65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/131/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (вул. Східна (пн), 4-Б, «Новий» мікрорайон, с. Великі Лази, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89440)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 24, м. Херсон, 73039)
про стягнення 1117755,04 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Мастерпласт Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-Опт», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1117755,04 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 14.06.2021 № 389 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином (а.с. 118, т.1), а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/131/25; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи
14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (покупець) був укладений договір поставки № 389 (а.с. 12-13, т.1; далі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця товар, а покупець приймати товар та сплачувати його вартість на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, шо первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.
Відповідно до п. 2.5. договору базис поставки за цим договором визначається сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору поставки. Поставка здійснюється на умовах DDP склад покупця, за рахунок та транспортом постачальника.
Згідно з п. 3.1. договору прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від постачальника. Оригінали супроводжувальних документів постачальник передає покупцю разом із товаром.
За умовами п. 3.6., 3.7. договору повернення нереалізованого товару та товару невідповідної якості відбувається силами та за рахунок постачальника. У випадку, коли частина товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, покупець має право повернути його. Постачальник зобов'язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред'явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов'язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.
Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору обов'язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.
Згідно з п. 7.1., 7.3., 7.4. договору ціна товару визначається згідно зі специфікацією (видатковою накладною) постачальника. Загальна вартість кожної партії товару вказується в видаткових накладних постачальником. Покупець зобов'язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня. Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору.
Пунктом 7.7. договору передбачено, що покупець, за необхідністю, надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб.
Відповідно до п. 11.5. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати закінчення договору.
23.06.2023 між позивачем (постачальник), відповідачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс-Чорномор 22» (платник) була укладена додаткова угода до договору поставки від 14.06.2021 № 389 (а.с. 14, т. 1), за умовами якої сторони домовились, що оплата за поставлений товар у розмірі та строки відповідно до умов договору буде здійснювати третя особа - ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» на підставі договору доручення, укладеного між покупцем та платником. Сторони погодили, що постачальник приймає оплату від платника як належний платіж за договором поставки від 14.06.2021 та втрачає право вимагати від покупця здійснення оплати у частині (сумі), яка була сплачена платником відповідно до умов цього договору.
За даними позивача, які не спростовані відповідачем, за час дії договірних відносин сторін, станом на 07.06.2023, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6306779,74 грн, який відповідачем оплачений частково на суму 5189024,70 грн. На підтвердження цих обставин позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок боргу за спірний період (а.с. 15-16, т.1), оборотно-сальдову відомість щодо проведених операцій між сторонами з поставки та оплати за весь період (а.с. 17-24, т.1), видаткові накладні на поставку товару у спірному періоді з 15.07.2022 по 07.06.2023 (а.с. 25-58, т.1), а також платіжні інструкції щодо проведених відповідачем оплат у період з 13.07.2022 (а.с. 59-102, т.1).
З урахуванням вказаного, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 14.06.2021 № 389 становить 1117755,04 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.
06.11.2024 засобами поштового зв'язку позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу за вих. № 06/2 (а.с. 103-105, т.1), згідно з яким позивач відмовився від автоматичної пролонгації договору поставки від 14.06.2021 № 389 та вимагав від відповідача погасити заборгованість за отриманий товар у розмірі 1117755,04 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не задовольнив вимогу позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом, що розглядається судом в межах цієї справи.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позиція суду
Як встановлено судом, між сторонами у справі на підставі договору поставки від 14.06.2021 № 389 виникли договірні правовідносини, за умовами яких позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти цей товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах, що визначені договором.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на час вирішення спору судом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1117755,04 грн. При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення відповідачем повернення товару на спірну суму, а також звіти відповідача щодо залишків товару. Отже, оскільки умовами договору сторони погодили здійснення відповідачем оплати вартості товару щотижня, а в матеріалах справи відсутні відомості щодо залишку товару на кінець відповідного тижня поставки, суд, враховуючи, що остання поставка була здійснена 07.06.2023, дійшов висновку, що позивачем доведена обставина того, що на час звернення позивача з позовом до суду строк для здійснення оплати товару на спірну суму є таким, що настав.
Оскільки бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за отриманий від позивача товар, строк оплати якого настав, суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд виснує, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення з відповідача основний борг у вищевказаній сумі.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача слід задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» борг в сумі 1117755,04 грн.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог позивача, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі у розмірі 13413,06 грн.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно з ч.ч.7, 9 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Між цим, Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 922/376/20 зробив висновок, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
24.02.2025 позивачем було подано заяву про розподіл судових витрат (а.с. 125-135, т.1), згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 11565,00 грн.
