печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15022/25-к
пр. 1-кс-14766/25
09 квітня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні № 620221700030000202 від 02.05.2022 року, -
01.04.2025 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні № 620221700030000202 від 02.05.2022 року на майно, зазначене у клопотанні.
В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що оскільки в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба,наявні підстави якими законодавець зумовлює скасування накладеного арешту.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання про скасування арешту майна підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладені у ньому підстави.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Слідчий ОСОБА_5 подав до суду заперечення та заяву про розгляд без його участі, у задоволенні клопотання просив відмовити
За таких обставин, слідчий суддя розглянув клопотання у відсутність учасників судового провадження на підставі ст. 26 КПК України.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Разом з тим, заявником, на підтвердження вимог, зазначених у клопотанні, не долучено копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та не зазначено ні номер справи, ні дату постановлення такої ухвали, якою накладено арешт на вказане майно, та не надано доказів в обґрунтування викладених обставин у клопотанні.
Враховуючи те, що до матеріалів клопотання не долучено копії клопотання про накладення арешту, інших доказів накладення такого арешту, слідчий суддя позбавлений можливості перевірити, чи взагалі накладався арешт на майно, зазначене у клопотанні, як і підставність накладення арешту, оскільки слідчий суддя, не оцінивши ухвалу про накладення арешту, не може зробити висновок, за яких обставин та з яких підстав слідчим суддею прийнято рішення про арешт майна, чим прокурор та слідчий суддя обґрунтували таку необхідність та з яких даних виходили.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки особою, що звернулась із клопотанням, не доведено факту накладення арешту, не доведено, що арешт накладено необґрунтовано чи в його застосуванні відпала потреба.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174, 309, 395КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні № 620221700030000202 від 02.05.2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6