОБА_2 та відповідно до якого позивач відчужив на користь ОСОБА_2 вищезгаданий транспортний засіб.
Жодних доводів щодо передачі транспортного засобу у користування іншій особі позивач у позовній заяві не наводить.
Позивач у позовній заяві стверджує, що на нього не розповсюджується дія ч. 4 ст. 469 МК України, оскільки ним транспортний засіб був завезений на територію України до її запровадження, з огляду на що, суд зазначає таке.
На переконання суду, встановлення такої обставини, як момент передачі ввезеного ним на територію України транспортного засобу, має істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч. 4 ст. 469 МК України, адже вказана норма права була введена в дію вже після ввезення позивачем відповідного транспортного засобу на митну територію України.
Суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню. Постанова про його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Крім того, відповідно до п. 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» до ст. 469 Митного кодексу України було внесено зміни, а саме - назву статті викласти в такій редакції: «Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або з транспортними засобами особистого користування, тимчасово ввезеними на митну територію України чи поміщеними у митний режим транзиту» та доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Згідно з п. 1 розділу II вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу І та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Тобто, п. 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» набирав чинності 22 серпня 2019 року, в той час як транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель E270 CDI, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ввезено на митну територію України 03.08.2016.
Порушення митних правил, передбачене ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, не є триваючим порушенням, адже є вчиненим у момент передачі транспортного засобу іншій особі.
Водночас, особа не може бути притягнута до відповідальності за вчинення дій, які на той момент не становили складу адміністративного правопорушення внаслідок відсутності норми права, яка встановлювала міру відповідальності за відповідні дії.
У матеріалах справи відсутні жодні докази того, коли саме Позивачем здійснено передачу вказаного транспортного засобу, чи це відбулось до набрання чинності новою редакцією ч. 4 ст. 469 МК України, чи після.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов'язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для прийняття спірної постанови.
Таким чином, саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доказування правомірності постанови про порушення митних правил, у тому числі в частині застосування ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених ст. 58 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, шо саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду із позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Разом із тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 2 481,00 грн. та 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 496,20 грн.
Тобто, при зверненні до суду позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір у розмірі 496,20 грн., а тому суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь позивача понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.
При цьому, суд роз'яснює позивачу його право звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у порядку передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 242-246, 257, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про порушення митних правил задовольнити.
Скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2795/10000/21 від 21.10.2021 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України у вигляді штрафу в сумі 34000 гривень.
Закрити провадження у справі про порушення митних правил, за яким постановою № 2795/10000/21 від 21.10.2021притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України у вигляді штрафу в сумі 34000 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (м. Київ, булл. Вацлава Гавела, 8-а, ЄДРПОУ 43997555) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 496,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.А. Усатова