"01" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5245/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Чолак Ю.В.,
за участю представників сторін за первісним позовом:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Лапін К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до відповідача: Фізичної особи-підприємця Щуренко Євгена Костянтинович про стягнення 74321,04 грн заборгованості, та за зустрічною позовною заявою Фізичної особи-підприємця Щуренко Євгена Костянтиновича до відповідача: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання договорів недійсними,
зазначає наступне:
Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (надалі - Управління, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Щуренко Євгена Костянтиновича (надалі - ФОП Щуренко Є.В. , Відповідач) 74321,04 грн заборгованості, з яких 56162,70 грн заборгованості за укладеним 09.09.2020 договором № ТС-1018/20 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (31450,40 грн основного боргу, 2020,75 грн пені, 19295,99 грн інфляційних нарахувань, 3395,56 грн 3% річних) та 18158,34 грн заборгованості за укладеним 09.09.2020 договором № ТС-1019/20 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (10693,16 грн основного боргу, 668,05 грн пені, 5642,64 грн інфляційних нарахувань, 1154,49 грн 3% річних), у зв'язку із порушенням взятих на себе за укладеними договорами зобов'язань в частині своєчасного та остаточного внесення плати до моменту припинення строку дії (впродовж 07.09.2020 - 26.01.2021).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 29.11.2024 позовній заяві Управління присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/5245/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 4.12.2024 прийнято позовну заяву Управління до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5245/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10 грудня 2024 року представник ФОП Щуренко Є.К. звернувся із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 11.12.2024 до електронного кабінету представника ФОП Щуренко Є.К. підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено матеріали позовної заяви разом із ухвалою про відкриття провадження у справі.
26 грудня 2024 року використовуючи підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ФОП Щуренко Є.К. представлено до господарського суду зустрічну позовну заяву.
27 грудня 2024 року ФОП Щуренко Є.К. представлено клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2024 постановлено перейти до розгляду справи № 916/5245/24 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 28.01.2025; зустрічну позовну заяву ФОП Щуренко Є.К. залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви - надати докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 30.12.2024 о 20:10 до електронного кабінету представника ФОП Щуренко Є.К. підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2025 зустрічну позовну заяву ФОП Щуренко Є.К. повернуто заявнику у зв'язку із не усуненням встановлених судом недоліків.
20 січня 2025 року від ФОП Щуренко Є.К. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору (квитанції) розміром 2422,00 грн.
Також, 20 січня 2025 року використовуючи підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ФОП Щуренко Є.К. представлено до господарського суду зустрічну позовну заяву, в якій просить:
визнати недійсним договір на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 09.09.2020 за № 1018/20, укладений між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Щуренко Євгеном Костянтиновичем ;
визнати недійсним договір на право користування місцями для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 09.09.2020 за № 1019/20, укладений між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Щуренко Євгеном Костянтиновичем .
Обґрунтовуючи підстави звернення із зустрічним позовом посилається на те, що предмет оспорюваних правочинів передбачає надання права за плату тимчасово використовувати місце для розташування тимчасових споруд на території, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси або підпорядкованих останній особам, та не передана у власність іншим особам. Так само, як і плата за відповідне місце розраховується щодо комунальної власності, розміщеної на території територіальної громади міста Одеси.
Поряд із наведеним станом на дату укладення правочинів ФОП Щуренко Є.К. був власником відповідної земельної ділянки, відтак Управління не мало відповідного обсягу прав для укладення правочинів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та об'єднано її в одне провадження з первісним позовом у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 відкладено підготовче засідання на 27 лютого 2025 року.
5 лютого 2025 року ФОП Щуренко Є.К. представлено відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні первісного позову, посилаючись на відсутність в Управління відповідного обсягу прав на укладення правочинів, оскільки предмет правочинів не відповідає фактичним обставинам правовідносин між сторонами, адже ФОП Щуренко Є.К. є власником відповідної земельної ділянки.
14 лютого 2025 року Управлінням представлено відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що форма укладеного договору затверджена відповідним рішенням Одеської міської ради, безпосередньо ФОП Щуренко Є.К. звертався до Управління із заявами про укладення кожного договору, особисто підписав кожну із заяв, так сам як і укладені договори. Затверджені Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Одесі передбачають обов'язок заявника повідомити Управління про намір розташування споруди на місці, що перебуває у приватній власності.
При цьому 26.01.2021 року відповідні договори припинили свою дію внаслідок анулювання паспортів прив'язки, у зв'язку із встановленням факту виконання будівельних робіт з облаштування фундаменту.
20 лютого 2025 року ФОП Щуренко Є.К. представлено відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій посилається на те, що можливість укладення договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності передбачає перебування відповідного місця виключно у власності територіальної громади або підпорядкованій їй організації; данні державного земельного кадастру є відкритими, відтак Управління мало перевірити власника земельної ділянки, не очікуючи звернення останнього.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06 березня 2025 року.
