Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/2372/24
Провадження № 2/542/97/25
10 квітня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до відповідача про стягнення боргу за договором №486348-КС-001 про надання кредиту від 13.01.2024 року у розмірі 27775,71 грн. та 2422,40 грн судового збору.
В позовній заяві посилався на те, що 13.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №486348-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 13.01.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №486348-КС-001 про надання кредиту. 13.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №486348-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 13.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №486348-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 2%в день та занижена - 1,16395000 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 18.12.2024 року утворилась заборгованість за Договором №486348-КС-001 про надання кредиту в розмірі 27775,71 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 9713,60 грн; суми прострочених платежів за процентами - 17446,11 грн; суми прострочених платежів за комісією - 616,00 грн.
Ухвалою суду від 03.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано докази (а.с.60-61).
Ухвалою суду від 03.03.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів (а.с.174-176).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 64, 159, 180), в наданій заяві просив справу розглядати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.140).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.67, 173, 179). Надавши заяву про розгляд справи без його участі (а.с.88).
Також відповідачем ОСОБА_1 27.01.2025 року був наданий відзив на позовну заяву (а.с.72-81), в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на таке.
Так, вважає, що вимога щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 1 500 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, положення спірного кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України. А тому, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1500 грн просив відмовити.
Зазначає, що на підтвердження укладення договору позивач надав візуальну форму послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 486348-КС-001 від 13.01.2024, однак надана візуальна форма не може вважатися належним доказом на підтвердження укладення кредитного договору.
Вказує, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13 цього Закону).
Вважає, що додані позивачем паперові копії електронного договору не можуть бути належним доказом без дослідження оригіналів (або належним чином засвідчених копій) електронних доказів.
При цьому, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи паперові копії кредитних договорів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
З огляду на викладене, наявна в матеріалах справи паперова копія договору позики №486348-КС-001 від 13.01.2024 року не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між відповідачем та кредитором.
Позивачем надано односторонню інформаційну довідку про укладання договору від 13.01.2024 за вих N486348-КС-001, в якій визначено номер транзакції, номер замовлення, дата та час перерахування коштів. Проте, заявником не надано доказів на підтвердження інформації, зазначеної в наданій довідці. З наданих позивачем доказів також вбачається, що грошові кошти були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 на виконання договору про надання послуг з переказу коштів.
Також в матеріалах справи відсутні докази належності платіжної картки (рахунку) саме йому, а також відсутні докази отримання ним грошових коштів за договором.
Зазначає, що відсутність у матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, але й перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом. А надані розрахунки заборгованості не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості, що нарахована позивачем, а також сума відсотків, зазначена в розрахунках, є правильними.
Крім того, у матеріалах позовної заяви відсутні додатки до Договору, а саме Додаток №1 - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, та Додаток № 2 - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (графік платежів) розрахований за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом, що відповідно до п. 7.16 Договору № 486348-КС-001 є невід'ємною його частиною.
Вказує, що позовні вимоги щодо стягнення відсотків за кредитом задоволенню не підлягають, оскільки встановлена договором №486348-КС-001 відсоткова ставка суперечить вимогам ч.5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
28.01.2025 року представником позивача було надано відповідь на відзив (а.с.90-118), в якій зазначив таке.
Щодо укладення кредитного договору зазначає, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М.
Щодо дій ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача з укладення кредитного договору, зокрема вказує про те, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.
Кредитний договір не підписувався відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідача і не мав бути підписаним таким чином, оскільки кредитний договір між позивачем та відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
Примірники електронного кредитного договору, акцепту та оферти на його укладення, надані позивачем до суду, є їх оригіналами, й будь-які інші варіанти вищезазначених документів у позивача відсутні та не можуть бути надані до суду. При цьому, оригінали вищезазначених документів були збережені в первісному та незмінному вигляді.
Щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором вказують, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , номер якої вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.
ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім'я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою платіжних систем посередників.
Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий позивачем, є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Щодо стягнення процентів за кредитним договором, порядку їх нарахування та розміру, зазначає, що порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту.
Встановлення у кредитному договору процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитним договором, відповідає принципу свободи договору. Уклавши кредитний договір позичальник добровільно погодився з його умовами.
ТОВ «Бізнес Позика» не продовжувала строк дії кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувала проценти після закінчення строку дії кредитного договору, та не просить суд стягнути з відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору.
Щодо розміру денної процентної ставки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» зазначають, що денна процентна ставка за кредитним договором (як за умови застосування зниженої процентної ставки в день, так і за умови застосування стандартної процентної ставки в день) не перевищує розмір максимальної денної процентної ставки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», який був дозволений протягом пільгових періодів (як першого протягом 120 днів, так і наступного протягом наступних 120 днів).
