Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/749/25
Номер провадження: 1-кп/511/212/25
11 квітня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162300000065 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.01.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калачівка Тарутинського району Одеської області, громадянин України, офіційно не працюючого та не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 будучи неодноразово притягнутим, а саме: 30.04.2024 року, 29.07.2024 року та 07.01.2025 року постановами Роздільнянського районного суду Одеської області до адміністративної відповідальності по ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він спільно проживає, знову посягнув на права і свободи, честь і гідність ОСОБА_6 , за наступних обставин.
Нормами пункту 3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 , 24 січня 2025 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, всупереч вимогам ст. ст. 51, 52, 68 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», знаходячись на подвір'ї будинку за місцем сумісного проживання з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 знову, як і неодноразово раніше (06.04.2024 року приблизно о 17,00 годині, 24.07.2024 року приблизно о 22 годині 30хвилин, 07.01.2025року приблизно о 18.00 годині), посягнув на права і свободи, честь і гідність ОСОБА_6 та усвідомлюючи свої неправомірні дії, знову, вчинив відносно останньої психологічне насильство шляхом висловлення образ у вигляді нецензурної лайки, а також погрози фізичною розправою, словесно принижуючи її людську честь та гідність, чим спричинив потерпілій психологічні страждання та стійке погіршення якості її життя.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що дійсно він проживає разом із з ОСОБА_6 як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_2 . Проживають нормально, але іноді, між ними відбувалися сварки, внаслідок яких його дружина викликала поліцію і на нього неодноразово складались адміністративні протоколи за вчинення домашнього насильства. Так, в останній раз, 24.01.2025 року близько о 15.30 годині він з ОСОБА_6 , знаходячись на подвір'ї будинку за сумісним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , перебував в стані алкогольного сп'яніння та в черговий раз розпочав сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 . В ході сварки він ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Крім того, ОСОБА_5 повідомив, що наразі він зі своєю цивільною дружиною примирилися, не сваряться і продовжують проживати однією сім'єю, він дуже любить свою дружину та попросив у ОСОБА_6 пробачення.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона з ОСОБА_5 проживають, як чоловік та дружина, за адресою: АДРЕСА_2 . 24.01.2025 року близько о 15.30 годин, вона із ОСОБА_5 знаходились на подвір'ї дома, де проживають за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння почав її ображати нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
ОСОБА_6 підтвердила, що ОСОБА_5 попросив у неї пробачення, і вони примирилися.
Таким чином показання обвинуваченого ОСОБА_5 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Також вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:
- витягом з єдиного реєстру досудового розслідування про порушення кримінального провадження №12025162300000065 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.01.2025 року за заявою потерпілої ОСОБА_6 від 25.01.2025 року (а.к.п.28);
- заявою ОСОБА_6 від 25.01.2025 року про вчинення кримінального правопорушення (а.к.п. 31);
- постановами Роздільнянського районного суду Одеської області від 30.04.2024 року, 29.07.2024 року та 07.01.2025 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП з накладенням на нього адміністративних стягнень. (а.к.п.41-47);
- протоколом проведення слідчого експерименту проведеного за участю потерпілої ОСОБА_6 від 30.01.2025 року (а.к.п.48-55)
Відтак обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред'явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичні обставини і не заперечував проти них.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства, а також фізичного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він задовільно характеризується за місцем проживання (а.к.п.36), є особою раніше не судимою в силу ст.89 КК України (а.к.п.37), на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, ( а.к.п. 35)
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_5 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язків, передбачених п.2 ч.3 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації, (а.к.п.60-66 ).
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_5 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді обмеження волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та ч.2 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.2 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого інші обов'язки та заборони, передбачені ч.1 ст.91-1 КК України, оскільки останній вчинив злочин, пов'язаний з домашнім насильством.
Так суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; п.4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Крім того, відповідно до вимог ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.
Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (стаття 1Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству").
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння:, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер. Домашнє насильство починається з «незначних дрібниць». Потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти. Тому, враховуючи, що ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, протиправні дії вчиняв протягом тривалого часу, вчиняв вказані дії в стані алкогольного сп'яніння, що призвело до дестабілізації нормальної обстановки у родині, вчиняв насильство щодо своєї цивільної дружини ОСОБА_6 , що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя, втрати позитивних емоцій, наявності негативних переживань у потерпілої, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого, як до особи, яка вчинила домашнє насильство необхідно застосувати обмежувальний захід у вигляді проходження програми для кривдників на максимально визначений ч. 3 ст. 91-1 КК України строк.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст. 368, ст. 369- ст.371,ст.373, ст.374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України і призначити йому покарання, у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно п.2, 4 ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_5 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Відповідно до п.5 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_5 не обирати.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учасникусудового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1
Виготовлено в автоматизованій системі документообігу суду.
Вирок суду не набрав законної сили.
Оригінал цього Вироку знаходиться в матеріалах Роздільнянського районного суду Одеської області.
Секретар судового засідання: ОСОБА_2
11.04.2025 року