Єд. унік. № 243/8990/19
Провадження № 2/243/256/2025
07 квітня 2025 м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.
за участю секретаря Яковенко Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Святогірської міської ради, правонаступником якої є Святогірська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області до ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди укладеної в редакції позивача,
У серпні 2019 позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив 12.04.2024, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 була надана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,5048 га для реконструкції та функціонування нежитлових будівель та споруд (колишнього курзалу з бібліотекою і танцювальною площадкою) для організації оздоровчо - рекреаційного комплексу по АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради. На підставі зазначеного рішення між Святогірською міською радою та ОСОБА_1 , 08.12.2010 року було укладено договір оренди землі №041017200171, зареєстрований у ДП «Донецька регіональна філія земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земельного кадастру вчинено запис від 08.12.2010 за №04101720071.
Відповідно до п. 1 та 2 Договору, Святогірська міська рада надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно п.5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1292336,53 грн. (51,59 за 1 кв.м). Пунктом 8 Договору визначено, що договір укладено на 25 років. Відповідно до п.9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі, що складає 64616,83 (2,58 грн. за 1 кв.м). Умовами п.12 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами, в інших випадках, передбачених законодавством.
18.12.2018 року Святогірською міською радою, отримано витяг №2-15-10-9890 із технічної документації та нормативну грошову оцінку земельної ділянки у відділі у м. Слов'янську міськрайонного управління у Слов'янському районі та в м. Слов'янську Головоного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Згідно вказано витягу, нормативно грошова оцінка, вказаної земельної ділянки становить 18404067,53 грн.
У зв'язку з чим, 09.04.2019 року, на адресу ОСОБА_1 , було надіслано лист щодо укладання додаткової угоди №141411902 до договору оренди землі. 13.05.2019 року на адресу Святогірської міської ради, від ОСОБА_1 надійшов лист про відмову в укладанні додаткової угоди №141411902 до договору оренди.
Просять визнати додаткову угоду до договору оренди землі № 141411902, до договору оренди землі, зареєстрованого 08.12.2010 за №041017200171 в редакції, яку ними було направлено на адресу ОСОБА_1 та стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір в сумі 1921 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, також надали суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що позивач пропонує відповідачу внести зміни до Договору оренди земельної ділянки, а саме, збільшивши грошову оцінку земельної ділянки та орендну плату, проте, позивачем не надано до суду будь-яких доказів безумовного прийняття ОСОБА_1 пропозиції позивача про укладання спірної додаткової угоди до Договору у вигляді єдиного підписаного, що суперечить вимогам ч.1 ст. 638 ЦК України. Крім того, зазначив, що приписами ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Позивачем таких доказів суду не надано. Просив в задоволені позовних вимог відмовити.
12.08.2024 представник відповідача надав суду додаткові пояснення, відповідно до яких, ОСОБА_1 17.01.2024 року надіслала на адресу позивача лист, в якому містилося попередження про припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання орендарем в односторонньому порядку. Зазначає, що п.38 спірного договору допускається його розірвання договору в односторонньому порядку, а тому, починаючи з 01.03.2024 року договір оренди землі №041017200171 вважається припиненим, і внесення будь-яких змін в договір після його припинення суперечить загальним принципам цивільного права, оскільки внести зміни можливо лише в договір, який діє.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.
Як вбачається з рішення Святогірської міської ради №7-L-5 від 15.10.2010 року, ОСОБА_1 , було затверджено проект землеустрою щодо відведення на умовах оренди земельної ділянки площею 2,5048 га для реконструкції нежитлових будівель та споруд для організації оздоровчо - рекреаційного комплексу по АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради та надано земельну ділянку площею 2,5048 га (кадастровий номер 1414170500:01:001:0760) в оренду терміном на 25 років для реконструкціїї житлових будівель і споруд для організації оздоровчо - рекреаційного комплексу по АДРЕСА_1 .
Згідно договору оренди землі №041017200171 від 08.12.2010 ОСОБА_1 отримала в строкове оплатне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель рекреаційного призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п.5, 8 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1292336,53 (51,59 за 1кв.м.) Договору - договір укладено терміном на 25 років.
П. 9 договору передбачає, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки, що складає: Всього річна: 64616,83 грн (2,58 грн за 1 кв. м).
П. 12 договору встановлює, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Вказаний договір сторонами було підписано та зареєстровано у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України 08.12.2010 р. за №04101720071.
