Справа № 758/684/25
Категорія 69
11 березня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
за участю
представника позивача Дяченко Д.В.,
представника відповідача ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дяченко Діани Вікторівни до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У січні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дяченко Д.В. звернувся до суду із вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування у шлюбів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 21.01.2015.
Згідно судового наказу Подільського районного суду м. Києва від 26.02.2021 у справі № 758/1867/21 було стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів починаючи з 15.02.2021 і до досягнення дітьми повноліття.
На виконання вищевказаного судового наказу постановою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5.
30.11.2021 рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/497/21 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Після розірвання шлюбу позивач створив нову сім'ю, з дружиною він проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась третя дитина - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було зараховано до осіб-інвалідів з народження, що підтверджується висновком про інвалідність від 02.05.2023.
Дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за ОСОБА_7 , якому ще не виповнилось три роки і таким чином позивач утримує їх обох.
На думку позивача, вказані обставини свідчать про те, що у розумінні ст. 192 Сімейного кодексу України у позивача наявні суттєві, істотні зміни як матеріального так і сімейного стану, а тому дані обставини є підставою для зміни розміру аліментів.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.01.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
07.02.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача зазначає, що викладені у позовній заяві обставини є безпідставними, а позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Спільні діти перебувають на повному утриманні відповідача, оскільки позивач належним чином не приймає участі в матеріальному забезпеченні спільних дітей та не надає необхідних коштів для забезпечення їх належного утримання та гармонійного розвитку.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Подільським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, заборгованість позивача за період з лютого 2021 року по грудень 2024 становить 259 216 грн 25 коп.
Це свідчить про систематичне ухилення позивача від виконання своїх фінансових зобов'язань перед дітьми, що повністю спростовує твердження про «належне утримання» та «виконання батьківських обов'язків».
До матеріалів позовної заяви е долучено довідки про доходи, документи щодо витрат на лікування та догляд , а також будь-які інші фінансові документи, які б могли підтвердити скрутний матеріальний стан позивача. Таким чином, на думку сторони відповідача, позивачем належних та допустимих доказів того, що з моменту винесення судового наказу у позивача суттєво змінились обставини, які не дають змоги виплачувати аліменти у визначеному судовому розмірі, позивачем не надано. Наявність третьої дитини з інвалідністю жодним чином не звільняє позивача від його батьківських обов'язків перед двома іншими дітьми. Факт народження ще однієї дитини, навіть із встановленим статусом особи з інвалідністю, не скасовує та не зменшує потреб дітей, які народилися раніше.
14.02.2025 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 21.01.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було зроблено відповідний актовий запис № 193. Батьком дитини зазначено - ОСОБА_8 , матір'ю - ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 21.01.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було зроблено відповідний актовий запис № 192. Батьком дитини зазначено - ОСОБА_8 , матір'ю - ОСОБА_2
Згідно судового наказу Подільського районного суду м. Києва від 26.02.2021 у справі № 758/1867/21 було стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів починаючи з 15.02.2021 і до досягнення дітьми повноліття.
На виконання вищевказаного судового наказу постановою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5.
30.11.2021 рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/497/21 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Після розірвання шлюбу позивач створив нову сім'ю, з дружиною він проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась третя дитина - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про його народження.
Дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за ОСОБА_7 , якому ще не виповнилось три роки.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено в пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, а й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 СК «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі»).
Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України (Постанова ВС від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження 61-51сво18)).
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, що він проживає з новою дружиною без реєстрації шлюбу та з якою у нього народилась дитина, яка має статус інваліда з дитинства та на даний час потребує значного матеріального забезпечення. Окрім цього зазначав, що на його утриманні перебуває також дружина, яка не працює, оскільки здійснює догляд за новонародженою дитиною.
Суд зауважує, що в даному випадку, саме позивач звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі, так, як на підставу для зменшення розміру аліментів, позивач посилається на погіршення його матеріального стану внаслідок створення нової сім'ї та перебування на його утримання непрацездатної дитини та дружини.
Однак, суд критично ставиться до тверджень позивача про погіршення його матеріального стану внаслідок зазначених ним обставин, оскільки матеріали справи не містять належних доказів про зменшення його доходів за період після ухвалення рішень судом про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Посилання позивача на витрати, пов'язані з лікуванням дитини та по утриманню непрацездатної дружини не підтверджені відповідними доказами.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 712/6313/21.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, матір.
Отже, саме лише посилання позивача на значне погіршення матеріального становища, що перешкоджає сплаті ним аліментів у визначеному судом розмірі не може бути самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про наявність підстав для зменшення розміру аліментів не надано, а тому підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дяченко Діани Вікторівни до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