Справа № 694/2994/24
провадження № 2-а/694/9/25
07.04.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Смовж О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Блискавки А.С.,
представника позивача - адвоката Шевчука С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
13 листопада 2024 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №342 від 01.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, не прибуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.08.2024. Разом з тим, позивач двічі викликали повістками до РТЦК, за якими він добросовісно прибув як 28.08.2024, так і 30.08.2024, проте розгляд справи фактично не відбувався, позивача та його уповноваженого представника - адвоката Шевчука С.П. не допустили до розгляду справи, чим позбавили права на захист, надання своїх пояснень по суті питання.
Також позивач зазначив, що добросовісно отримував повістки від РТЦК на 28.08.2024 та на 30.08.2024, з'являвся за викликами, проте документи для уточнення облікових даних від нього не прийняли, причин виклику у дату 30.08.2024 не пояснили, на розгляд протоколу від 29.10.2024 не допустили. В оскаржуваній постанові від 01.11.2024 таких обставин взагалі не відображено, про факт виклику на 28.08.2024 та явку позивача в жодному документі не згадується.
Окрім іншого позивач зазначає, що 28.08.2024 йому надано картку обстеження та медичного огляду від 28.08.2024, що взагалі не передбачено постановою КМУ №560.
Посилаючись на такі та інші обставини, позивач стверджує, що умисних дій, направлених на ухилення від явки за повістками не допускав, вважає оскаржувану постанову протиправною, обставини, зазначені у ній викривленими, та просить її скасувати.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.11.2024 справа передана для розгляду судді Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 від 13.01.2025 після усунення недоліків адміністративного позову відкрито провадження у справі.
Розпорядженням керівника апарату Сінькевича М.В. від 05.03.2025 № 59 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з тим, що рішенням ВРП від 15.01.2025 суддю Сакун Д.І. відсторонено від здійснення правосуддя.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 справу передано для розгляду судді Смовж О.Ю.
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю. від 06.03.2025 адміністративний позов прийнято до свого провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 оригінали адміністративної справи №342 від 01.11.2024.
В судове засідання 07.04.2025 з'явився уповноважений представник позивача - адвокат Шевчук С.П., який підтримав викладену позицію у справі, наголосив на тому, що працівникам и РТЦК допущені численні грубі порушення під час оформлення та розгляду матеріалів стосовно ОСОБА_1 , не забезпечено його право на захист та участь у розгляді справи, за умов його явки за обома повістками. Зауважив, що зіткнувся із проявами неповажного та зневажливого ставлення до позивача та його представника. У підсумку наполягав, що відповідачем не встановлено та не враховано відсутності умислу позивача на порушення правил військового обліку та мобілізації, розглянуто справу формально та поверхово та винесено оскаржувану постанову, яка підлягає скасуванню.
Представник відповідача у судове засідання 07.04.2025 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно реєстру відправки кур'єрської пошти, надав суду запитувані матеріали справи №342 від 01.11.2024, проте відзиву на адміністративний позов не надано.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Оцінюючи обставини, встановлені у даній справі, суд виходить із змісту статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Відповідно до частини першої цієї ж статті передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 01.11.2024 відносно ОСОБА_1 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову №342, відповідно до якої позивач отримав повістку №1819 від 28.08.2024 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.08.2024, про що проставив свій підпис. На вказану дату позивач не прибув, про причини неприбуття не повідомив і таким чином умисними діями, що полягали у тривалому неперервному невиконанні обов'язків, покладених на нього законом, вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Судом під час судового засідання з пояснень присутнього представника позивача, а також шляхом дослідження матеріалів справи з'ясовано обставини, які жодним чином не відображені в матеріалах адміністративної справи №342, та зводяться до такого.
ОСОБА_1 27 серпня 2024 отримав повістку №2364 від 27.08.2024 від представників ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність явки на 28.08.2024 на 9.00 для уточнення персональних даних.
У визначену дату та час позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із своїм представником ОСОБА_4 , при собі мав обсяг документів, необхідних для оновлення даних. Проте, документи від позивача не прийняли, реєструвати їх працівники РТЦК відмовилися, як і видати витяг про оновлення персональних даних. Натомість, без пояснення причин видали позивачу іншу повістку№1819 про необхідність явки на 30.08.2024 на 14.00 для уточнення персональних даних та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, вручили картку №1819 обстеження та медичного огляду від 28.08.2024.
Разом з тим, як визначено абз.3 пункту 69 Постанови КМУ №560: громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних) на медичний огляд не направляються.
Абзацом 2 пункту 69 Постанови №560 визначено, що особи, які не проходили медичний огляд, або у яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Такі приписи чинного законодавства та визначеного порядку представниками РТЦК було порушено, оскільки у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 08.09.2024 ОСОБА_1 зафіксовано, що останній підлягає повторному медичному освідченню в серпні 2027 року.
Окрім того, вручення позивачу картки №1819 обстеження та медичного огляду від 28.08.2024 не відповідає вимогам абз.3 пункту 69 Постанови №560, відповідно до якого резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.
Про такі обставини ОСОБА_1 повідомив РТЦК листом від 29.08.2024, який наявний в матеріалах справи №342 та зобов'язався з'явитися 30.08.2024 за врученою повісткою (отримано РТЦК 03.09.2024).
Судом встановлено також, що ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із своїм представником - адвокатом Шевчуком С.П. і у дату 30.08.2024, як визначено у врученій повістці. Проте, жодних дій відносно нього не вчинялося. Адвокат Шевчук С.П. зазначені обставини підтвердив, надав суду флеш-носій із власним відео та аудіо записом відвідування ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначений носій в судовому засіданні не оглядався, на цьому представник позивача не наполягав, зазначивши, що проводив зйомку та запис без облич працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Лише 29.10.2024 (через два місяці) офіцером мобілізаційного відділення лейтенантом ОСОБА_5 складено протокол №342 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на підставі якого надалі винесено й оскаржувану постанову.
Суд окремо зазначає, що в матеріалах справи №342 взагалі відсутні копії повісток від 27.08.2024 та від 28.08.2024, які вручалися позивачу. Копії повісток надані самим позивачем разом із позовною заявою.
Виходячи із встановлених обставин, а також з наявних у справі доказів, пояснень представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов переконання, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення не доведена, не підтверджена достатніми та переконливими доказами, оскільки останній продемонстрував добросовісну та свідому поведінку по відношенню до військового обов'язку, двічі з'явився за повістками до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим не мав умислу на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_3 , за умов явки позивача у дату 28.08.2024 не вчинив дій, задля яких викликався ОСОБА_1 , не прийняв від нього документів щодо оновлення даних, без причини вручив йому ще одну повістку на 30.08.2024 знову для оновлення особистих даних, а складаючи оскаржувану постанову від 01.11.2024, фактично розгляд справи не провів, не заслухав думку ОСОБА_1 та його пояснення з приводу обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, не забезпечив його право на захист, допустив поверховість та формалізм у встановленні дійсних обставин справи та дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність усіх ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №337/3389/16-а.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Так, статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення (відсутній умисел на вчинення правопорушення), за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, а окрім того відповідачем у справі не повно та не достовірно викладені обставини в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, не забезпечено право особи на захист та доведення відсутності вини у вчиненому правопорушенні, у зв'язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
У даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_3 не вжив заходів для повного з'ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону,тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.
Витрати на відшкодування послуг з професійної правничої допомоги у цій справі не заявлялися.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 №342 від 01 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення №342 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення буде складено та проголошено 11.04.2025 о 14:00 год.
Суддя О.Ю. Смовж