28 лютого 2025 року Управлінням представлено заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що форму та зміст договору затверджено відповідним рішенням Одеської міської ради, те, що Управління не є розпорядником інформації Державного земельного кадастру та не може нести відповідальність за відсутність повідомлення заявником про перебування відповідної земельної ділянки в його власності. Додаткового зазначає, що власники та землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Окремо, 28.02.2025 Управлінням представлено заяву про застосування строку позовної давності посилаючись на те, що оспорювані правочини укладено у вересні 2020 року, а зустрічний позов про визнання їх недійсними представлено у січні 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 6.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 1 квітня 2025 року.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 6.03.2025 до електронного кабінету Управління підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу призначення судового засідання на 1 квітня 2025 року.
У призначене на 1 квітня 2025 року судове засідання представник Управління не з'явився.
Приписами частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи наявні в матеріалах справи сформовані автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки про доставку до електронного кабінету Управління підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі кожної із постановлених ухвал у справі, Управління вважається належним чином повідомленим про призначенні засідання суду.
В процесі розгляду справи представник ФОП Лапіна Є.К. заперечував проти задоволення заявлених Управлінням позовних вимог та наполягав на задоволенні зустрічної позовної заяви. Позиція Управління викладена у заявах по суті справи.
1 квітня 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
10 листопада 2025 року між ОСОБА_4 (Продавець) та Щуренко Є.К. (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, умовами пункту 1 якого передбачено, що Продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) в особисту приватну власність земельну ділянку площею 0,0282 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:49:002:0118. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 153948951101. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Експлікація земельних угідь: 0,0282 га - прибудинкова територія. Орган, який зареєстрував земельну ділянку: Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.11.2012 року
Продаж здійснено за 323547 (триста двадцять три тисячі п'ятсот сорок сім) гривень, що є ціною зазначеної земельної ділянки. Гроші у вказаній сумі, продавець, отримав(ла) від покупця повністю до підписання вказаного договору. Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунки за відчужувану нерухомість здійснені повністю та про відсутність претензій до покупця по оплаті з боку продавця (пункт 3).
Після підписання цього договору нерухомість, що є предметом за цим договором, стане особистою приватною власністю покупця (пункт 11).
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає у покупця з дня державної реєстрації права власності за цим договором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 12).
Сторони свідчать про те, що на земельній ділянці, яка відчужується за цим договором, відсутні будь-які будівлі та споруди, будівництво не починалось (пункт 13).
Договір купівлі-продажу містить підписи представників сторін, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 10.11.2015 та зареєстровано в реєстрі за № 1084.
Відповідно до представленого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2015 № 47317450, 10 листопада 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. зареєстровано право власності Щуренко Є.К. на земельну ділянку із кадастровим номером 5110137500:49:002:0118, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
19 серпня 2020 року ФОП Щуренко Є.К. звернувся до Управління із заявою в порядку пункту 4 статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» про надання комплексної послуги «Укладення договору на право тимчасового користування місяцями для розташування тимчасових споруд» за адресою: АДРЕСА_1 . Заява містить підпис представника та його контактний номер телефона.
9 вересня 2020 року між Управлінням (Уповноважений орган) та ФОП Щуренко Є.К. (Користувач) укладено договір № ТС 1018/20 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (Договір № 1), умовами розділу ІІ якого передбачено, що Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (далі за текстом - ТС) загальною площею 150,00 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, 58 на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, шо перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Терміни, шо застосовуються в цьому Договорі вживаються у значенні, визначеному актами законодавства, актами органів місцевого самоврядування м. Одеси та міського голови (пункт 1.1).
Терміни, шо застосовуються в цьому Договорі, та не визначені в чинному законодавстві або актах місцевого самоврядування, вживаються з урахуванням специфіки відносин, які виникають у процесі погодження та розташування елементів вуличної торгівлі для здійснення підприємницької діяльності (пункт 1.2).
Підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси за цим договором є паспорт прив'язки, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.2).
Розташування ТС здійснюється згідно комплексної схеми розміщення ТС у випадку її наявності, та визначається відповідно до виданого паспорту прив'язки ТС. Розрахунок плати за користування місцем для розташування ТС та адреса їх розміщення визначаються у відповідних додатках до цього Договору (пункт 2.3).
Користувач використовує надані йому місця відповідно до виданого паспорту прив'язки виключно за цільовим призначенням з дня укладання Сторонами цього Договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 2.4).
Уповноважений орган має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір у наступних випадках, зокрема закінчився термін дії паспорту прив'язки та його не подовжено в установленому порядку, паспорт прив'язки анульовано (пункт 3.1.2).
Плата за цим Договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього Договору (пункт 5.1).
Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому Договорі банківський рахунок (пункт 5.2).
У разі нерозміщення ТС через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування ТС, плата не нараховується, про що Користувач завчасно повідомляє Уповноважений орган. При цьому витрати, пов'язані з демонтажем та встановленням ТС, здійснюються за рахунок Користувача (пункт 5.3).