Рішенням Святогірської міської ради №1-ХL-6 від 20.10.2015 вул. 60 років Жовтня було перейменовано на вул. Курортна.
09.04.2019 Святогірською міською радою було направлено ОСОБА_1 лист про укладання додаткової угоди, у зв'язку з затвердженням нової грошової оцінки земель на території м. Святогірськ.
З додаткової угоди № 141411902 до спірного договору оренди землі вбачається пропозиція внести наступні зміни. В п. 1 угоди зазначити, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради, яка знаходиться в АДРЕСА_2 ; В пункті 5 зазначити, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки склала 18404067,53 грн. а в пункті 9 запропоновано внести зміни до договору в частині встановлення орендної плати - 920203,38 грн щорічно. До п.12 додано підставу для перегляду розміру орендної плати у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності.
ОСОБА_1 відхилила пропозицію Святогірської міської ради направила про підписання додаткової угоди № 141411902, що видно з відповідного листа від 13.05.2019.
Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» від 4 липня 2022 року № 469/2022 утворено Святогірську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області.
Правовідносини, які склалися між сторонами у справі є договірними, які регулюються договором оренди земельної ділянки.
За змістом частини дев'ятої статті 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частини перша та третя статті 626 ЦК України).
У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За вимогами частини першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
Згідно із частинами першою-третьою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої-третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
У постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20) Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зазначені вище норми права, виснувала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору, з урахуванням обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.
За змістом статті 15 Закону № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до частин першої -третьої статті 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди
Згідно із частиною другою статті 23 Закону № 161-XIV орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування- не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
За змістом статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.
Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.
Згідно з умовами спірного Договору оренди земельної ділянки, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Разом з тим, вказані положення спірного Договору оренди земельної ділянки стосуються саме розділу розміру орендної плати і мають застосовуватися до спірний правовідносин, оскільки безпідставне збільшення ставки орендної плати тільки відповідно до рішення місцевого самоврядування, яким є сам орендодавець, порушує принцип рівності сторін договору, оскільки одна із сторін може за будь-яких умов і у будь-який час підвищувати ставку орендної плати, що ставить орендаря у стан правової невизначеності.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 185/11240/22 (провадження № 61-2770св24) зі схожими правовідносинами та узгоджуються з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021року у справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20), від якої Велика Палата Верховного Суду не відступала.
Зі змісту додаткової угоди № 141411902, вбачається, що позивачем на ряду з питання збільшення розміру орендної плати, пропонується внести зміни до договору в частині його предмету, нормативно грошової оцінки об'єкта оренди, а також умов перегляду розміру орендної плати.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, що вбачається з положень ст. 638 ЦКУ.
На думку суду, позивач у додатковій угоди порушує питання про внесення змін до істотних умов договору, що в порозумінні вимог ст. ст. 626-629, 632 ЦК України, п. 35 договору оренди землі №041017200171 від 08.12.2010 договору та за відсутності згоди відповідача, є неприпустимим та порушує абсолютне право на вільне волевиявлення останнього.
Щодо позовної вимоги про визнання укладеною додаткової угоди в частині збільшення розміру орендної плати у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон № 1378-IV).
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 13 Закону № 1378-IV встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1378-IV підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
За змістом статті 18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону № 1378-IV. Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону № 1378-IV). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22 (провадження № 12-66гс23) виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22 (провадження № 12-66гс23) конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону № 1378-IV, статті 21 Закону № 161-XIV, пункту 271.2 статті 271 ПК України, викладений у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20), про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов'язані тільки зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Отже, зазначена позовна вимога в цій частині не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав.
Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.
Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.
Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, несплаченої орендарем.
Незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17(провадження № 14-435цс18).
Доводи відповідача про припинення договору оренди землі №041017200171 від 08.12.2010 у зв'язку із направленням відповідачем на адресу позивача попередження від 17.01.2024 року, не приймаються судом до уваги, оскільки вони не стосуються спірних правовідносин (прав та обов'язків сторін), що виникли між сторонами з моменту перебування даного спору на розгляду в суді, тобто з 08.08.2019 року.
Підсумовуючи викладене, суд набуває висновку, що позовні вимоги визнаються необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задовленню у повному обсязі.
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати по справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 263-217, 265, ЦПК України, ст.ст. 632,38,640,651 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Святогірської міської ради, правонаступником якої є Святогірська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області до ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди укладеною в редакції позивача - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 11.04.2025.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В. Воронков