ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 39/101
10.12.07
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Західенерго"
до Державного підприємства "Вугілля України"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Луганськвугілля"
про стягнення 34101,36 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: не з'явилися.
Від відповідача: не з'явилися.
Від третьої особи: не з'явилися.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 34101,36 грн. збитків, завданих поставкою вугілля неналежної якості. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р., укладеним між позивачем та відповідачем, позивач поніс збитки. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Ухвалою суду від 18.10.2007р. порушено провадження у справі № 39/101 та призначено справу до розгляду на 12.11.2007р.
Ухвалою суду від 12.11.2007р., на підставі ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство “Луганськвугілля», та, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 29.11.2007р.
В судовому засіданні, призначеному на 29.11.2007р., оголошувалася перерва до 10.12.2007р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Представник третьої особи, у судові засідання з'явився, надав письмове пояснення по справі, яким проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі.
В судовому засіданні, призначеному на 10.12.2007р., оголошувався повний текст рішення суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
28.01.2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Західенерго» (позивачем) і Державним підприємством “Вугілля України» (відповідачем) укладено договір поставки № 4-01/1-П, відповідно до п. 1.1. якого постачальник (відповідач) на умовах передбачених даним договором зобов'язався поставити, а покупець (позивач) -прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження.
Умовами договору було встановлено, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах, погодженим графіком, на умовах DDU -залізнична станція ТЕС покупця (п. 2.1.). Мінімальна партія відвантаження -залізничний піввагон (п. 2.1.).
Термін дії договору було визначено сторонами з моменту підписання, тобто з 28.01.2004р. до 31.12.2004р. (п. 9.10).
Додатковою угодою № 8-1 від 11.06.2004р. до договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р. сторони встановили якісні показники на вугілля, що поставляється за вказаним договором (п. 1), встановили порядок розрахунків вартості вугілля (п. 2) та встановили, що приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань», ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи». Методичні вказівки.», ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях», та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить чинному законодавству.
Додатковою угодою № 2-10/05 від 25.10.2005р. до договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р. дію договору було продовжено до 31.12.2006р.
На виконання умов договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р. та додаткових угод до нього відповідачем 20.12.2006р. на адресу Бурштинської ТЕС за залізничними накладними: № 48936455 (вагон № 65555807), № 48936456 (вагон № 66169277), № 48936457 (вагон № 66448416), № 48936458 (вагон № 67845016), № 48936459 (вагон № 67358820) направлено вугілля марки ГСШ 0-13 загальною масою 339000,00 кг (далі -спірне вугілля).
Пунктом 5.3. договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р. було встановлено, що у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії ТЕС вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів від ТЕС вантажоотримувача направляє виклик постачальнику -прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення. У випадку неприбуття представника постачальника у визначений строк, результати по кількості та якості партії вугілля, визначеної ТЕС вантажоотримувача, є дійсними для сторін та вказуються в Акті звіряння по кількості та якості (п. 5.3.1.).
Відповідно до п. 5.4. договору сторони передбачили, що кожна з сторін має право перевірити якість поставленої партії вугілля. Аналіз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Результати аналізів підтверджені актом, складеним експертом Торгово-промислової палати України є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача.
Згідно п. 5.5. договору претензії покупця не будуть прийняті, якщо він не забезпечить своєчасне виконання умов п. 5.3. даного договору.
При прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС встановлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору. Так, фактичний вміст золи у вугіллі, поставленому в залізничних вагонах: № 65555807, № 66169277, № 66448416, № 67845016, № 67358820 становив від 35,4% проти 30% гранично допустимого вмісту золи за додатковою угодою № 8-1 від 11.06.2004р. до договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р., що підтверджується Актом приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 6837 від 22.12.2006р., підписаного представниками вантажоодержувача та представником вантажовідправника -Фроловою Л.М. за довіреністю № 16 від 21.12.2006р., відповідно до якої Державне підприємство “Луганськвугілля» (третя особа) довірило вказаній особі представляти інтереси підприємства на Бурштинській ТЕС при проведенні спільного опробовування, підписувати акти спільного опробовування та бути присутньою при проведенні хіманалізу. Вказана довіреність була видана на підставі довіреності № б/н від 18.01.2006р., виданої Державним підприємством “Вугілля України» (відповідачем) відокремленому підрозділу “Луганськвуглепостачання» Державного підприємства “Луганськвугілля» (третій особі), за якою останнє уповноважено виступати від імені Державного підприємства “Вугілля України» перед третіми особами під час здійснення дій, обумовлених, зокрема, договором поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р. Для чого ВП “Луганськвуглепостачання» ДП “Луганськвугілля» надано право проводити від імені ДП “Вугілля України» звіряння якості і кількості вугілля, проводити сумісне опробовування вугілля, поставленого, зокрема, на теплові електричні станції (ТЕС) ВАТ “Західенерго» в рахунок договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р., та підписувати у зв'язку з цим відповідні акти та виконувати всі необхідні дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.
Про поставку на Бурштинську ТЕС залізничних вагонів із вугіллям неналежної якості вантажовідправник був повідомлений вантажоотримувачем телеграмою від 25.12.2006р., якою був також попереджений про повернення вантажу.
З огляду на зазначене, заперечення відповідача з того приводу, що в порушення п. 5.3. договору представників відповідача та вантажовідправника не було викликано позивачем, судом не приймається, оскільки представники відповідача та вантажовідправника приймали участь в прийманні товару. Відповідачем також не надано суду доказів на спростування доводів позивача щодо неналежної якості поставленого вугілля.
Додатком № 12/06-Б від 30.11.2006р. до договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004р. було встановлено, що при перевищенні показником якості максимального показника з допустимого діапазону значень, покупець має право повернути вугілля постачальнику, при цьому витрати, пов'язані з його транспортуванням несе постачальник, або прийняти на умовах, визначених в додатковій угоді № 8-1 від 11.06.2004р.
Відповідно до п. 7.1. договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Вугілля неналежної якості загальною масою 339000,00 кг було повернуто вантажовідправнику 27.12.2006р. в залізничних вагонах: № 65555807, № 66169277, № 66448416, № 67845016, № 67358820, що підтверджується квитанцією на групу вагонів № Е 569604, виданою залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.
З метою досудового врегулювання господарських відносин, позивач на адресу відповідача направив претензія від 29.01.2007р. № 119-010 на суму 34101,36 грн. з вимогою в семиденний строк відшкодувати завдані збитки. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав, можуть бути, зокрема, відшкодування збитків, припинення правовідношення.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати зроблені управленою стороною.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені недержавних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:
- протиправної дії чи бездіяльності особи;
- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;
- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;
- вини боржника.
Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.
Під збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, розуміють, витрати, яких особа зазнала.
Заподіяння збитків позивачу в результаті вищезазначених дій відповідача полягає в тому, що внаслідок поставки вугілля неналежної якості позивач поніс витрати по поверненню вугілля неналежної якості.
У зв'язку із поверненням вугілля неналежної якості відповідач поніс витрати на загальну суму 34101,36 грн., в тому числі: витрати на сплату провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Слов'яносербськ Донецької залізниці в сумі 25096,80 грн., що підтверджується квитанцією на групу вагонів № Е 569604 від 27.12.2006р. та переліком № 38 від 27.12.2006р. виданим залізницею; витрати на оплату за користування вагонами за час простою вагонів на території Бурштинської ТЕС в сумі 8706,00 грн., що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 2345/2188 від 27.12.2006р. та переліком № 30 від 29.12.2006р. виданим залізницею; витрати на оплату за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 298,77 грн., що підтверджується накопичувальною карткою для додаткових зборів № 27.12.0874 від 27.12.2006р. та переліком № 30 від 29.12.2006р. виданим залізницею.
Про наявність причинного зв'язку між протиправною дією відповідача та збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.
Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків має право на їх відшкодування.
Вищевикладене свідчить про існування всіх умов настання відповідальності за заподіяння збитків, отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених збитків в розмірі 34101,36 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 341,01 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ № 32709929, рахунок № 260093016513 в АК “Промінвестбанк» м. Києва, МФО 300012), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Відкритого акціонерного товариства “Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код ЄДРПОУ № 23269555; рахунок № 26001313413357 в АК “Промінвестбанк» м. Львова, МФО 325633) 34101,36 грн. (тридцять чотири тисячі сто одну гривню 36 коп.) збитків, 341 (триста сорок одну) грн. 01 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Гумега О. В.