Так, у позовній заяві позивач повідомив, що він очікує понести витрати, у зв'язку з розглядом справи, зокрема, на правничу допомогу, у сумі орієнтовно 10000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 128-129, т.1), 15.07.2019 між Адвокатським об'єднанням «Греца і Партнери» (далі - об'єднання або виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов'язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.
Відповідно до п. 5.1., 5.3., 5.4. договору, з урахуванням умов додаткової угоди № 1 (а.с. 129-зворотна сторінка, т.1), за послуги згідно цього договору клієнт сплачує виконавцю гонорар в наступних розмірах: 1800 грн за одну годину роботи старшого партнера об'єднання; 1500 грн за одну годину роботи партнера об'єднання; 1200 грн за одну годину роботи адвоката об'єднання; 1000 грн за одну годину роботи помічника адвоката об'єднання. Надані послуги оформляються актами виконаних робіт, що готуються виконавцем або щомісячно протягом дії цього договору, або по факту виконання конкретного замовлення (послуги) чи участі в конкретній судовій справі. Такі акти клієнт негайно зобов'язаний підписувати та направляти на адресу виконавця. Послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень та у повному обсязі у разі надання (надіслання) клієнту підписаного виконавцем акту наданих послуг, якщо клієнт не надав письмових обґрунтованих заперечень про факт, обсяг та якість наданих послуг протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідного акту.
За умовами п. 6.1., 6.2. договору оплата виконуваних виконавцем робіт (наданих послуг) здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку виконавця. Грошові розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування клієнтом відповідних грошових сум зі свого поточного рахунку на поточний рахунок виконавця у банківській установі або готівкою.
Відповідно до п. 10.1. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Згідно зі складеним адвокатом Ігнатенком С.С. детальним описом (а.с. 127, т.1), в межах цієї справи адвокатом були надані позивачу наступні послуги на загальну суму 11565,00 грн: 1) складання проєкту обґрунтованого розрахунку заборгованості ТОВ «Авангард-Опт» перед позивачем за договором поставки від 14.06.2021 № 389, станом на 16.01.2025 - 2,25 години витраченого часу, вартість послуг - 3375,00 грн; 2) складання і подання в інтересах позивача позовної заяви - 4,29 години витраченого часу, вартість послуг - 6435,00 грн; 3) складання і подання до суду клопотання на виконання вимог ухвали суду - 0,67 годин витраченого часу, вартість послуг - 1005,00 грн; 4) підготовка заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв'язку з розглядом цієї справи - 0,5 годин витраченого часу, вартість послуг - 750,00 грн.
Відповідно до статуту Адвокатського об'єднання «Греца і партнери», затвердженого протоколом зборів учасників від 03.10.2024 № 03/10/24 (а.с. 133-134, т.1), адвокат Ігнатенко С.С. є учасником-партнером об'єднання.
Вищевказані послуги були прийняті позивачем без зауважень згідно з актами від 31.01.2025 № 004907 (а.с. 130-зворотна сторінка, т.1) та від 12.02.2025 № 004962 (а.с. 131-зворотна сторінка, т.1), а також оплачені позивачем, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями від 11.02.2025 № 309 на суму 10815,00 грн та від 13.02.2025 № 323 на суму 750,00 грн (а.с. 132, т.1).
Так, при вирішенні питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд враховує, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 виснувала, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, понесених стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача у розмірі 750,00 грн, які пов'язані з наданими адвокатом послугами щодо підготовки заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Водночас, вирішуючи питання щодо понесених позивачем витрат в іншій частині, суд виснує, що позивачем доведена обставина того, що ці витрати на суму 10815,00 грн є пов'язаними з розглядом цієї справи. За цих обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів неспівмірності цих витрат та обґрунтованого клопотання відповідача про їх зменшення, суд дійшов висновку, що витрати позивача на суму 10815,00 грн є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 24, м. Херсон, 73039, код ЄДРПОУ 43331493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (вул. Східна (пн), 4-Б, «Новий» мікрорайон, с. Великі Лази, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89440, код ЄДРПОУ 33438138) борг в сумі 1117755 грн 04 коп, судовий збір в сумі 13413 грн 06 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 10815 грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 11 квітня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля