11 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 686/31558/24
провадження № 61-2920ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про розкриття банківської таємниці,
У березні 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме: для сплати судового збору та надання уточненої редакції касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали заявником надано квитанцію про сплату судового збору та уточнену редакцію касаційної скарги.
Касаційна скарга, зокрема і з урахуванням наданих уточнень, не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
В уточненій редакції касаційної скарги ГУ ДПС у Хмельницькій області посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, зокрема на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.4 статті 73 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема, в розрізі відмови у задоволенні заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю з підсав відсутності цу матеріалах справи лста про надання документів чи його повернення без вручення з причин відсутності адресата за місцем реєстрації.
Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/18531/19).
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Саме лише посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, без зазначення конкретних норм права, щодо яких відсутній правовий висновок, його обґрунтування, не свідчить про невиконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо належного обґрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Питання, пов'язані з розкриттям інформації, яка містить банківську таємницю, висвітлені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 646/3518/19 (провадження № 61-196св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19 (провадження № 61-8131св21) та від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21 (провадження № 61-10767св21), від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21 (провадження № 61-1578св23), від 13 червня 2023 року у справі № 752/18344/21 (провадження № 61-12155св22), від 24 квітня 2023 року у справі № 758/6507/18 (провадження № 61-10185св 22), від 17 жовтня 2023 року у справі № 752/30877/21 (провадження № 61-4688св23), 15 лютого 2024 року у справі № 757/287/21-ц (провадження № 61-6629св23), що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника, буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи заявника зводяться до незгоди із позицією судів у цій справі з посиланням при цьому на обставини, яким суди надавали оцінку, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначене свідчить про формальний підхід заявника до оформлення касаційної скарги.
У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов'язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом.
Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Оскільки у відведений судом строк, недоліки касаційної скарги не усунуто, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтею 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про розкриття банківської таємниці вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков