справа № 697/2080/24
провадження № 2/691/175/25
03 квітня 2025 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Подороги Л.В., при секретарі Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городищенської територіальної громади, за участі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Бакуменко Ауріки Сергіївни, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 1,27 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Городищенської міської ради Черкаського (до ліквідації Городищенського) району Черкаської області, право власності на яку підтверджується державники актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 020398.
Із 14.05.2024 до 06.08.2024 позивач був направлений у відрядження у м. Мукачево, ІНФ «Карпатія», строком на 87 календарних днів для здійснення контролю за вивантаженням товарів та обміну досвідом з організації роботи служби безпеки.
07.08.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Бакуменко А.С. із заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою нотаріуса від 07.08.2024 йому відмовлено у прийнятті спадщини у зв'язку із пропущенням строку подання заяви про прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду.
У період часу з 20.11.2023 до 14.05.2024 він не звертався до нотаріуса, оскільки був зайнятий на роботі, однак доказів на підтвердження указаних обставин він не має.
Представник відповідача Городищенської територіальної громади у судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Третя особа: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Бакуменко А.С. у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, про причину неявки суд не повідомила.
Заслухавши позивача, врахувавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За загальним положенням про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається із часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але, на час відкриття спадщини, не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) дані обставини визнано судом поважними.
Якщо у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
На таку позицію також звернув увагу і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.
25.01.2023 року Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив наступний висновок. Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).
Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в ст. 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст. 1270,1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини.
19.06.2023 набрав чинності пп. 2 п. 3 постанови КМУ від 09.09.2023 № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.
Водночас відповідні зміни щодо строків прийняття спадщини не були внесені до ЦК України, а відтак норми постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 не змінюють та не зупиняють визначених ст. 1270 ЦК України строків для прийняття спадщини.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Хмільна Черкаського району Черкаської області померла ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 22.11.2023, після смерті якої відкрилась спадщина.
За життя, нині покійній ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 1,27 га,
для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городищенської міської ради - державний акт на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЧР № 020398, виданий на підставі рішення виконкому Городищенської міської ради народних депутатів від 29.10.2002 № 3-49/24.
З метою прийняття спадщини після покійної ОСОБА_2 , позивач звернувся до нотаріуса, однак за письмовим листом-роз'ясненням приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Бакуменко А.С. від 07.08.2024 № 100/01-16, позивачеві рекомендовано отримати письмову згоди спадкоємців, які прийняли спадщину або рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Зі змісту вказаного листа нотаріуса вбачається, що із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся 07.08.2024, тобто через 8 місяців і 18 днів із дня відкриття спадщини.
Посилаючись на поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 надав суду наказ про відрядження № 43-АДМ від 13.05.2023 та посвідчення про відрядження, відповідно до яких, начальника служби режиму ОСОБА_1 відряджено до м. Мукачево, ІНФ «Карпатія» з 14.05.2024 по 08.08.2024 строком на 87 календарних днів для здійснення контролю за вивантаженням товарів та обміну досвідом з організації роботи служби безпеки. Також надано посвідчення про відрядження з відповідними відмітками, які підтверджують перебування у відрядженні.
Однак суд вважає, що перебування позивача у відрядженні на території України протягом 87 календарних днів, не є поважною причиною для неприйняття спадщини протягом 6 місяців.
Також, на переконання суду, позивач не мав перешкод у можливості направити заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв'язку чи надати доручення іншій особі, з метою вирішення питання прийняття позивачем спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Разом із тим, посилаючись у позовній заяві на постанову нотаріуса від 07.08.2024 № 100/01-16, якою останній відмовив позивачеві у прийнятті спадщини, позивач не надав суду такої постанови. Натомість позивач надав суду лист-роз'яснення нотаріуса від 07.08.2024 № 100/01-16. Однак такий лист не може підміняти собою процесуального рішення нотаріуса - винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII зі зміна і доповненнями - про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову).
Із викладеного вбачається, що позивач спочатку повинен отримати постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, а потім уже звертатися до суду з позовною заявою про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта. Однак визначеного законом порядку позивач не дотримався. При цьому в підготовчому судовому засіданні суд звертав увагу позивача на відсутність у матеріалах справи постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Але позивач недоліки не усунув, як і не скористався своїм правом отримати належну правову допомогу в разі, якщо він не в повній мірі обізнаний із тонкощами спадкового права.
На підставі викладеного суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання позову суперечить вимогам Закону.
Керуючись ст. 1268, 1269, 1272 ЦК України, ст. 5, 10, 30, 60, 206, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Городищенської територіальної громади, за участі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Бакуменко Ауріки Сергіївни, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 11.04.2025.
Суддя Л. В. Подорога