12 грудня 2007 р. № 49/188-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДП “Санаторій “Березівські мінеральні води” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2007р.
у справі№49/188-07 господарського суду Харківської області
за позовомХарківського обласного КП “Дирекція розвитку інфраструктури територій”
до ДП “Санаторій “Березівські мінеральні води” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”
простягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача:Кануннікова Т.М. -за довіреністю від 04.01.2007р.
відповідача:Пшеничний Ю.Л. -за довіреністю від 01.10.2007р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2007р. (суддя Кононова О.В.)в задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 7000грн. витрат та оплату послу адвоката.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2007р. (судді Шутенко І.А. -головуючий, Бабакова Л.М., Гончар Т.В.) рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2007р. скасовано та прийнято нове рішення; позов задоволено повністю; стягнуто з відповдіача на користь позивача 72283,20грн. основного боргу, 1634,73грн. інфляційних витрат, 362,41грн. річних, 760,53грн. державного мита за подання позовної заяви, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 380,26грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішення Дергачівської районної ради XXVI сесії IV скликання від 12.08.2005 року “Про надання згоди на передачу цілісного майнового комплексу Дергачівського комунального підприємства теплових мереж в управління обласному комунальному підприємству “Дирекція розвитку інфраструктури території” та п.1 договору про користування майном, що перебуває у спільній власності територіальної громади сіл, селищ, міста Дергачівського району №01/09-05 від 30.09.2005р., Харківському обласному комунальному підприємству “Дирекція розвитку інфраструктури” були передані тепломагістралі довжиною 23378пог.м., що також підтверджується актом приймання-передачі майна від 30.09.2005 року.
01.10.2005р. між ДП Санаторій „Березівські мінеральні води” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та ХО КП „Дирекція розвитку інфраструктури територій”, було укладено договір на постачання теплової енергії за №96. Також, сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу, умови припинення подачі теплової енергії, перелік об'єктів постачання теплової енергії споживачу, обсяги постачання теплової енергії споживачу, схему траси, що перебуває на балансі споживача.
27.03.2007 року було проведено перевірку технічного стану теплових мереж, мереж гарячого водопостачання, паропроводів, за результатами якої був складений акт від 27.03.2007р. на предмет обстеження технічного стану теплових мереж, мереж гарячого водоспоживання, паропроводів, які належать Харківському обласному комунальному підприємстві “Дирекція розвитку інфраструктури території” та які знаходяться на території санаторія “Берегівські мінеральні води”.
Відмовляючи у позові, господарський суд першої інстанції виходив з того, що зазначений акт не встановлює особу, яка вчинила правопорушення, не підтверджує настання негативних наслідків для позивача у вигляді збитків та розмір цих збитків.
Крім того, господарський суд першої інстанції не прийняв акт від 27.03.2007р. в якості належного доказу в підтвердження вчинення відповідачем правопорушення та завдання позивачу збитків у розмірі 72283,20 грн., оскільки до складу комісії, яка здійснювала перевірку теплових мереж, в якості представника відповідача включено ОСОБА_1, однак акт від 27.03.2007р. підписано іншою особою - ОСОБА_2, який на думку суду першої інстанції, не мав повноважень на представництво підприємства у складі комісії.
Також, господарський суд Харківської області зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів завдання відповідачем збитків, не доведено розмір цих збитків, не підтверджено наявності причинного зв'язку між поведінкою відповідача та шкодою, завданою позивачеві, не доведено вини відповідача, як особи, яка, на думку позивача, заподіяла шкоду.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно акту від 27.03.2007р. перевіряючими було встановлено самовільне врізання трубопроводів від 2-х котельних, 4-х топочних та вказані обсяги робіт, які спричинили порушення технічного стану тепломагістралі, мереж гарячого водопостачання та паропроводу.
Строк дії договору на постачання теплової енергії за №96 від 01.10.2005р., укладеного між ДП Санаторій „Берегівські мінеральні води” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та ХО КП “Дирекція розвитку інфраструктури територій”, закінчився 01.10.2006р. Новий договір на постачання теплової енергії сторонами не укладався.
В зв'язку з тим, що під час опалювального періоду постачання теплової енергії через тепломагістраль, яка належить позивачу, було безперервним, враховуючи, що приміщення відповідача опалювалось без укладання договору на постачання теплової енергії між сторонами у справі на новий опалювальний період з жовтня 2006 року по травень 2007р., колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у відповідача виникла заборгованість за транспортування теплової енергії.
При цьому суд погодився зі здійсненим позивачем розрахунком об'єму транспортованої теплоенергії та заборгованості за період з 01.10.2006р. по 01.05.2007р., виходячи з погоджених сторонами показників минулого періоду, тобто з 01.10.2005р. по 01.05.2006р.
Вищий господарський суд України не може погодитися з переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.
Так, суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що приміщення відповідача опалювалось без укладання договору на постачання теплової енергії між сторонами у справі на новий опалювальний період з жовтня 2006 року по травень 2007р., не дослідив в сукупності положення договору на постачання теплової енергії за №96 від 01.10.2005р. щодо терміну його дії. Зокрема, поза правовою увагою суду залишився п.10.4 вказаного договору, згідно якого договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Апеляційний господарський суд не дав оцінки умовам договору в цій частині і не встановив, чи було заявлено сторонами (стороною) про припинення договору у визначеному цим договором порядку, та, відповідно, чи припинилися відносини між сторонами за договором, виходячи з цих умов, чи навпаки, договір вважається пролонгованим.
Місцевий господарський суд також з належною повнотою не встановив вищевказані обставини щодо терміну дії договору на постачання теплової енергії за №96 від 01.10.2005р., його припинення чи пролонгації.
Встановлення вказаних обставин є суттєвим для вирішення даного спору.
Суд апеляційної інстанції підтримав доводи позивача про те, що вчинення відповідачем вказаного порушення та завдання позивачу збитків встановлено актом від 27.03.2007 року, зазначивши, що акт відповідачем оскаржено не
було. Таке зазначення суду є безпідставним, оскільки вказаний акт перевірки спрямований на фіксацію певних обставин та не є актом нормативного або ненормативного характеру, що може бути оскаржений.
Також суд апеляційної інстанції невмотивовано залишив поза увагою доводи відповідача про те, що у спірний період позивач взагалі залишився без опалення і ніякого теплопостачання у вказаний період не отримував, що підтверджується численними фактами повернення відпочиваючими та підприємствами путівок у зв'язку з відсутністю в санаторії опалення у цей період (а.с.97-98).
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2007р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2007р. у справі №49/188-07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький