Дата документу 07.04.2025Справа № 554/4696/25
Провадження № 2/554/2951/2025
07 квітня 2025 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Завалій Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приват Банк, визначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Ариватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Завалій Артема Анатолійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню .
У позовній заяві позивач вказує, що звільнений від сплати судового збору, оскільки позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Споживач, що звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг) - Постанова КЦС ВС від 19 жовтня 2022 року в справі № 743/1481/21.
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач не надав до суду квитанції про сплату судового збору та просить звільнити його від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».
В свою чергу ст. 3, 5 Закону України «Про судовий збір» визначено випадки коли судовий збір не сплачується та категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а ст. 8 вказаного Закону та ст. 136 ЦПК України визначено підстави та порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого написунадання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного суду у справі № 638/6060/18 від 12 серпня 2020 року.
Відповідно до статті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (даліЗакон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (даліПерелік).
Згідно з пунктом 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до статті 90 Закону № 3425-ХІІ стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) Верховний Суд дійшов таких висновків.
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого написуце не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.
При цьому нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях 1, 9 Закону № 3425-ХІІ.
При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте, якщо позивач не зазначає жодних доводів та не додає доказів того, на які саме потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення позивачем особистих економічних та побутових потреб, в чому полягає порушення прав позивача як споживача фінансових послуг, то позов не пов'язаний з порушенням прав споживача.
Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св/19) зверталась увага, що для застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має бути встановлено, що позов пов'язаний з порушенням прав споживача.
Отже, для застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Водночас, у позові позивач не зазначає жодних доводів та не додає доказів того, на які саме потреби було надано кредит, зокрема, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення позивачем особистих економічних та побутових потреб, в чому полягає порушення прав позивача як споживача фінансових послуг, а відтак позов не пов'язаний з порушенням прав споживача.
Відтак у даному випадку не можна вважати пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг та, відповідно, застосовувати положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Окрім того, у позові ОСОБА_1 не посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», позов не містить предмету та жодних обставини, які б вказували на порушення його прав позивача як споживача послуг. Позовна заява за своїм змістом та додані до неї документи не містять ані мети отримання коштів на споживчі цілі як споживача, ані будь-яких підстав, які б вказували на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Отже, підстав для застосування у даному випадку положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів», як споживача, не вбачається.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн .).
Водночас, відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору, а тому останньому необхідно сплатити судовий збір в сумі 968,96 грн. та надати до суду квитанцію про його сплату.
Вимогами ч.1 ст.185 ЦПК України визначено, що, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.175 і 177 цього кодексу, постановляє ухвалу, у якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків.
Враховуючи, що позовну заяву складено з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення наведених недоліків.
Керуючись ст. 177 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Завалій Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку невиконання вимог, визначених ст. 177 ЦПК України у наданий строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І.Савченко