Відповідно, розмір встановлених у кредитному договорі процентних ставок в день (як зниженої так і стандартної) відповідає встановленому у Законі України «Про споживче кредитування» максимальному розміру денної процентної ставки за відповідний пільговий період.
Щодо правомірності встановлення та стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту (кредитних коштів) вказують про те, що встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач, уклавши кредитний договір, погодився, зокрема, сплатити комісію за надання кредиту.
12.02.2025 року до суду відповідачем ОСОБА_1 було надано заперечення на позовну заяву (а.с.160-168), які за змістом, аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву, та в яких відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 13.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №486348-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.19-23). ТОВ «Бізнес Позика» 13.01.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №486348-КС-001 про надання кредиту (а.с. 24-28). 13.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №486348-КС-001 про надання кредиту (а.с. 29-33).
Таким чином, 13.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №486348-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1. Договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надається кредит - 16 тижнів; стандартна процентна ставка в день - 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка в день - 1,16395000, фіксована; комісія за надання кредиту - 1500,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 10000,00 грн.; строк дії договору до 04.05.2024 року, орієнтована загальна вартість наданого кредиту 21040,00 грн., орієнтована реальна річна процентна ставка 12297,45 %.
Пунктом 3.2. Договору про надання кредиту визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються за ставкою вказаною у п.2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 та Додатку №1 до договору і розраховується в порядку описаному нижче.
На підтвердження укладання кредитного договору позивачем було надано до суду копію пропозиції (оферти) укласти договір №486348-КС-001 про надання кредиту, розрахунок заборгованості, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №486348-КС-001 про надання кредиту, паспорт споживчого кредиту, візуальна форма послідовності дій клієнта, анкета клієнта, інформаційна довідка (а.с. 12-14, 16-18, 24-28, 29-33, 34, 35, 36).
Відповідач був ознайомлений з інформацією по кредиту та умовами кредитування, що підтверджується копією Паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6386 (а.с. 16-18).
До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта (електронна форма).
З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення (а.с. 34).
Згідно з повідомленням АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-250114/2027-БТ від 22.01.2025 та випискою по рахунку, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ "ПриватБанк" емітовано картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), на яку 13 січня 2024 року був зарахований платіж у сумі 10000 грн, що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с.156, 57-158).
На підтвердження виконання кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 10000 грн відповідачу також була надана інформаційні довідка №1078/12 від 17.12.2024 року ТОВ «Платежі Онлайн», зі змісту якої вбачається, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 згідно з кредитним договором №486348-КС-001 від 13.01.2024 номер платіжної картки № НОМЕР_5 (а.с.36).
Вказані докази спростовують доводи відповідача про не підтвердження позивачем перерахування кредитних коштів на його банківський рахунок.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Таким чином, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором №486348-КС-001 від 13 січня 2024 року виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів 13 січня 2024 року на банківську картку позичальника, вказану ним при заповненні анкетних (а.с. 35, 36).
Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікаторомце дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» від 13.01.2024 року №486348-КС-001 та ОСОБА_1 був підписаний шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника.
Так, у п.8 договору №486348-КС-001 від 13 січня 2024 року (а.с. 23) вказано, зокрема позичальник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; податковий номер: НОМЕР_4 ; одноразовий ідентифікатор UA-6486, 13.01.2024, 12:47:53.
Доказів на спростування відповідності анкетних даних: ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.
Таким чином, вказаний договір підписаний за допомогою електроного підпису, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Доказів про те, що персональні дані відповідача (його паспортних даних, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитного договору від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору.
Посилання відповідача на те, що ознайомлення його з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору, суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем крім паспорту споживчого кредиту, який містить інформацією по кредиту та умовам кредитування, ОСОБА_1 підписаний саме Договір №486348-КС-001 про надання кредиту від 13.01.2024 року, в якому відображені саме умови надання кредиту, з якими останній погодився, про що свідчить підпис.
Щодо аргументів відповідача про те, що наявна в матеріалах справи паперова копія договору №486348-КС-001 від 13.01.2024 не може вважатися електронним документом, оскільки не відповідає вимогам статей 5,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належними доказами укладення договору, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1,2 ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до частин 1,6 статті 95, частини 5 статті100 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
З системного аналізу положень ЦПК України вбачається, що до суду можуть бути подані оригінали електронних доказів, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі за № 755/1549/22 зазначив, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі №554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.
Таким чином, ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.
В матеріалах справи міститься паперова копія кредитного договору № 486348-КС-001 від 13 січня 2024 року.
Вказані копії надані у повному обсязі із відображенням усіх обов'язкових реквізитів.
Таким чином, в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за договором №486348-КС-001 про надання кредиту від 13 січня 2024 року з ТОВ «Бізнес Позика» в сумі кредиту 10000 грн.
Щодо виконання взятих зобов'язань за кредитними договорами відповідчем.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).
Так в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за договором №486348-КС-001 про надання кредиту від 13 січня 2024 року, укладеного з ТОВ «Бізнес Позика».
Звертаючись до суду з вказаним позовом, представник позивача зазначав про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №486348-КС-001 про надання кредиту від 13 січня 2024 року він має заборгованість, яка за даними позивача становить 27775,71 грн., з яких: 9713,60 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 17446,11 грн - сума заборгованості за відсотками, 616,00 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с. 12-14).
При цьому з розрахунку заборгованості за кредитом вбачається повернення ОСОБА_1 26.01.2024 року 286,40 грн., в рахунок повернення кредитних коштів.
У зв'язку із даними обставинами, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору в розмірі 9713,60 грн, підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення відсотків за кредитом, оскільки вствновлена договором відсоткова ставка суперечить вимогам ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір № 486348-КС-001 був укладений 13.01.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 2.4 договору, щодо встановлення стандартна процентна ставка в день - 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка в день - 1,16395000, фіксована у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
Так, 10000,00 грн. (сума отримана у позику та не повернута протягом строку дії договору) х 1,00 % = 100,00 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами).
Розрахунок заборгованості, згідно зі спірним кредитним договором, за період з 13.01.2024 (дату видачі кредиту) по 04.05.2024 (строк дії договору) включно, становить в сукупності 113 днів.
26.01.2024 року відповідачем в рахунок пошашення боргу сплачено 286,40 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором за період з 13.01.2024 року по 26.01.2024 року, становить 1400,00 грн. (100 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно, виходячи з залишку заборгованості по кредиту в сумі 10000 грн) х 14 днів (строк протягом якого розрахована заборгованість).
Розрахунок заборгованості за період з 27.01.2024 по 04.05.2024 включно, становить в сукупності 99 днів.
Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором за вищевказаний період становить 9616,86 грн. (97,14 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно, виходячи з залишку заборгованості по кредиту в сумі 9713,60 грн) х 99 днів (строк протягом якого розрахована заборгованість).
Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № 486348-КС-001 від 13.01.2024 року за період з 13.01.2024 року по 04.05.2024 року становить 11016,86 грн. (1400,00 грн + 9616,86 грн.).
Таким чином, оскільки відповідач фактично отримані кредитні кошти у добровільному порядку та встановлені в договрі строку позивачу не повернув, а також не сплатив відсотки за їх користуванням, ним не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, а також відсотків, тому позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 20730,46 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9713,60 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 11016,86 грн.
Щодо стягнення заборгованості зі сплати комісії, суд зазначає таке.
При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за комісією в розмірі 616,00 грн.
Заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про те, що положення спірного кредитного договору пр сплату комісії за надання кредиту є нікчемним в силу ст.228 ЦК України.
Так, судом встановлено, що згідно з п.2.5. договору комісія за надання кредиту: 1500 грн (а.с.19).
При цьому Умовами договору не передбачено, за які саме послуги має сплачуватися вказана комісія.
Згідно з правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі №755/11648/15-ц, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов'язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов'язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер як споживчого, відтак, і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Разом з тим, відповідно до частин першої-другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Як вбачається з матеріалів справи, комісія визначена у розмірі 1500 грн.
Однак, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, у договорі не зазначено. Посилання на те, що комісія надається за надання кредиту, є загальним та не уточнює саме вид наданих послуг.
Наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які позивачем встановлена комісія.
Зазначене вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що вказані умови кредитного договору є несправедливими.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто умови кредитного договору в частині розміру комісії за обслуговування кредиту є несправедливими.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 616 грн.
Таким чином, у зв'язку порушеннями зобов'язань відповідач має загальну заборгованість в сумі 20730,46 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9713,60 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 11016,86 грн.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 74,64 % з розрахунку: 20730,46 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 27775,71 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 74,64 % (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1808,08 грн. з розрахунку: 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 74,64 % (відсоток задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за кредитним договором №486348-КС-001 від 13.01.2024 в розмірі 20730 (двадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 46 коп., яка складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 9713 (дев'ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 60 коп.; суми прострочених платежів за відсотками за користванням кредитом - 11016 (одинадцять тисяч шістнадцять) грн. 86 коп, а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн 08 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня пр оголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: б.Лесі Українки, буд.26, офіс 411, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 10 квітня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва