Справа № 539/668/25
Провадження № 2/539/581/2025
10.04.2025 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі
головуючої судді - Гуменюк Г.М.
за участі секретаря судового засідання - Коновал Т.Г.
представника позивача - Гречуха С.М,
представник відповідача - Кузьмич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду в порядку загального позовного провадження за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачної пенсії в розмірі 151648,68грн та понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області перебувала відповідач ОСОБА_1 як отримувач пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що призначена з 15.04.2022 року.
При перевірці моніторингу працюючих було виявлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду, яка відноситься до переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №3 85 розділ «1 Керівники закладів охорони здоров'я та їх заступники», що дає право на пенсію за вислугу років. На дату призначення пенсії та й на даний час займає посаду директора комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради.
01.06.2023 пенсійну виплату ОСОБА_1 призупинено до з'ясування.
14.06.2023 ОСОБА_1 подала заяву №435 через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України і долучила до заяви довідку від 13.06.2023 року №46 про те, що вона працює в комунальному підприємстві «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради на посаді директора з 11.03.2022 року і по теперішній час на посаді, яка не дає права на пенсію по вислузі років. За результатами розгляду заяви пенсійна справа приведена у статус діючої та поновлена виплата пенсії за вислугу років.
Надалі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області виплату пенсії за вислугу років повторно призупинено до з'ясування.
30.06.2023 року ОСОБА_1 зверталася через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України і долучила до заяви №457 довідку від 30.06.2023 №51, видану комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» про те, що посадова інструкція директора зобов'язує займатися управлінням і адмініструванням і виключає зайняття медичною діяльністю. За результатами розгляду заяви пенсійна справа приведена у статус діючої та поновлена виплата пенсії за вислугою років.
На підставі наданого роз'яснення Пенсійного фонду України №2800-030102-9/49173 від 01.09.2023 року відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 03.10.2023 року прийнято рішення №164850007638 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
У зв'язку з даною обставиною за період з 15.04.2022 року по 31.05.2023 року визначено суму переплати пенсії в розмірі 151648, 68 грн., так як відповідачу нараховувалася і виплачувалася пенсія право на яку відсутнє, Позивач вважає, що мала місце рахункова помилка, а тому просить позовні вимоги задовольнити, стягнувши вище зазначену суму із відповідача.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24.02.2025 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
10.03.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що посада на якій вона працює не є посадою лікаря і дає їй право на пенсію за вислугу років. Крім того, вважає, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, якими доведено саме її вину у тому, що виплата пенсії відбулася у зв'язку із поданням завідомо недостовірних відомостей та наявності інших зловживань з її боку чи подання страхувальником недостовірних даних, окрім того зазначає, що відповідачем не вказано яка саме рахункова помилка має місце, тому вважає позов не підлягає задоволенню.
14.03.2025 року ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, зазначивши, що кошти набуті безпідставно.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Надала суду пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
ОСОБА_1 звернулась до відділу ПФУ із заявою про первинне призначення пенсії 15.04.2022.
На обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області перебувала ОСОБА_1 , як отримувач пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену з 15.04.2022 року.
При перевірці моніторингу працюючих було виявлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду, яка відноситься до переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385 розділ «1 Керівники закладів охорони здоров'я та їх заступники», що дає право на пенсію за вислугу років. На дату призначення пенсії і в даний час займає посаду директора комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради.
З 01.06.2023 пенсійну виплату ОСОБА_1 призупинено до з'ясування.
14.06.2023 ОСОБА_1 подала заяву №435 через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України і долучила до заяви довідку від 13.06.2023 року №46 про те, що вона працює в комунальному підприємстві «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради на посаді директора з 11.03.2022 року і по теперішній час на посаді, яка не дає права на пенсію по вислузі років.
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області та перевірено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду заяви пенсійна справа приведена у статус діючої та поновлена виплата пенсії за вислугу років.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області виплату пенсії за вислугу років повторно призупинено до з'ясування.
30.06.2023 року ОСОБА_1 зверталася через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України і долучила до заяви №457 довідку від 30.06.2023 №51, видану комунальним підприємством «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» про те, що посадова інструкція директора зобов'язує займатися управлінням і адмініструванням і виключає зайняття медичною діяльністю.
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та перевірено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та за результатами розгляду заяви пенсійна справа приведена у статус діючої та поновлена виплата пенсії за вислугою років.
Згідно роз'яснення Пенсійного фонду України №2800-030102-9/49173 від 01.09.2023 року наданого Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області: «Пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи. Право на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи особи визначається за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909). Згідно з Переліком № 909 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) в закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 № 385 (далі - Перелік № 385). При цьому необхідно враховувати, що згідно з Переліком № 385 конкретні назви посад керівників закладів охорони здоров'я визначаються чинними типовими та штатними нормативами закладів охорони здоров'я. Враховуючи зазначене, період роботи на посаді директора комунального підприємства “Лубенська лікарня інтенсивного лікування» зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
На підставі наданого роз'яснення Пенсійного фонду України №2800-030102-9/49173 від 01.09.2023 року відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 03.10.2023 року прийнято рішення №164850007638 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявник працює на посаді яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, скасовано рішення від 21.04.2022 про призначення пенсії з 15.04.2022 згідно заяви від 15.04.2022 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідачка не погодилася з прийнятим рішенням Пенсійного фонду України, та оскаржувала дії управління до суду.
Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №164850007638 від 03 жовтня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення її виплати - 01 червня 2023 року та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії, що утворилася після припинення її виплати.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 року у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 440/2752/24, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 440/2752/24 скасовано. Прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 обіймає посаду, яка відноситься до переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385 розділ 1 Керівники закладів охорони здоров'я та їх заступники що дає право на пенсію за вислугу років. Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській, ОСОБА_1 за період з 15.04.2022 року по 31.05.2023 року було нараховано та виплачено пенсію у розмірі 151648,68 грн.
З метою до судового врегулювання спору та повернення переплати пенсії управління направлено лист 1600-0212-8/77771 від 24.10.2023 року про повернення коштів, проте кошти до подачі позовної заяви не надходили.
Отже, з 15.04.2022 року по 31.05.2023 року відповідачу нараховувалась та виплачувалась пенсія, право на яку відсутнє.
Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги ГУ ПФУ в Полтавській області до ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Так, суд встановив, що між сторонами виник спір щодо повернення надміру виплаченої відповідачці пенсії за вислугою років, яка, була призначена та виплачувалась їй за період з 15.04.2022 по 31.05.2023 безпідставно.
Положеннями частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.
Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Аналіз положень ст.1215 ЦК України дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом безпідставно набута особою пенсія не підлягає поверненню, натомість закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Отже, виходячи із характеру та суті даного спору, вимог діючого законодавства, суд вважає, що обов'язковому доказуванню під час розгляду даної справи підлягає факт рахункової помилки позивача при виплаті пенсії відповідачці та недобросовісності (зловживань) з її боку.
На правильне застосування вказаних норм звертав увагу Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 у справі №545/163/17.
Таким чином, повернення надмірно виплаченої суми пенсії передбачає стягнення зазначеної суми у випадку, якщо є рахункова помилка позивача при виплаті пенсії та така надмірна сплата відбулась з вини набувача, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Закон встановлює два виключення з цього правила: по - перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по - друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 по справі №404/4822/15-ц (провадження №14-55цс19) зазначено, що повернення надмірно сплачених сум пенсій можливе шляхом стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, у випадку надання ним недостовірних (явно неправильних) даних, тобто у випадку недобросовісної поведінки набувача.
Отже, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання.
Зазначене узгоджується з правовими позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 (справа №554/6495/17-ц), від 31.10.2019 (справа №607/657/17) та від 20.03.2019 (справа №345/1493/17-ц).
Суду не надано жодних доказів існування рахункової помилки, що виразилась у нарахуванні та виплаті пенсії, на підставі яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що ця помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов'язаною з неналежним виконанням обов'язків службовою особою, відповідальною за обчислення та нарахування пенсії. У судовому засіданні представник позивача погодився із тим, що рахункової помилки не було. Фактично лише після отримання роз'яснення Пенсійного фонду України №2800-030102-9/49173 від 01.09.2023 року, було 03.10.2023 року прийнято рішення №164850007638 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 скористалась своїм правом та оскаржила вказане рішення до суду, в результаті судового розгляду суд прийшов до висновку що Головне управління діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Однак рішення суду аж ніяк не свідчить про наявність рахункової помилки так і недобросовісності з боку ОСОБА_1 .
Позивач в порушення вимог ст.12, 13, 81 ЦПК України не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 як при зверненні до нього 15.04.2022 за первинним призначенням пенсії за вислугою років, так і в подальшому, діяла недобросовісно, допустила будь-які зловживання, зокрема, свідомо, навмисно подала документи, які містять недостовірні відомості з метою незаконного отримання пенсії або знала про обставини, що можуть вплинути на отримання пенсії та свідомо, навмисно не повідомила (приховала) ці обставини. У судовому засіданні представник позивача визнав, що вини відповідачки ОСОБА_1 у її діях немає. Таким чином, позивачем не доведено недобросовісність набувача, яка-б сприяла безпідставному нарахуванню та виплаті пенсії, оскільки саме з цією обставиною положення ст. 1215 ЦК України пов'язують можливість повернення безпідставно набутих коштів.
В даному випадку надмірна виплата відбулась за відсутності рахункової помилки, а саме як встановлено судом та не заперечувалося позивачем по справі, відповідачу нараховувалася та виплачувалася пенсія право на яке відсутнє, рішення ж про призначення та нарахування пенсії належить до компетенції органів Пенсійного Фонду України. Допущена помилка не може бути віднесена до рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов'язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за призначення та нарахування пенсії.
Окрім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
За таких обставин, оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів не підлягає задоволенню.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню відповідачем не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, м.Полтава, вул.Гоголя, 34, код 13967927.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя Г.М. Гуменюк