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором винна Сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору (пункт 6.1).
У випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього Договору, Користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (пункт 6.2).
Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 Договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (пункт 6.4).
Договір набирає чинності з моменту його укладання (пункт 8.1).
Договір є укладеним з моменту його підписання Уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками. Договір діє з 07.09.2020 по 20.08.2030 (пункт 8.2).
Договір не може бути укладений на термін який перевищує термін дії паспорту прив'язки ТС (пункт 8.4).
Договір не може бути продовжений у разі закінчення або не продовження терміну дії паспорту прив'язки ТС (пункт 8.5).
Договір містить підписи представників сторін.
Додатком № 1 до Договору визначено паспорт прив'язки разом із фотофіксацією місцерозташування ТС з прив'язкою до місцевості.
Додатком № 2 до Договору погоджено розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруду у розмірі 6300,00 грн щомісячної плати (площа тимчасової споруди становить 150,00 кв.м).
Додатки №№ 1 та 2 містять підписи ФОП Щуренко Є.К.
19 серпня 2020 року ФОП Щуренко Є.К. звернувся до Управління із заявою в порядку пункту 4 статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» про надання комплексної послуги «Укладення договору на право тимчасового користування місяцями для розташування тимчасових споруд» за адресою: АДРЕСА_1 . Заява містить підпис представника та його контактний номер телефона.
9 вересня 2020 року між Управлінням (Уповноважений орган) та ФОП Щуренко Є.К. (Користувач) укладено договір № ТС 1019/20 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (Договір № 1), умовами розділу ІІ якого передбачено, що Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (далі за текстом - ТС) загальною площею 51,00 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, 58 на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, шо перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Терміни, шо застосовуються в цьому Договорі вживаються у значенні, визначеному актами законодавства, актами органів місцевого самоврядування м. Одеси та міського голови (пункт 1.1).
Терміни, шо застосовуються в цьому Договорі, та не визначені в чинному законодавстві або актах місцевого самоврядування, вживаються з урахуванням специфіки відносин, які виникають у процесі погодження та розташування елементів вуличної торгівлі для здійснення підприємницької діяльності (пункт 1.2).
Підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси за цим договором є паспорт прив'язки, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.2).
Розташування ТС здійснюється згідно комплексної схеми розміщення ТС у випадку її наявності, та визначається відповідно до виданого паспорту прив'язки ТС. Розрахунок плати за користування місцем для розташування ТС та адреса їх розміщення визначаються у відповідних додатках до цього Договору (пункт 2.3).
Користувач використовує надані йому місця відповідно до виданого паспорту прив'язки виключно за цільовим призначенням з дня укладання Сторонами цього Договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 2.4).
Уповноважений орган має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір у наступних випадках, зокрема закінчився термін дії паспорту прив'язки та його не подовжено в установленому порядку, паспорт прив'язки анульовано (пункт 3.1.2).
Плата за цим Договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього Договору (пункт 5.1).
Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому Договорі банківський рахунок (пункт 5.2).
У разі нерозміщення ТС через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування ТС, плата не нараховується, про що Користувач завчасно повідомляє Уповноважений орган. При цьому витрати, пов'язані з демонтажем та встановленням ТС, здійснюються за рахунок Користувача (пункт 5.3).
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором винна Сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору (пункт 6.1).
У випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього Договору, Користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (пункт 6.2).
Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 Договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (пункт 6.4).
Договір набирає чинності з моменту його укладання (пункт 8.1).
Договір є укладеним з моменту його підписання Уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками. Договір діє з 07.09.2020 по 20.08.2030 (пункт 8.2).
Договір не може бути укладений на термін який перевищує термін дії паспорту прив'язки ТС (пункт 8.4).
Договір не може бути продовжений у разі закінчення або не продовження терміну дії паспорту прив'язки ТС (пункт 8.5).
Договір містить підписи представників сторін.
Додатком № 1 до Договору визначено паспорт прив'язки разом із фотофіксацією місцерозташування ТС з прив'язкою до місцевості.
Додатком № 2 до Договору погоджено розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруду у розмірі 2142,00 грн щомісячної плати (площа тимчасової споруди 51,00 кв.м.).
Додатки №№ 1 та 2 містять підписи ФОП Щуренко Є.К.
11 січня 2021 року Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради складено до ФОП Щуренко Є.К. та Управління листи №№ 01-08/885 та 01-08/887, в яких повідомляє що на підставі висновків Управління Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради оформлено ФОП Щуренко Є.К. паспорти прив'язки груп стаціонарних тимчасових споруд (павільйони, площею 51,00 та 150,00 кв.м), за адресою: АДРЕСА_1 .
У той же час, згідно акту комісійного обстеження території від 11.01.2021 зафіксовано, що за вказаною адресою виконуються будівельні роботи з облаштування бетонної плити-основи (фундаменту) та встановлено єдина для двох паспортів прив'язок конструкція, без розподілу на окремі групи стаціонарних тимчасових споруд.
Повідомляє про анулювання паспортів прив'язки групи стаціонарних споруд (павільйон, загальною площею 51,00 та 150,00 кв.м), за адресою: АДРЕСА_1 ).
15 лютого 2021 року Управлінням складено до ФОП Щуренко Є.К. листи №№ 01-13/2650 та 01-13/2649, в яких посилається на укладення Договорів №№ 1 та 2, предметом яких є надання права за плату на тимчасове використовувати місцями під розташування групи тимчасових споруд, площею 51,00 та 150,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , та повідомляє, що у зв'язку із анулюванням паспорту прив'язки Договори №№ 1 та 2 з 26.01.2021 розірвано Управлінням в односторонньому порядку.
Відповідно до представленого Управлінням розрахунку заборгованості за ФОП Щуренко Є.К. обліковується наступна заборгованість 56162,70 грн за Договором № 1, з яких 31450,40 грн основного боргу, 2020,75 грн пені, 19295,99 грн інфляційних нарахувань, 3395,56 грн 3% річних, та 18158,34 грн за Договором № 2, з яких 10693,16 грн основного боргу, 668,05 грн пені, 5642,64 грн інфляційних нарахувань, 1154,49 грн 3% річних.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як зазначалось, ФОП Щуренко Є.К. є власником земельної ділянки із кадастровим номером 5110137500:49:002:0118, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2015 № 47317450. Аналогічне відображено у відповідних державних реєстрах та не ставиться під сумнів Управлінням.
Поряд із цим, ФОП Щуренко Є.К. не ставить під сумнів та не заперечує факт звернення 19.08.2020 із дослідженими в описовій частині рішення заявами до Управління про надання комплексної послуги - укладення договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд.
Так само, ФОП Щуренко Є.К. не ставить під сумнів та не заперечує факт наявних Договорів №№ 1 та 2, укладених 09.09.2020 із Управлінням.
В контексті предмету заявлених первісного та зустрічного позову підлягає дослідженню наявність в Управління права на укладення договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, з огляду на те, що земельна ділянка, на якій тимчасова споруда підлягає встановленню перебуває у приватній власності (приватній власності заявника), наявність або відсутність відповідного права має вирішальне значення для встановлення наявності правових підстав для стягнення заборгованості за укладеними правочинами.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі в редакції чинній на моменту укладення оспорюваних правочинів) до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів" (тут і далі в редакції чинній на моменту укладення оспорюваних правочинів).
Статтею 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини 1 статті 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів (частина 1 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Режим використання об'єктів благоустрою визначено статтею 14 вищезгаданого Закону, яка передбачає, що такі об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Статтею ж 13 названого Закону встановлено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
На об'єктах благоустрою забороняється, зокрема складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо (стаття 16).
Відповідно до приписів частин 1, 2 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Згідно із частиною 2 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, серед інших альтанки, павільйони, навіси. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Положеннями статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі в редакції чинній на моменту укладення оспорюваних правочинів) передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення (частина 2). Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (частина 3). Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина 4).
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10. 2011 № 244 (тут і далі Порядок № 244 в редакції чинній на моменту укладення оспорюваних правочинів) на виконання приписів частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Приписами Порядку 244 передбачено, що він визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (пункт 1.1).
Цей Порядок не поширюється на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на землях із особливим режимом використання (пункт 1.2)
Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту (пункт 1.3).
Комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою (пункт 1.5).
Комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством (пункт 1.6).
При розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами (пункт 1.12).
Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (пункт 2.1).
Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (пункт 2.2).
До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним (пункт 2.3).
Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункт 2.4).
Розміщення ТС самовільно забороняється (пункт 2.31).
Згідно з пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3961-VI затверджено Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі (тут і далі Правила в редакції чинній на моменту укладення оспорюваних правочинів), пунктом 1.1 яких передбачено, що Правила розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі (далі - Правила) розроблені на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» та врегульовує питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - ТС) та елементів вуличної торгівлі (далі - елементи торгівлі) на території міста Одеси.
Правила регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі (пункт 1.2).
Метою та завданнями цих Правил є: - запровадження єдиних процедур при розміщенні тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та елементів торгівлі; - створення сприятливих умов для здійснення господарської діяльності у сфері розміщення ТС та елементів торгівлі в комерційних цілях; - упорядкування елементів міського середовища задля подолання проблем безсистемного, хаотичного розміщення та перенасиченості міського простору ТС та елементами торгівлі; - створення передумов для можливості скерованого, прогнозованого розвитку міста за допомогою єдиної електронної бази даних ТС в м. Одесі; - забезпечення сприятливих умов для жителів міста щодо задоволення дрібних соціально-побутових потреб шляхом користування послугами, які надаються власниками (користувачами) ТС та елементів торгівлі, що спрямовано на підвищення якості проживання, відпочинку та оздоровлення населення; - планування потреб міста; - застосування механізмів впливу на розвиток об'єктів інфраструктури міста; - реалізація принципу організаційної єдності задля спрощення процедури отримання паспорту прив'язки (пункт 1.3).
Уповноважений орган: - впроваджує Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі; - розглядає заяви юридичних осіб та фізичних осіб щодо можливості розміщення ТС; укладає договори з власниками (користувачами) ТС на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, а також елементів торгівлі у випадках, передбачених цими Правилами… (пункт 2.1).
Пунктом 4.1 встановлено, що з метою збереження цілісності міського простору, а також урахування історично-архітектурних, ландшафтних, функціонально-планувальних та інших чинників, в цілях цих Правил розміщення ТС здійснюється відповідно до розподілу міської території на наступні умовні зони: зона історичної забудови, яка складається з: площі Думської, площі Катерининьської, площі Театральної. В зазначеній зоні забороняється розміщення ТС та елементів торгівлі, окрім відкритих (літніх) майданчиків. Під час відзначення загальнодержавних свят, міських святкових та пам'ятних дат, проведення ярмарок, в зазначеній зоні дозволяється розміщення елементів торгівлі; зона центральної частини міста…; зона найбільшого скупчення людей та транспорту, що включає в себе вузлові зупинки транспорту загального користування, перехрестя та площі…; зона житлової забудови…; житлова зона Суворовського району…; житлова зона Київського району…; житлова зона Малиновського району…; житлова зона Приморського району (в межах Великого Фонтану)…; житлова зона Приморського району (в межах Молдованки)…
Комплексна схема розміщення ТС розробляється на основі дослідження характеру архітектури оточуючої забудови, а також з урахуванням ергономічних, топогеодезичних, містобудівних особливостей міського простору, з метою збереження традиційного характеру історичного середовища, з урахуванням наявності і концентрації об'єктів культурної спадщини, історико-культурних традицій, специфіки природного ландшафту (пункт 5.4).
Підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси є паспорт, який надається Управлінням та договір з Уповноваженим органом. Самовільне розміщення ТС та розміщення ТС на зеленій зоні - забороняється. У визначених п. 4.2. Правил випадках розміщення ТС відбувається у відповідності до комплексної схеми розміщення ТС (пункт 6.1).
При розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами (пункт 6.17).
Підставою для встановлення ТС є паспорт та відповідний договір на право тимчасового користування місцем під розміщення ТС, укладений з Уповноваженим органом (пункт 7.1).
Для укладення (продовження) договорів на право тимчасового користування місцем під розміщення ТС Заявник звертається до Уповноваженого органу із заявою, до якої додаються: документ в якому зазначається товарна спеціалізація ТС в довільній формі, витяг про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані суб'єктом господарювання у довільній формі на топографо-геодезичній основі (М 1:500); реквізити суб'єкта господарювання (найменування, ПІБ керівника юридичної особи, або ПІБ фізичної особи-підприємця, місцезнаходження юридичної особи або адреса місця проживання фізичної особи-підприємця, контактна інформація) (пункт 7.2).
Протягом п'яти робочих днів з дати оформлення паспорту (за умови відсутності документів на оренду земельної ділянки згідно її цільового призначення або документів на право власності на таку ділянку), Заявник укладає з Уповноваженим органом договір на право тимчасового користування місцем для розташування ТС (пункт 7.9).
У випадку оформлення паспорту на місце розташування ТС, що перебуває у приватній або державній власності, або в оренді, яка за своїм цільовим призначенням дозволяє розміщення ТС, Заявник протягом п'яти робочих днів з дня оформлення паспорту інформує про це Уповноважений орган та Управління із доданням відповідної документації з цього приводу (пункт 7.10).
Документами, необхідними для здійснення дій з монтажу ТС, є паспорт, який надається Управлінням, та відповідний договір на право тимчасового користуванням місцем під розміщення ТС, укладений з Уповноваженим органом. Копія паспорта має бути розміщена на фронтальній частині ТС в доступному для прочитання місці (пункт 11.1).
Розмір плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розташування ТС та елементів торгівлі встановлюється виконавчим комітетом Одеської міської ради, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою) (пункт 14.1).
Підставою для нарахування та внесення власником (користувачем) ТС та елементу торгівлі відповідної плати є договір на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, елементів торгівлі, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктами 7.9., 13.9. цих Правил (пункт 14.2).
Додатком № 2 до Правил затверджено примірник Договору на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарних та/або пересувних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що до виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів та здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів шляхом, зокрема затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів щодо розміщення тимчасових споруд.
Приписами частин 1 та 2 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Частиною ж 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до приписів статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6).
Положення Порядку № 244 передбачають обов'язок замовника, який має намір встановити ТС, звернення до відповідного органу міської ради із заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС, до обов'язків котрого віднесено визначення відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам. Окрім того, Порядок № 244 чітко передбачено, що розміщення ТС самовільно забороняється.
В свою чергу, Одеською міської радою на виконання приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку № 244 затверджено досліджені судом Правила разом із примірником Договору на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарних та/або пересувних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
У той же час, Правила регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі.
При цьому, як зазначалось, метою та завданнями Правил є, зокрема запровадження єдиних процедур при розміщенні тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та елементів торгівлі; створення сприятливих умов для здійснення господарської діяльності у сфері розміщення ТС та елементів торгівлі в комерційних цілях; упорядкування елементів міського середовища задля подолання проблем безсистемного, хаотичного розміщення та перенасиченості міського простору ТС та елементами торгівлі; створення передумов для можливості скерованого, прогнозованого розвитку міста за допомогою єдиної електронної бази даних ТС в м. Одесі; забезпечення сприятливих умов для жителів міста щодо задоволення дрібних соціально-побутових потреб шляхом користування послугами, які надаються власниками (користувачами) ТС та елементів торгівлі, що спрямовано на підвищення якості проживання, відпочинку та оздоровлення населення; планування потреб міста; застосування механізмів впливу на розвиток об'єктів інфраструктури міста; реалізація принципу організаційної єдності задля спрощення процедури отримання паспорту прив'язки
В контексті розгляду даної справи господарський суд доходить до висновку, що реалізація права замовника на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності відбувається шляхом звернення до відповідного органу міської ради, до повноважень якого віднесено встановлення факту можливості відповідного розміщення із дотриманням загальних правил благоустрою населеного пункту.
Приписи Порядку та Правил не розділяють замовників на осіб, в яких наявне/відсутнє право власності на відповідну земельну ділянку, відтак господарський суд доходить до висновку, що обов'язок звернення до відповідного органу міської ради задля розміщення тимчасових споруд в однакому розмірі покладено як на осіб, котрі володіють земельною ділянкою на праві приватної власності, так і на осіб, в яких відсутнє право приватної власності.
При цьому, положеннями пункту 2.3 Порядку № 244 встановлено, що до заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
Пункт 7.2 Правил, в свою чергу, встановлює, що для укладення (продовження) договорів на право тимчасового користування місцем під розміщення ТС Заявник звертається до Уповноваженого органу із заявою, до якої додаються: документ в якому зазначається товарна спеціалізація ТС в довільній формі, витяг про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані суб'єктом господарювання у довільній формі на топографо-геодезичній основі (М 1:500); реквізити суб'єкта господарювання (найменування, ПІБ керівника юридичної особи, або ПІБ фізичної особи-підприємця, місцезнаходження юридичної особи або адреса місця проживання фізичної особи-підприємця, контактна інформація).
Судом встановлено наявність поданих ФОП Щуренко Є.К. 19.08.2020 заяв до Управління про укладення договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Поряд із цим, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 10 листопада 2015 перебуває у приватній власності Щуренко Є.К .
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
З огляду на викладене, господарський суд доходить до висновку, що ФОП Щуренко Є.К. будучі власником земельної ділянки, реалізуючи наявні в нього цивільні права звернувся до Управління із наміром укладення договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд в межах земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності.
Поряд із цим, досліджені пункти 2.3 Порядку № 244 та 7.2 Правил передбачають вичерпний перелік документів, котрі додаються при зверненні із заявою про надання права на розміщення тимчасових споруд, тобто до повноважень Управління не віднесено обов'язку встановлення особи, яка на праві власності володіє відповідною земельною ділянкою.
У той же час, пункт 7.10 Правил передбачає, що у випадку оформлення паспорту на місце розташування ТС, що перебуває у приватній або державній власності, або в оренді, яка за своїм цільовим призначенням дозволяє розміщення ТС, Заявник протягом п'яти робочих днів з дня оформлення паспорту інформує про це Уповноважений орган та Управління із доданням відповідної документації з цього приводу.
Господарський суд доходить до висновку, що межі здійснення цивільних прав на власний розсуд покладають на особу певну відповідальність у поведінці, тобто особа, яка є власником земельної ділянки, на якій просить дозволу розмістити тимчасову споруду, має відповідну можливість повідомити Управління про наявність права приватної власності на земельну ділянку, однак доказів здійснення відповідного повідомлення до матеріалів справи не представлено.
Як зазначалось, протягом п'яти робочих днів з дати оформлення паспорту (за умови відсутності документів на оренду земельної ділянки згідно її цільового призначення або документів на право власності на таку ділянку), Заявник укладає з Уповноваженим органом договір на право тимчасового користування місцем для розташування ТС (пункт 7.9 Правил).
Вже 09.09.2020 між сторонами у справі укладено Договори №№ 1 та 2.
Так предмет укладених Договорів передбачає, що Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (далі за текстом - ТС) загальною площею 51 та 150,00 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, 58, на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, шо перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Втім, як було встановлено, саме на замовника (Користувача) покладено обов'язок повідомлення Управління про оформлення паспорту на місце розташування ТС, що перебуває у приватній або державній власності, або в оренді.
При цьому пунктом 14.1 Правил передбачено, що розмір плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розташування ТС та елементів торгівлі встановлюється виконавчим комітетом Одеської міської ради, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою).
Окрім того, укладення відповідного договору підтверджує факт того, що розміщення тимчасових споруд відбувається із дотриманням затвердженої місцевої програми та заходів з благоустрою населеного пункту.
Враховуючи вищевикладене, господарським судом не встановлено наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову та визнання Договорів №№ 1 та 2 недійсними.
Окрім того, Управлінням заявлено про сплив строку позовної давності для звернення із вимогами про визнання Договорів недійсними.
Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В свою чергу, частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов'язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину.
Поряд із цим, пунктами 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України передбачено, що встановлені цим кодексом строки позовної давності спершу продовжено на строк дії введеного в країні карантину, а після зупинено на період дії введеного в країні воєнного стану.
Відтак, відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Поряд із цим частина 2 статті 760 ЦК України встановлює, що предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до частини 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між учасниками справи виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмові Договори № ТС 1018/20 та № ТС 1019/20 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, укладені 09 вересня 2020 року.
Поряд із наведеним частина 3 статті 631 ЦК України визначає, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Умови ж пунктів 8.2 укладених Договорів передбачають, що Договір є укладеним з моменту його підписання Уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками. Договір діє з 07.09.2020 по 20.08.2030.
Враховуючи принцип свободи договору, правову конструкцію частини 3 статті 631 ЦК України, те, що сторонами обопільно визначено датами початку Договорів 07.09.2020, у Відповідача відповідно виникли зобов'язання із внесення плати за тимчасове розташування рекламних засобів починаючи з 07 вересня 2020 року.
Умовами пунктів 5.2 укладених Договорів встановлено, що Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому Договорі банківський рахунок.
Додатком № 2 до Договору № 1 встановлено, що місячний розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруди (150,00 кв.м.) становить 6300,00 грн, а Додатком № 2 до Договору № 2 встановлено, що місячний розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруди (51,00 кв.м.) становить 2142,00 грн.
Як зазначалось, Управлінням заявлено до стягнення 31450,40 грн основного боргу за Договором № 1 та 10693,16 грн основного боргу за Договором № 2 (заборгованість впродовж 07.09.2020 - 26.01.2021).
Втім, ознайомившись із представленим Управлінням розрахунком розміру основного боргу, господарський суд не погоджується із ним з наступних підстав. 31450,40 грн основного боргу за Договором № 1 складаються з 5054,05 грн (вересень 2020 року), 6468,55 грн (жовтень 2020 року), 6300,00 грн (листопад 2020 року), 6300,00 грн (грудень 2020 року) та 6300,00 (січень 2021 року). 10693,16 грн основного боргу за Договором № 2 складаються з 1718,38 грн (вересень 2020 року), 2199,31 грн (жовтень 2020 року), 2142,00 грн (листопад 2020 року), 2142,00 грн (грудень 2020 року), 2142,00 грн (січень 2021 року).
Враховуючи той факт, що умовами укладених Договорів передбачено фіксований розмір плати у господарського суду відсутні правові підстави для стягнення коштів у розмірі, котрий перевищує погоджений Договорами.
Відтак, спираючись на приписи статей 525,526,610,629,759,760,762 ЦК України, статей 193,283,286 ГК України та умов Договорів суд вважає, що стягненню з ФОП Щуренко Є.К. на користь Управління підлягає 40540,43 грн основного боргу, з яких 30254,05 грн заборгованості за Договором № 1 (5054,05 грн (вересень 2020 року) 4 * 6300,00 грн (впродовж жовтня 2020 року - січня 2021 року)), та 10286,38 грн заборгованості за Договором № 2 (1718,38 грн (вересень 2020 року) 4 * 2142,00 грн (впродовж жовтня 2020 року - січня 2021 року)).
У зв'язку із порушенням ФОП Щуренко Є.К. , умов Договорів в частині своєчасного та остаточного внесення плати, Управління, окрім заявленої до стягнення основної заборгованості, просить стягнути 2020,75 грн пені, 19295,99 грн інфляційних нарахувань, 3395,56 грн 3% річних (за Договором № 1) та 668,05 грн пені, 5642,64 грн інфляційних нарахувань, 1154,49 грн 3% (за Договором № 2).
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
В свою чергу, умовами пунктів 6.2 укладених Договорів передбачено, що у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього Договору, Користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).
Здійснивши перерахування в межах заявлених Управлінням періодів та сум, господарський суд доходить до висновку про наявність в нього права на стягнення з ФОП Щуренко Є.К. 4488,43 грн 3% річних, 21893,54 грн інфляційних нарахувань, 765,43 грн пені, з наступних підстав.
Як зазначалось, пункт 5.2 укладених Договорів встановлює, що плата вносить не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата.
В свою чергу, частина 5 статті 254 ЦК України передбачає, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак, правові підстави визначення 28-го відповідного місяця першим днем прострочення, передбачають те, що 27-е число кожного місця не припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, в іншому випадку підлягають застосуванню приписи частини 5 статті 254 ЦК України.
З огляду на визначений Управління період дії Договорів (07.09.2020 - 26.01.2021), в контексті визначених період нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд зазначає, що 27.09.2020 є вихідним днем (неділя), відтак період прострочення починається з 29.09.2020, 27.12.2020 є вихідним (неділя), відтак період прострочення починається з 29.12.2020.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як зазначає Управління, укладені із ФОП Щуренко Є.К . Договори розірвано в односторонньому порядку з 26.01.2021, відтак, з 27.01.2021 умови Договорів не розповсюджують свою дію на взаємовідносини сторін в частині нарахування неустойки за порушення строків оплати, у той же час невиконанні зобов'язання із своєчасного внесення коштів можуть бути припиненні частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
З огляду на викладене, господарським судом здійснено власний розрахунок за допомогою Інформаційно-правової системи "Прецедент" в межах заявлених Позивачем періодів та сум, та встановлено наявність в нього права на пред'явлення вимог про стягнення з Відповідача 4488,43 грн 3% річних, 21893,54 грн інфляційних нарахувань та 765,43 грн пені, розрахованих наступним чином: 2907,78 грн інфляційних нарахувань та 585,36 грн 3% річних на суму 5054,05 грн впродовж 29.09.2020 - 09.08.2024; 3526,35 грн інфляційних нарахувань та 714,69 грн 3% річних на суму 6300,00 грн впродовж 28.10.2020 - 09.08.2024; 3400,25 грн інфляційних нарахувань та 698,68 грн 3% річних на суму 6300,00 грн впродовж 28.11.2020 - 09.08.2024; 3313,73 грн інфляційних нарахувань та 682,67 грн 3% річних на суму 6300,00 грн впродовж 29.12.2020 - 09.08.2024; 3190,35 грн інфляційних нарахувань та 668,18 грн 3% річних на суму 6300,00 грн впродовж 26.01.2021 - 09.08.2024; 988,65 грн інфляційних нарахувань та 199,02 грн 3% річних на суму 1718,38 грн впродовж 29.09.2020 - 09.08.2024; 1198,96 грн інфляційних нарахувань та 242,99 грн 3% річних на суму 2142,00 грн впродовж 28.10.2020 - 09.08.2024; 1156,08 грн інфляційних нарахувань та 237,55 грн 3% річних на суму 2142,00 грн впродовж 28.11.2020 - 09.08.2024; 1126,67 грн інфляційних нарахувань та 232,11 грн 3% річних на суму 2142,00 грн впродовж 29.12.2020 - 09.08.2024; 1084,72 грн інфляційних нарахувань та 227,18 грн 3% річних на суму 2142,00 грн впродовж 26.01.2021 - 09.08.2024. 198,97 грн пені на суму 5054,05 грн впродовж 29.09.2020 - 26.01.2021; 188,11 грн пені на суму 6300,00 грн впродовж 28.10.2020 - 26.01.2021; 124,08 грн пені на суму 6300,00 грн впродовж 28.11.2020 - 26.01.2021; 60,05 грн пені на суму 6300,00 грн впродовж 29.12.2020 - 26.01.2021; 67,65 грн пені на суму 1713,38 грн впродовж 29.09.2020 - 26.01.2021; 63,96 грн пені на суму 2142,00 грн впродовж 28.10.2020 - 26.01.2021; 42,19 грн пені на суму 2142,00 грн впродовж 28.11.2020 - 26.01.2021; 20,42 грн пені на суму 2142,00 грн впродовж 29.12.2020 - 26.01.2021.
Приймаючи до уваги вищевикладене, заявлені Управлінням позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у той же час, оскільки приписами Закону України "Про судовий збір" встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим аніж мінімальний розмір судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,180,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до відповідача: Фізичної особи-підприємця Щуренко Євгена Костянтинович про стягнення 74321,04 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щуренко Євгена Костянтинович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-д. Код ЄДРПОУ 25830731) 40540/сорок тисяч п'ятсот сорок/грн 43 коп. основного боргу, 4488/чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім/грн 43 коп. 3% річних, 21893/двадцять одну тисячу вісімсот дев'яносто три/грн 54 коп. інфляційних нарахувань, 765/сімсот шістдесят п'ять/грн 43 коп. пені та 3028/три тисячі двадцять вісім/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти заявлених Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вимог відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Щуренко Євгена Костянтиновича до відповідача: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання договорів недійсними відмовити.
Витрати по сплаті судового збору за звернення із зустрічним позов покласти на Фізичну особу-підприємця Щуренко Євгена Костянтиновича .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повне рішення складено 11 квітня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут