Єд. унік. № 243/3437/23
Провадження № 2/243/301/2025
03 квітня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.,
за участю
секретаря Яковенко Ю.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку відеоконференцзвязку, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Орлова Любов Олексіївна, приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Бігун Віталій Валерійович про визнання недійсним заповіту,
У липні 2023 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачем матір - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається із житлового будинку номер АДРЕСА_1 . Звернувшись до нотаріуса вона дізналась, що мати за життя склала заповіт 06.12.2021 на користь ОСОБА_4 . Матір важко хворіла, стан здоров'я був нестабільний та сама по собі матір в останні роки життя потребувала постійного стороннього нагляду. У грудні 2019 року мати втратила здатність впізнавати знайомих їй осіб, стала агресивною, не впізнавала свого чоловіка, дітей, онуків та сусідів, висловлювала намір покінчити життя самогубством. Через хворобу матір практично втратила здатність самостійно пересуватись, а тому, не могла усвідомлювати своїх дій при складанні заповіту. У грудні 2019 матері були призначені ліки проти деменції та шизофренії. Вважає, що фактична наявність самого заповіту суперечить здоровому глузду щодо наміру позбавлення матір'ю права власності одного із дітей. Просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Орловою Л.О. 06.12.2021 року, за реєстровим номером 3287, 3288.
Ухвалою суду від 16.07.2024 за клопотанням представника позивача у справі було призначено проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
Ухвалою суду від 20.03.2025 відновлено провадження по справі, оскільки на адресу суду надійшло клопотання експерта про сплату вартості експертизи та надання додаткових матеріалів.
Позивач та її представник в судовому засіданні зазначили, що позивач не має матеріальної змоги оплатити вартість проведення заявленої експертизи. На задоволенні позовних вимог наполягали.
Раніше в судовому засіданні представник позивача вказав, що при складанні заповіту на користь відповідача ОСОБА_5 була хворою, що негативно вплинуло на усвідомлення останньою правильності та значення її дій.
В судовому засіданні позивач показала, що її мати склала заповіт, що оскаржується, будучи хворою. В медичній картці матері є відмітка від 17.05.2021 року про виклик лікаря, де зазначено, що ОСОБА_6 ні кого не впізнає. Позивач наймала доглядальницю, щодня особисто відвідувала матір, оскільки та потребувала стороннього догляду. Мати жила разом з відповідачем, який також за нею доглядав. До спеціалізованих лікарів вона з приводу хвороби матері не зверталася. Вказала, що для отримання пенсії її мати в квітні 2022 року підписувала деякі документи, але вона (позивач) перед цим пояснила матері, що треба робити і для чого.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не підтримав та вказав, що питання про спадкування нерухомості в їх родині було вирішено раніше, коли позивач отримала у спадщину квартиру від їх дядька. Мати перебувала у нормальному стані, самостійно харчувалася, всіх впізнавала, особисто запропонувала викликати нотаріуса. Під час укладання заповіту мати була в адекватному стані, заповіт складався в присутності свідків.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказала, що спадкодавець складала заповіт у повній свідомості та розуміла значення своїх дій. За життя неодноразово висловлювала свій намір все заповісти синові.
Треті особи - приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Бігун В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Орлова Л.О., які були належним чином повідомлені про час, дату та спосіб розгляду справи в судове засідання не з'явилися, відомості про причини неявки суду не повідомили.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, зазначає, що позивач вводить суд в оману. Так, в жовтні 2020 ОСОБА_5 на підставі довіреності уповноважувала позивача вести справу по оформленню її спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_7 , що свідчить про безпідставність доводів позивача про стан здоров'я та адекватності матері. Також позивач вказує, що матері лікарями було призначено таблетки, проте, доказів такого призначення до матеріалів справи не надає. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник позивача надав відповідь на відзив, відповідно до якого, спірний заповіт був складений особою, яка, через стійкі розлади здоров'я, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Надана 07.10.2020 довіреність не є доказом відсутності в неї розладів психіки станом на 06.12.2021.Призначення ліків відображено в амбулаторній картці, доданої до позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи думку сторін по справі, покази свідків, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
З показань свідка ОСОБА_8 , наданих в судовому засіданні, вбачається, що вона мешкає по сусідству, її батьки доводились кумами батькам сторін. Одного разу ОСОБА_5 прийшла до неї у гості та розповідала, що її чоловіка ОСОБА_9 підмінили та підкинули іншого чоловіка. ОСОБА_5 не розуміла де знаходиться, не впізнала доньку. Також, зі слів поштаря їй відомо, що ОСОБА_5 поводить себе неадекватно. З цього приводу ОСОБА_1 консультувалася з лікарями. Останній раз вона бачила ОСОБА_5 літом 2022 року, яка не впізнавала оточуючих.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є знайомою ОСОБА_1 . ОСОБА_5 хворіла з 2021 року, не впізнає чоловіка та дочку, розповідала сусідам, що її обікрали, чогось боялася. ОСОБА_1 доглядала батьків, часто їздила, купувала харчі. Після смерті батька мати доглядав ОСОБА_11 , але ОСОБА_12 їх постійно відвідувала. Останній раз вона бачила ОСОБА_5 на подвір'ї в листопаді 2022 року.
Свідок ОСОБА_13 вказала, що вона мешкала по сусідству, але більшою мірою спілкувалася з ОСОБА_1 .. Остання доглядала батьків, кожен день відвідувала, приносила харчі, ліки. Возила до лікарів. ОСОБА_5 хворіла, її стан був схожий на стан після інсульту. Про всі обставини їй відомо зі слів ОСОБА_1 , з самою ОСОБА_6 свідок не спілкувалася та її не бачила.
Свідок ОСОБА_14 показав, що з відповідачем працював разом, підтримує дружні стосунки та мешкає по сусідству. Йому зателефонував ОСОБА_11 та запросив прийти, оскільки приїде нотаріус для оформлення будинку. Коли він прийшов, в будинку вже був нотаріус, ОСОБА_6 , а також ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . ОСОБА_11 чекав на подвір'ї. ОСОБА_6 адекватно відповідала на питання нотаріуса, розуміла все, що відбувається, без будь якого тиску висловила бажання заповісти все майно ОСОБА_11 . Нотаріус прочитав вголос текст заповіту. Після цих подій він заходив до ОСОБА_11 в гості, ОСОБА_6 з ним (свідком) розмовляла, впізнала його, просила купити булок.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що мешкає по сусідству, перебуває в гарних стосунках зі сторонами. В один з днів його запросили прийти до будинку ОСОБА_6 щоб стати свідком укладання заповіту. Коли він зайшов до будинку, там вже були: його дружина, нотаріус, ОСОБА_6 , ОСОБА_14 . В цей час ОСОБА_11 чекав на вулиці. ОСОБА_6 висловила своє бажання все заповісти ОСОБА_11 , оскільки за її словами « ОСОБА_18 живе багато, має своє житло, а будинок нехай буде ОСОБА_11 ». ОСОБА_6 всіх впізнавала, адекватно відповідала на запитання нотаріуса.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що відповідач є її батьком. ОСОБА_5 є її бабкою, остання її впізнавала, розмовляла, задавала адекватні питання про її (свідка) доньку та чоловіка. Останній раз вона бачила ОСОБА_5 на початку лютого 2022 року. Бабця постійно казала, що все мано хоче залишити синові - ОСОБА_4 , який доглядав за нею останній час. ОСОБА_1 відвідувала матір 1-2 рази на тиждень. Нотаріуса викликали на прохання ОСОБА_5 .
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 , остання 06.12.2021 року склала заповіт, який був посвідчений за № №3287, 3288 приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Орловою Л.О. та складений в присутності свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_20 у зв'язку з похилим віком ОСОБА_5 ; підписаний ОСОБА_14 ..
Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_4 все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось і на що вона за законом матиме право.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.11.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 5388, ОСОБА_5 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_7 будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 доводиться донькою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.07.1966 та копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 06.02.1988.
ОСОБА_4 доводиться сином ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 13.02.1974.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видно з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 30.12.2022.
ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.07.2023 - у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з наявністю заповіту.
ОСОБА_5 перебувала під наглядом сімейного лікаря з 17.12.2018 по 14.12.2022 та лікувалась з приводу захворювань: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією, недостатність кровообігу І ст., церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія з вираженим когнітивним розладом. Хворій призначались лікарські засоби: еналаприл, мемокс, гідазепам, кветирон, цефма, пульмолор, що видно з листа КНП Слов'янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги» м. Слов'янська № 01.1-10/16 від 25.08.2023.
Як видно з відповіді №0370 від 06.09.2023 КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ» ОСОБА_5 за психіатричною допомогою до ДВОКПЛ м. Слов'янськ не зверталась.
З копії медичної картки амбулаторного хворого № 405512 ОСОБА_5 , що містить посмертний епікриз від 15.12.2022, згідно якого остання перебувала на Д обліку у сімейного лікаря. ОСОБА_21 кардіосклероз. Отримувала амбулаторне та стаціонарне лікування, в останній час стан без суттєвих змін і динаміки.
Згідно листа Одеської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» № 1786 від 31.01.2025 видно, що попередня вартість за проведення посмертної судово - психіатричної експертизи складає 92705,40 грн.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).
Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (частина друга статті 209 ЦК України).
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина третя статті 1247 ЦК України).
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 20.07.2022 року у справі №461/2565/20, який окрім того вказав наступне: «за загальним правилом, нотаріальне посвідчення такого правочину як заповіт в Україні здійснюється нотаріусом; право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права; свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача; свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання; кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв'язку з його смертю. Тільки у разі наявності фізичних вад у заповідача, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається лише при свідках. І саме в цьому разі недотримання такої вимоги щодо порядку посвідчення заповіту відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України має наслідком нікчемність заповіту».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21) вказано, що: «право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов'язується законом з місцем проживання та перебування заповідача».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними. Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України: від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14. Такі правові висновки є незмінними. У постановах Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 404/4956/15-ц (провадження № 61-1294св18), від 25 липня 2018 року у справі № 416/13806/14 (провадження № 61-33508св18), колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також виходила з того, що підставою для визнання правочину недійсним згідно зі статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Так, представником позивача було позов обґрунтовано, тим, що спадкодавець під час складання заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; що спадкодавці було призначено пігулки, які застосовуються для лікування деменції та шизофренії.
Відсутність висновку експертизи не дає можливості суду встановити, чи могла ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати, що в даному випадку не може підтверджуватися іншими засобами доказування( показання свідків), як і не надано достатніх та переконливих доказів, що призначені ліки свідчить про наявність у ОСОБА_5 захворювання, яке впливало б на усвідомлення її дій та керування ними.
Судом встановлено, що заповідач ОСОБА_5 не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на складання заповіту.
Приватний нотаріус встановила особу заповідача, перевірила її дієздатність, роз'яснила заповідачу зміст статей 1233-1236, 1248 та ст.1241 ЦК України, встановила її дійсну волю на розпорядження майном на випадок її смерті та у зв'язку з похилим віком посвідчила підпис на заповіті ОСОБА_22 . При складанні та посвідченні заповіту дотримано таємницю заповіту відповідно до статті 1255 ЦК України.
Також заповіт містить відомості про те, що заповіт складено та записано зі слів заповідача приватним нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів в присутності двох свідків, якими до підписання прочитаний уголос і ними підписаний.
Таким чином, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження допустимими, достатніми та належними доказами у судовому засіданні, а тому , до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають в повному обсязі, то судовий збір, сплачений позивачем за вказані вимоги покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 78-79, 258-259, 265, 268, 354, 141 ЦПК України, ст.ст.1233, 1234, 1247, 1257, 209 ЦК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Орлова Любов Олексіївна, приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Бігун Віталій Валерійович про визнання недійсним заповіту, - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде виготовлений 11.04.2025
Суддя Слов'янського міськрайонного
суду Донецької області Д.В.Воронков