Справа № 758/2260/25
Категорія 68
07 квітня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ВойтенкоТ.В.,
за участю секретаря судового засідання - Вигівської В.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 лютого 2018 року Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №253. Однак спільне життя у них з відповідачкою не склалося, відносини між ними погіршилися, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
У сторін є спільний малолітній син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією актового запису про народження, в якому зазначено дані свідоцтва про народження: серія НОМЕР_1 від 17 липня 2018 року, яке видане Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що складено актовий запис №1751.
Посилаючись на те, що сторони припинили шлюбні відносини та не бажають зберегти шлюб, оскільки це суперечить їхнім інтересам, а тому примирення та подальше їхнє спільне життя неможливе, позивач просив шлюб розірвати.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі сторони позивача.
Відповідачка у судовому засіданні позов визнала та просила шлюб розірвати.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Так, відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що сторонни перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 24 лютого 2018 року Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , про що 24 лютого 2018р. складено актовий запис №253.
У сторін є спільний малолітній син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією актового запису про народження, в якому зазначено дані свідоцтва про народження: серія НОМЕР_1 від 17 липня 2018 року, яке видане Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що складено актовий запис №1751.
В обґрунтування позову позивач стверджує, що вони з відповідачкою не ведуть спільного господарства та не підтримують подружніх відносин, примирення між ними та подальше їхнє спільне життя є неможливими.
Судом беруться до уваги такі його доводи, оскільки їх визнала відповідачка, яка не заперечила щодо розірвання шлюбу, що вбачається з її вступного слова у судовому засіданні від 07.04.2025р.
Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що сторонами висловлено взаємну згоду на розірвання шлюбу, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для вжиття заходів щодо примирення сторін. Судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові КЦС ВС від 11 червня 2019 року у справі №605/434/18 (61-3235св19), згідно з якою закріплена статтею 111 Сімейного кодексу України норма щодо необхідності вжиття заходів до примирення подружжя є диспозитивною, оскільки суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Так, з'ясувавши взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, та те, що сторонни висловили взаємну згоду на розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, а тому суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24 лютого 2018 року Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис №253 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Т.В.Войтенко