Справа № 127/18757/24
Провадження № 2/127/2559/24
Іменем України
09 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Бойко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини.
08.04.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити Державній міграційній службі України видавати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис в ЄДР №20181025-04838, до набрання законної сили рішенням у справі №127/18757/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини.
Подана заява мотивована тим, що позивачу стало відомо, що відповідачка по справі ОСОБА_3 звернулася до ДМС України з метою виготовлення дитині ОСОБА_4 повторного паспорта громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, у ОСОБА_4 наявний паспорт громадянина Украхїни для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 07.04.2023 року, строком дії до 07.04.2027 року. Зазначений паспорт знаходить у позивача. Таким чином, дії відповідачки щодо отримання для їхньої дитини ще одного паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в умовах наявного спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, можна розцінювати як намір відповідачки незаконно вивезти дитину за кордон. Вищевикладене і стало підставою для звернення до суду із вказаною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, розгляд заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд доходить такого висновку.
За правилами ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Положеннями ч. 2 ст. 149 ЦПК України унормовано, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно з п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правилами ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» закріплено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Так, положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову, в тому числі: заборона вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
З огляду на наведене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Тлумачення наведених вище норм законодавства свідчить, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України застосувати заборону щодо виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Крім того, згідно Постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.
В інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України не є можливим. Тому, у разі вжиття заходів заборони видачі закордонного паспорта дитині, це прямо буде обмежувати право дитини на виїзд за межі України.
Крім того, заявником не додано доказів, які б свідчили про неможливість невиконання рішення суду у випадку видачі паспортного документа.
З огляду на викладене, обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони видавати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, не відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.
Водночас, посилання заявника на виготовлення паспорта з метою незаконного виїзду за кордон дитини, не може бути покладене судом в основу процесуального рішення згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, оскільки такі посилання представника заявника не підтвердженні належними доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.03.2022 №64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стані з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, востаннє продовжено Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Постановою КМУ від 01.03.2022 №179 внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України. Постановлено серед іншого, що виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/ документів, що містять відомості про особу, визнаних Держприкордонслужбою.
Спрощена процедура перетину державного кордону обумовлена ризиками для життя та здоров'я цивільного населення у зв'язку з введенням воєнного стану, а тому, на думку суду, у разі початку активних бойових дій у регіоні проживання дитини, відсутність паспорту, не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини й нестиме загрозу для її благополуччя та життя.
Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих представником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, зокрема з огляду на якнайкращі інтереси дитини, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 149, 150, 152, 153, 261, 268 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: